Теми рефератів:

1. Класно-урочна система навчання.

2. Позаурочні форми навчання.

3. Пошуки вдосконалення уроку.

Тема 21. Сучасні види та технології навчання

Лекція

План:

1. Сутність педагогічної технології.

2. Інноваційна система навчання.

3. Лабораторна система навчання.

4. Проектна система навчання.

5. Інтегрована система навчання.

6. Програмоване навчання.

7. Проблемне навчання.

Література:

1. Библер В. Истоки и замыслы (конспект философской логики культуры) // Вопр. философии. – 1993. – № 5. – С. 75-93.

2. Библер В.С. Нравственность, Культура, Современность: (Филос. Размышления о жизн. пробл.) – М.: Знание, 1990. – 64 с.

3. Гузеев В.В. К построению формализованной теории образовательной технологии: целевые группы и целевые установки // Школьные технологии. – 2000.- №6. –С.3-30.

4. Кирикова З.З. Выбор оснований при проектировании педагогической технологии// Школьные технологии. -2000. - №6. – С.61-65.

5. Крылова Н.Б. Культура и технология: разные подходы к образованию // Школьные технологии. – 2002. - №1. – С.225-232.

6. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навч. посіб. – Х., 1997. – 338 с.

7. М.Е.Бершадский. В каких значениях используется понятие „технология” в педагогической литературе? // Школьные технологии.– 2002. - №1.– С.3-19.

8. Педагогика (краткий курс лекций): Учебное пособие для студентов педагогических учебных заведений. – Луганск: ЛГПУ, 2001. – 231с.

9. Шамова Т.И. Управление образовательными системами: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Академия, 2002. – 384с.

Слово технологія походить з грецької від techne – мистецтво, майстерність, уміння та logos – поняття, вчення, та означає сукупність методів обробки, виготовлення, зміни стану, властивостей, форми матеріалу, що здійснюється під час виготовлення продукції.

Під впливом поширення системного підходу у 70-80 рр. ХХ сторіччя зміст поняття технологія зазнав суттєвих змін. За визначенням ЮНЕСКО, під технологією навчання слід розуміти “системний метод створення, застосування й визначення всього процесу навчання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти”.

Технологія – 1. Сукупність матеріалізованих умов (будинок, технічне обладнання, планування, розпорядок, графіки та розклади, організаційні форми занять).

2. Ансамбль чітко зафіксованих алгоритмів дій – психолого-педагогічні прийоми, їх сполучення, методи аналізу та діагностики, педагогічна техніка та інші елементи педагогічної майстерності.

Педагогічна технологія – оптимально організована взаємодія дитини з навколишнім світом, від правильності якої залежить характер її стосунків з педагогом і з іншими людьми.

Характерні риси педагогічних технологій:

• орієнтованість на досягнення мети;

• діагностичне цілеутворення і результативність, які в сукупності створюють гарантованість досягнення навчальної мети;

• економічність, здатність за рахунок прискорення навчання створювати резерв часу;

• алгоритмованість, проектованість, цілісність і керованість, які забезпечують здатність відтворювати технологію або її окремі елементи, незалежно від майстерності педагога;

• корегованість, яка передбачає постійний зворотній зв’язок;

• візуалізація, придатність для застосування різноманітних засобів наочності;

• опора на певну наукову концепцію.

Отже, педагогічна технологія – це побудована на діагностичній основі, чітко контрольована і корегована модель навчання, спроектована на досягнення гарантованого кінцевого результату.