Мовознавство тести

Тема 1. Мовознавство як наука: предмет, проблематика, місце в системі наук

1. Вплив суспільства на мову та мови на суспільство вивчає: соціолінгвістика

2. Суть описового методу полягає у: інвентаризації та систематизації мовних одиниць.

3. Мовознавство належить до наук: гуманітарних

4. Мовні універсалії – це: спільні ознаки, властиві всім мовам світу.

5. Паралінґвістика досліджує: невербальні форми спілкування

6. Метою структурного методу є: пізнання мови як цілісної функційної структури.

7. В основу аналізу за безпосередніми складниками покладено: поступове членування мовних одиниць (слів, словосполучень, речень) на складники.

8. Суть компонентного аналізу полягає у виявленні: складових компонентів значень мовних одиниць.

9. Суть зіставного методу полягає у виявленні: спільних та відмінних рис споріднених і неспоріднених мов.

10. Суть порівняльно-історичного методу полягає у вивченні: законів, за якими розвивалися споріднені мови у минулому.

Тема 2. Мова як вселюдське явище

1. Функцію спілкування, яку виконує мова, називають ще функцією:  комунікативною.

2. Вигукову гіпотезу походження мови представляли: Ж.-Ж.Руссо, Г.Штайнталь.

3. За теорією моногенезу: всі мови походять від однієї мови.

4. За теорією полігенезу: різні мови походять від різних прамов.

5. Синхронія – це горизонтальний зріз (вісь одночасності), а діахронія – вертикальний зріз (вісь послідовності)

6. Виділення синхронії та діахронії як аспектів дослідження мови обґрунтував у «Курсі загальної лінґвістики»: Ф. де Соссюр.

7. Головні функції мови – це: комунікативна та мисле творча.

8. Акумулятивна функція мови» означає, що: мова зберігає досвід і знання людей.

9. «Волюнтативна, або апелятивна функція мови» означає, що: мова може впливати на слухача, спонукати до певних дій.

10. Фатична функція мови – це функція: контактоустановлювальна.

11. У рядку виражена метамовна функція: Словосполучення – це синтаксична конструкція, утворена поєднанням двох чи більше повнозначних слів на основі сурядного або підрядного зв’язку».

12. Комунікативну функцію мови виконують: поняття.

13. Як суспільне явище мову трактували: Ф. де Соссюр.

14. Як біологічне явище мову трактували: А. Шляйхер.

Тема 3. Комунікативний аспект мови: поняття мови і мовлення.

1. Мову і мовлення розрізняють за такими ознаками: мова – парадигматична, мовлення – синтагматичне.

2. Мовленнєва діяльність охоплює: мову і мовлення.

3. Думка про те, що мова – природний організм, належить представникам: натуралістичного напрямку.

4. Мову і мовлення розрізняють за такими властивостями: мова існує як сукупність парадигм, мовлення – як послідовність синтагм.

5. Ф. де Соссюр стверджував, що: мова – явище психічне, мовлення – психофізичне.

6. Ф. де Соссюр стверджував, що: мова – явище загальне, мовлення – конкретне.

7. Ф. де Соссюр стверджував, що: мова – явище довговічне, мовлення – випадкове.

8. Ф. де Соссюр стверджував, що: мова – явище загальноприйняте, мовлення – унікальне.

9. Ф. де Соссюр стверджував, що: мова – явище стабільне, мовлення – динамічне.

10. Ф. де Соссюр стверджував, що: мовлення – явище лінійне, мова – нелінійне.

Тема 4. Психологічний та когнітивний аспект мови: взаємозв'язок мови і мислення

1. Зв’язки мови та мислення досліджує: менталінґвістика.

2. О. Потебня – автор праці: «Думка і мова».

3. Чи існують форми мислення, які здійснюются невербально: так.

4. Слову як мовній категорії відповідає мисленнєва категорія: поняття.

5. Судженню як мисленнєвій категорії відповідає мовна категорія: речення.

6. Твердження про те, що «мова – це орган, який творить думку», належить: В. фон Гумбольдту.

7. Повна або часткова втрата здатності говорити або розуміти мову внаслідок ураження мовних центрів – це: афазія.

8. Мова передусім пов’язана з мисленням: поняттєвим.

9. Моторна афазія, що полягає в утраті здатності виражати думку в усній формі, пов’язана з ушкодженням зони: Брока.

10. Сенсорна афазія, що полягає в утраті здатності розуміти усне мовлення, пов’язана з ушкодженням зони: Верніке.

Тема 5. Семіотичний аспект мови: мова як специфічна знакова система та її внутрішня організація

1. Учення про мову як знакову систему обґрунтував у своєму «Курсі загальної лінґвістики»: Ф. де Соссюр.

2. Конвенційність мовного знака означає його: умовність.

3. Слово у сукупності всіх його форм і значень – це: парадигма.

4. Словосполучення, що складається із головного та залежного від нього слова або слів, -- це: синтагма.

5. Словотвірний підрівень мови розташований між: морфологічним та лексико-семантичним.

6. Фразеологічний підрівень мови розташований між: лексико-семантичним та синтаксичним.

7. Парадигматичні зв’язки – це: системні зв’язки між одиницями мови як сукупність протиставлень.

8. Горизонтальними називають зв’язки: синтагматичні.

9. Двобічність знака означає єдність: плану змісту та плану вираження.

10. Семіотика – це наука про: знаки та знакові системи.

11. Субзнаками є: фонеми.

12. Суперзнаками є: реченя.

13. Більшість вчених власне знаками вважають: слова.

14. Прагматичний аспект вивчення знаків звертає увагу на: функціювання знака.

15. Загальна семіотика складається з таких розділів: семантика, синтактика, прагматика.

16. Ф. де Соссюр порівнював мову із шахами, вважаючи, що:  мовна система нагадує правила гри, а мовлення – конкретне розігрування шахової партії.

Тема 6. Соціальний аспект мови. 

1. Соціолінґвістика – це: мовознавча дисципліна, що вивчає різноманітні аспекти взаємодії мови і суспільства.

2. До зовнішніх причин розвитку належать: контактування мов.

3. До внутрішніх причин розвитку належать: асиметрія між формою і змістом мовних знаків.

4. Елементи якого рівня мовної структури змінюються найшвидше: лексико-семантичного.

5. Процес, коли з однієї мови виникає дві або більше мов, називають: диференціацією, або диверґенцією.

6. Процес, коли з декількох мов чи діалектів виникає одна мова, називають: інтеґрацією, або конверґенцією.

7. У якому рядку правильно названо світові мови: англійська, арабська, іспанська, китайська, французька, російська.

8. Основними ознаками літературної мови є: унормованість, загальноприйнятість, наддіалектний характер.

9. Практику рівноцінного використання двох мов у межах однієї державної чи соціальної спільноти називають: білінґвізмом.

10. Свідомий вплив суспільства на мову – це: мовна політика.

11. Штучно створена умовна говірка вузької замкненої соціальної або професйної групи, незрозуміла для сторонніх, – це: арґо.

12. Суперстрат – це: залишки прийшлої переможеної мови у місцевій мові, що перемогла.

13. Сукупність рис мовної системи, які з’явилися внаслідок впливу однієї мови на іншу в умовах тривалого співіснування і контактів сусідніх народів, називають: адстратом.

14. Мови типу «піджин» – це: спрощені мови спілкування між представниками різних етносів.

15. За походженням креольські мови – це мови:  піджини.