1. Дайте означення та класифікацію епс.

Електропостачальна система (ЕПС) - це сукупність взаємопов'язаних електроустановок, електричних мереж та іншого обладнання, призначеного для виробництва, передавання, розподілу та споживання електроенергії.

Типи електропостачальних систем:

-ЕПС промислових підприємств;

-ЕПС сільського господарства;

-ЕПС транспорту;

-ЕПС громадських,побутових,адміністративних будівель;

-ЕПС міст і населених пунктів.

2. Що таке приймач та споживач електроенергії.

Приймачем електричної енергії (або електроприймачем) називають апарат, агрегат, механізм, за допомогою якого електрична енергія перетворюється в інший вид енергії (механічну, теплову, світлову, хімічну тощо), або ж в електричну з іншими параметрами. Найхарактернішими електроприймачами є двигуни, електропечі, прилади освітлення, електротехнологічні пристрої тощо.

Споживачем електроенергії називають електроприймач або групу електро-приймачів, які об'єднані загальним технологічним процесом та розташовані на деякій визначеній території. Це може бути просто верстат з одним двигуном, або виробнича дільниця, корпус, завод чи навіть місто загалом.

3. Основні вимоги до епс.

1. Максимальна економічна ефективність, з якою можна було б всі фактори врахувати в економічному еквіваленті, тобто кількісно. Оскільки це неможливо, існують інші вимоги.

2. Забезпечення показників якості електроенергії відповідно до чинних стандартів.

3. Надійність системи відповідно до категорії електроприймачів за надійністю електропостачання.

4. Простота та наочність схем, що забезпечує підвищення надійності екс­плуатації.

5. Гнучкість електропостачальної системи.

6. Придатність до розширення або реконструкції.

7. Максимальна електро-, пожежо- та вибухобезпека під час експлуатації.

8. Застосовування найсучасніших способів каналізації електроенергії, силових елементів та елементної бази захисту, автоматики, керування тощо.

9. Мінімальний вплив на довкілля, екологічна чистота.

3. Структура та функційні складові епс.

Споживачі електроенергії можна поділити на великі - із встановленою потужністю електроприймачів 75-100 МВт і більше, середні (5-75 МВт) та малі (менше 5 МВт). Для випадку середнього або великого споживача структура системи його електропостачання у вигляді відповідного сполучення основних функційних частин:

1. електроенергетична система як джерело живлення: одна або декілька своїх підстанцій, до шин відповідної напруги яких під'єднують лінії розподільних мереж енергосистеми, які одночасно є лініями живлення споживачів - лініями зовнішнього електропостачання;

2. лінії зовнішнього електропостачання, одна або декілька, найчастіше повітряні двоколові або подвійні, від одного або кількох джерел напругою до 35 або 110 кВ, в особливих випадках і вищою, а інколи напругою 10 кВ (кабельні чи повітряні);

3. устави приймання електроенергії від енергосистеми (наприклад, головна понижувальна підстанція - ГЗП). Разом з лініями живлення вони забезпечують глибокий ввід високої напруги до споживачів і називаються підстанціями глибокого вводу (ПГВ). Електроенергія приймається на високій напрузі і трансформується на середню напругу (СН), яка є зручною для розподілу її по території об'єктів - промислових підприємств, міст і сільськогосподарських споживачів. Переважно номінальні середні напруги - це 6, 10 кВ, а у деяких випадках 20 або 35 кВ;

4. за наявності промислових або міських ТЕЦ останні приєднують до енергосистеми через ГЗП. В окремих випадках лінії зв'язку з системою та ГЗП можуть бути відсутні. Електропостачальна система у такому разі стає автономною і розподіл електроенергії по території об'єкта відбувається на генераторній напрузі. Від ТЕЦ споживачі одночасно забезпечуються і тепловою енергією;

5. мережа середньої напруги (СН) виконує функцію розподілу електро­енергії по території підприємства або міста;

6. розподільні пункти (РП) середньої напруги;

7. трансформаторні підстанції (ТП) - цехові на промислових підприємствах, розподільні в містах та сільській місцевості, а також перетворювальні підстанції (ПП);

8. до розподільних пунктів СН приєднуються електроприймачі з відпо­відною їм номінальною напругою безпосередньо, або через спеціальні транс­форматори, якщо їхні номінальні напруги відрізняються. Як правило, це синхронні або асинхронні двигуни досить великої потужності (декілька сотень кіловат або декілька мегават), трансформатори електричних печей та трансформатори пере­творювальних пристроїв;

9. мережі низької напруги (НН) живляться від ТП і, як правило, є авто­номними в межах кожної з них. Вони забезпечують безпосередньо живлення силових та освітлювальних електроприймачів і споживачів НН.