15. Держ. Б-т як інструмент дре.

Основна частка державних доходів і витрат здійснюється через бюджетну систему. В Україні бюджетна система складається з Державного бюджету України, бюджету АР Крим та місцевих бюджетів. Організація та принципи побудови бюджетної системи, а також взаємозв'язок між її окремими ланками характеризуються поняттям “бюджетний устрій”. У загальному розумінні, бюджет — це план утворення і використання фін ресурсів для забезп ф-цій певної організації. Державний бюджет — це річний план державних витрат і джерел їхнього фінансового покриття. Взаємозв'язки бюджету з іншими ланками фінансової системи регулюються чинним законодавством. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюдж с-ми, є зведеним бюджетом України.

16. Податки як інс-т дре.

Сис-ма опод-ня- це нормативно визначені органами законодавчої влади платники податків, їхні права та обов’язки, об’єкти оподат-ня, види податків, зборів та інш. платежів до бюджетів, внесків до держ.цільових фондів, а також порядок стягнення встановлених податкових платежів, зборів, внесків. Податкові платежі здійсн.лише на підставі податкового закону: мають бути законодавчо визначені платник податку, об’єкт опод-ня, податкова база, розмір ставки, подат.період та строк сплати податку. Платник податку-це юр.або фіз.особа, на яку покладається зобов’язання сплачувати податки. Об’єкт оподаткування- це кількісно виміряний екон.феномен, що підлягає оподаткуванню(прибуток, додана вартість, майно). Податкова база-це частка об’єкта опод-ня, на яку нарахов.податок.(податкова база як правило <за обєкт оподаткування, оскільки законодавством може бути встановлений розмір неоподаткованого доходу, надані різні пільги тощо) Ставка податку(норма опод-ня)- це частка податкової бази, що вилучається у вигляді податків і вимірюється у процентах. Сплата податків є одним з основних обов’язків юр. І фіз.осіб. Згідно з законом “Про систему оподаткування” платники податків і зборів забовязані:1.Вести бух облік, складати звітність про фін-госп діяльність, 2.подавати до держ податкових та ін органів відповідні декларації, бух звітність та ін документи й відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків, 3.сплачувати належні суми податків у встановлені законами терміни. 4.допускати посадових осіб держ под органів до обстеження приміщень, що викор для одерж доходів чи повяз з утриманням обєктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків

17грошово-кредитного регулювання Грошово-кред політика –це комплекс заходів у сфері грош обігу та кредиту, спрямов на регулювання ек зростання, стримування інфляції та забезп стабільності грош одиниці, забезп зайнятості населення та вирівнювання плат балансу. До засобів прямого впливу можна віднести: механізм готівкової емісії, встановлення межі кредиту центрального банку, пряме регулювання позичкових операцій, визначення маржи, вартості кредитних ресурсів, що вид1ляються згідно з пріоритетами макроеконом1чної політики для фінансування окремих галузей економіки, обмеження спожив-чого кредиту, інструменти прямого впливу дають необхідний ефект, коли їх використовують у комплексі із заходами опосеред кованого впливу на систему грошового обігу. Система опосередкованого регулювання грошового обігу є елементом економічних методів ДРЕ. Згідно із Законом України «Про Національний банк України» основними економічними засобами та методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через: визначення та регулювання норм обов"язкових резервів для комерційних банк1в і фінансово-кредитних установ; процентна політика; рефінансування комерційних банків; управління золотовалютними резервами; операції з цінними паперами на відкритому ринку; регулювання імпорту та експорту капіталу.

18.Ціни як інс-т ДРЕ.

Ціна є одним з найважливіших інструментів регулювання економіки. Її регулювальний вплив на економіку охоплює багато напрямів. За допомогою цін виробництво підпорядковується суспільним потребам, вираженим у формі платоспроможного попиту, ціни стимулюють зниження витрат на виробництво і реалізацію товарів, запровадження досягнень НТП, підвищення якості товарів тощо. Регулювальні функції ціна найефективніше може виконувати лише за умов вільного ціноутворення, тобто тоді, коли вона формується тільки під впливом ринкових факторів. Але як ринок, так і вільна (ринкова) ціна не є універсальними засобами регулювання економіки. Вони не здатні враховувати всієї різноманітності умов і цілей соціально-економічного розвитку країни. Закони у сфері ціноутворення встановлюють основні правила формування та застосування цін в країні, порядок контролю за цінами, відповідальність за порушення його, права та обов'язки окремих органів виконавчої влади у сфері ціноутворення. З метою здійснення цінової політики держава створює спеціальну систему органів ціноутворення, до якої в Україні входять загальнодержавні, регіональні та відомчі установи. До першої групи належить Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, до другої— управління з питань цінової політики Ради міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Державне регулювання цін — це засіб досягнення певних цілей державної економічної політики. Можна виділити декілька найтиповіших цілей, кожній з яких відповідають певні методи державного впливу на ціноутворення:

1. Запобігти руйнівному впливу цін на економіку

2. Стримати інфляцію за допомогою політики доходів.

3. Забезпечити доступ до товарів першої необхідності всім верствам населення незалежно від рівня їхніх грошових доходів.

4. Захистити внутрішній ринок від негативного впливу зовнішньої конкуренції.

5. Стримати монополізм і забезпечити конкурентне середовище на ринку.

Здійснення державної цінової політики неможливе без ефективного контролю за додержанням дисципліни цін. Контроль за додержанням дисципліни цін здійснюється системою спеціальних органів, зокрема Державною інспекцією з контролю за цінами Міністерства економіки України і підпорядкованими їй державними інспекціями АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Головними завданнями інспекцій є: здійснення державного контролю за дотриманням установленого порядку затвердження й застосування цін; захист законних інтересів громадян; викорінення фактів зловживань суб'єктами підприємництва з метою одержання незаконних доходів за рахунок підвищення цін; експертиза економічного обґрунтування цін і тарифів; установлених підприємствами незалежно від форм власності і господарювання. Крім державних інспекцій, право контролю за дотриманням порядку застосування цін і тарифів мають й інші державні та недержавні установи: податкові, фінансові та антимонопольні служби, комітет захисту прав споживачів. Контроль за цінами із застосуванням економічних санкцій за порушення дисципліни цін поширюється на всіх суб'єктів господарювання, які перебувають на території України та здійснюють підприємницьку діяльність.

19. Державне регулювання ринку цінних паперів

   З метою реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів, створення умов для ефективної мобілізації та розміщення суб'єктами господарювання фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства та захисту прав учасників фондового ринку здійснюється державне регулювання ринку цінних паперів.    Основними нормативно-правовими актами, що визначають правила державного регулювання ринку цінних паперів, є Господарський кодекс України та Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30.10.1996 р.    Державне регулювання ринку цінних паперів — здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідними та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері. Одним з основних елементів державного регулювання на ринку цінних паперів є контроль (моніторинг) за діяльністю його учасників, який здійснюється з метою виявлення порушень законодавства та їх попередження.    Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Статус, порядок організації і діяльності Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку визначаються Законом України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.    Основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є:    - формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;    - координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;    - здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, додержання законодавства у цій сфері;    - захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;    - здійснення державного регулювання і контролю у сфері спільного інвестування.    Повноваження інших органів державної влади, що здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів, а також форми державного регулювання ринку цінних паперів, порядок здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів суб'єктами господарювання визначаються законами України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, “Про цінні папери і фондову біржу” тощо. Відповідальність цих суб'єктів за порушення правил вказаної діяльності встановлюється цивільним, адміністративним і кримінальним законодавством.