7.3 Структура кодексу соціального працівника
Основою етичного кодексу соціального працівника є моральна норма — загальна змістовна вимога до поведінки і діяльності соціального працівника, справедлива у всіх ситуаціях і обставинах. Норми професійної моралі в соціальній роботі це не лише інструмент для досягнення мети, але і засіб регуляції поведінки фахівця[1,с.104].
Норма професійної моралі може мати різний ступінь узагальнення, у зв'язку з чим можна розрізняти загальні і часткові норми професійної моралі соціального працівника..
Загальні норми професійної моралі в соціальній роботі охоплюють великий спектр реальних відносин фахівця. Наприклад, вимоги бути гуманним, виявляти любов до людей, прагнути досягнення суспільного блага і блага клієнта , природно, є нормами, якими соціальному працівнику слід керуватися в повсякденній діяльності, проте зміст цих вимог є досить невизначеним; в кожну історичну епоху вони наповнювалися специфічним змістом, що відображав систему цінностей конкретної епохи.
Часткові норми професійної моралі соціального працівника розкривають специфіку професійної діяльності, конкретизуючи ту або іншу загальну норму. Вони лише до деякої міри визначають характер дій соціального працівника. До таких норм, наприклад, відноситься чесність у відносинах з клієнтом і т.п.
Крім моральних норм, етичний кодекс соціального працівника містить моральні правила - конкретні вимоги до поведінки і діяльності фахівця в процесі його праці. Моральні правила найбільш гнучкі, відображають динаміку розвитку суспільних відносин і постійно збагачуються новими вимогами до свого змісту.
Етичний кодекс містить також принципи, якими повинен керуватися соціальний працівник в своїй повсякденній діяльності; наприклад, сприяти задоволенню розумних інтересів клієнта, бути об'єктивним в оцінці його обставин і якостей особистості і т.п. Необхідно мати на увазі, що принципи, закладені в кодексі, носять не абсолютний характер. У випадку, якщо вони входять в суперечність з нормами і принципами суспільної моралі, перевага слідує віддати суспільній моралі.
Етичний кодекс соціального працівника відображає до деякої міри звичаї і традиції, що склалися у процесі становлення перших форм взаємодопомоги, добродійності. Врахування національних особливостей є найважливішим чинником, що впливає на ефективність соціальної роботи, її статус і престиж в суспільстві.
Етичний кодекс неодмінно містить вимоги до якостей особистості фахівця. Особистість фахівця відіграє найважливішу роль в повсякденній практичній діяльності.
Особисті якості, необхідні професійному соціальному працівнику, можуть бути зведені в дві основні групи:
якості, необхідні в практичній діяльності (роботі з клієнтом або групою клієнтів, взаємодії з колегами);
якості, необхідні для професійного і особистісного зростання соціального працівника, його самовдосконалення.
Деякі автори виносять в окрему, третю групу вольові якості соціального працівника. Проте нам представляється, що вольові якості необхідні соціальному працівнику як в роботі з клієнтом, так і в роботі над власним професійно-кваліфікаційним і духовно-етичним рівнем, тому вони повинні органічно входити до обох груп якостей.
В кодексах підкреслюється необхідність постійного професійного і етичного вдосконалення фахівця, його особистого зростання, — що може бути досягнуто в результаті самоаналізу, і постійної роботи над собою.
Отже, етичний кодекс соціального працівника, при всій його стійкості і цілісності, не є замкнутою системою. Він відкритий і динамічний: етичні відносини, норми і вимоги, відображені в кодексі, не можуть бути незмінними, вони мають відображати не лише зміни в суспільстві, зміни статусу окремих соціальних груп і індивідів, але і зміни, що відбуваються в професійній діяльності, її сутності і змісті, формах і методах. Ці зміни повинні відображатися на змісті норм і правил, закладених в кодексі, повинні стимулювати і внесення в нього нових, обгрунтованих, норм і правил, які будуть опосередковано реалізовуватися в повсякденній професійній діяльності на будь-якому з рівнів професійної діяльності.
Дотримання вимог етичного кодексу соціальним працівником - не формальність, а необхідна умова ефективності його повсякденної практичної діяльності, критерій його суспільної значущості і цінності. Дотримання кожним соціальним працівником вимог етичного кодексу стає неодмінною умовою визнання і закріплення високого статусу професії в суспільстві, підставою для підвищення авторитетності її представників, веде до самоповаги і самоутвердження особистості фахівця.