ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….3

Розділ I Сутність закриття кримінальної справи як форми закінчення досудового провадження…………………………………………………………….5

1.1. Визначення поняття «закриття кримінальної справи» у кримінальному процесі………………………………………………………………………………….5

1.2. Суть і значення процесуального інституту закриття кримінальної справи…………………………………………………………………………………..10

Розділ ІІ. Правові підстави до закриття кримінальної справи…………………..18

2.1.Поняття та процесуальний порядок закриття кримінальних справ за реабілітуючи ми обставинами……………………………………………………….18

2.2. Нереабілітуючі обставини до закриття кримінальної справи, їх загальна характеристика……………………………………………………………………….28

Висновки……………………………………………………………………………...40

Список використаної літератури……………………………………………………43

ВСТУП

В умовах сучасної розбудови української держави перед народом України стоїть нелегке, але почесне завдання – побудова суверенної, незалежної, демократичної та соціально-правової держави. Однією з обов’язкових умов виконання цього завдання є удосконалення правової системи України. Значним кроком на цьому шляху стало прийняття Верховною Радою України 28 червня 1996 року Конституції України – Основного Закону України. Удосконаленню, тобто приведенню у відповідність до Основного Закону підлягає і кримінально-процесуальне законодавство, як одна з основних галузей правової системи України.

Завданням кримінального судочинства, відповідно до ст. 2 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК України), є охорона прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке та повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Iнститут закриття кримiнальної справи в досудовому слiдстві постiйно знаходиться в полi зору науковцiв. До цiєї проблеми звертались в своїх роботах такi вченi, як М. С. Алєксєєв, А .С. Барабаш, Ю. В. Баулін С.М. Благодир, Г. М. Давидов, А. Я. Дубинський, I. В.Жогiн, Л. М. Карнєєва, В. А. Ковальов, П. П. Коркiя, В. З. Лукашевич, Г. М. Мiньковський, М.М.Мiхеєнко, Д. Я. Мирський, Я. О. Мотовиловкер, М. С. Строгович, Ф.Н.Фаткуллiн, Г. I. Чангулi, В. Я. Чеканов, М. А. Чельцов, , С. А. Шейфер, В.П Шибіко, Н. А. Якубович та ін.

Однак, багато аспектів, які охоплюють цю проблему, залишаються до цього часу дискусійними. Одним з таких, що викликають в теорії і практиці сумніви та суперечки, є питання про нереабілітуючі підстави до закриття кримінальної справи. Слідчі не завжди чітко розмежовують реабілітуючі підстави до закриття кримінальної справи.

Більшість наукових робіт, що стосуються даної проблеми написані в 80-90 роках минулого століття. В них не враховані зміни внесені останнім часом до Кримінально-процесуального кодексу та норми нового Кримінального кодексу України. Таке положення негативно впливає на законодавчу та правозастосувальну практику, дискредитує всю систему кримінального судочинства України. За такого, питання закриття кримінальної спраи являються актуальними в наш час.

Об`єктом курсової роботи є суспільні відносини, врегульовані нормами кримінально-процесуального права, що виникають у процесі дiяльності, пов'язаної з закриттям кримiнальної справи на стадії досудового слiдства.

Предметом дослідження є закриття кримінальної справи на стадії досудового слідства.

Метою курсової роботи являється наукове визначення змісту поняття „закриття кримінальної справи”, визначення особливості закритя кримінальної справи на стадії досудового слідства, визначення понять реалібітуючих та нереабілітуючих підстав закриття кримінальної справи.

Для досягнення поставленої мети в курсовій роботі поставлені основні завдання:

- проаналізувати норми діючого законодавства, що регулюють інститут закриття кримінальної справи, і визначити їх відповідність Конституції України;

- охарактеризувати визначення поняття «закриття кримінальної справи»;

- з`ясувати суть, зміст та значення закриття кримінальної справи на стадії досудового слідства;

- розглянути порядок закриття кримінальної справи за реабілітуючими та нереабілітуючими обставинами;

- зробити висновки по темі.

Структура курсової роботи: робота складається із вступу, двох розділів, висновку та списку використаної літератури.

Розділ і. Сутність закриття кримінальної справи як форми закінчення досудового провадження

Закриття кримінальної справи є одним з найважливіших актів судочинства, через який забезпечує вирішення вказаного у ст. 2 КПК завдання охорони прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб і правильного застосування Закону з тим, щоб жоден невинний не був покараний.

Закриття кримінальної справи є таким процесуальним актом, який:

по-перше, завершує провадження не тільки в стадії досудового розслідування, але й у цілому в кримінальній справі, за винятком п. 2 ст. 213 КПК;

по-друге, визначає долю підозрюваного або обвинуваченого: на них у силу ч. 1 ст. 62 Конституції України не можуть бути покладені передбачені кримінальним та іншими законами правові наслідки злочину і відносно них повинні бути скасовані всі заходи процесуального примусу, застосовані у зв'язку з підозрою або обвинуваченням у вчиненні злочину.

Закриття кримінальної справи – це багатоаспектне явище, яке охоплює процесуальний акт, форму закінчення розслідування, юридичний факт¹.

1.1. Визначення поняття «закриття кримінальної справи» у кримінальному процесі.

Закриття кримінальної справи – одна із форм закінчення досудового розслідування, явище, яке достатньо поширене на практиці. В науковій літературі закриття кримінальної справи розуміється як: 1) закінчення провадження по кримінальній справі і вирішення даної справи по суті без винесення вироку; 2) припинення подальшого провадження по кримінальній справі; 3) рішення про закінення процесуальної діяльності, яке припиняє провадження по справі; 4) рішення органу дізнання, слідчого, прокурора або суду про закінчення процесуальної діяльності, яке припиняє провадження у справі².

Закриття кримінальної справи неможливо назвати однозначним поняттям. Даний термін можна розглядати із різних сторін: 1) у значенні процесуального акту (дії); 2) як одна із форм закінчення розслідування; 3) як юридичний факт; 4) як процесуальна гарантія проти незаконного притягнення особи до кримінальної відповідальності; 5) в якості самостійного правового інституту.

М.Жогін та Ф.Фаткуллін вважають, що закриття кримінальної справи - це процесуальний акт у вигляді рішення уповноваженої на те посадової особи про відсутність підстав для подальшого провадження по справі. Вони також вважають, що, закриваючи справу за відсутністю складу злочину, слідчі органи самі усувають пред`явлене ними ж обвинувачення. Коли ж справа закривається внаслідок звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності (акт амністії, передача на поруки), то органи слідства доходять висновку про скоєння особою злочину, але не приймають будь-якого офіційного рішення про визнання особи винною, оскільки вони не можуть підмінити судові органи.

П. Давидов та Д. Мирський розглядають закриття кримінальної справи як «кримінально-процесуальну дію органів дізнання, слідчого, прокурора, суду». Не можна погодитися з думкою П. Тарасова-Радіонова, який зводить поняття закінчення досудового слідства тільки до прийняття рішення слідчим про достатність доказів, необхідних для закінчення слідства, й ознайомлення обвинуваченого з матеріалами кримінальної справи.

В юридичній літературі правильно зазначалося, що закриття кримінальної справи – не просто технічний акт, а комплекс процесуальних дій і правовідносин, оформлених певними процесуальними актами. А. Дубинський і Г. Міньковський вважають, що це етап, на якому має бути виконано ряд завдань:

• аналіз та оцінка зібраних по справі доказів, їх достатності для висновку про неможливість продовжувати слідство;

• систематизація і оформлення матеріалу;

• вирішення всіх питань, що виникають після закінчення провадження по справі(зняття арешту на майно, повернення предметів, скасування побіжного заходу, тощо);

• повідомлення про закриття справи всім заінтересованим суб`єктам і надання матеріалів справи для ознайомлення.

На думку В. Михайлова закриття кримінальної справи може бути повним і частковим. Останнє ще називається припинення кримінального переслідування. Воно не усуває можливості притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, що проходять по тій самій справі, або тієї ж особи, але за інший злочин. Із припинення кримінального переслідування пов`язується повне або часткове звільнення особи від відповідальності: часткове – у випадках, коли з обвинувачення вилучаються пункти, що не підтвердилися під час попереднього розслідування; повне – стосовно окремих осіб по всьому обвинуваченню( за недоведеності участі обвинуваченого у скоєнні злочину)³.

На думку Козаченка О.В. закриття кримінальної справи – це одна із форм закінчення досудового розслідування (дізнання або слідства), що полягає у прийнятті органом дізнання, слідчим або прокурором рішення про припинення провадження у кримінальній справі та вирішення інших процесуальних питань,таких як: скасування запобіжних заходів та інших примусових заходів щодо обвинуваченого, доля речових доказів, скасування арешту, накладеного на майно, та інше⁴.

В. Савицький зазначав, що закриття справи завжди означає повну i безсумнiвну невинуватість притягненої до вiдповiдальностi особи i саме так, по змiсту i текстуально, повинна бути складена вiдповiдна постанова орган розслiдування.

Висловлювалась думка, що акт закриття кримiнальної справи визначається як закiнчення провадження в кримiнальнiй справi по сутi без винесення вироку. Але це означення не розкриває в повнiй мiрі сутi цього важливого iнституту.

С. Благодир дає визначеня поняття закриття кримінальної справи в залежності від підстав, за якими приймається рішення.

Закриття кримiнальної справи за реабiлiтуючими пiдставами-заключний етап розслiдування, пiд час якого уповноваженi державою орган або посадова особа, пiсля аналiзу та оцiнки доказiв, констатує висновок про неможливiсть подальшого провадження в справi у зв'язку з вiдсутнiстю протиправного дiяння, вiдповiдальнiсть за яке передбачена дiючим кримiнальним законодавством, або вiдсутнiстю у дiяннi конкретної особи складу злочину. Особа, вiдносно якої закривається кримiнальна справа за даними пiдставами, повнiстю реабiлiтується.

Закриття справи за нереабiлiтуючими пiдставами - заключний етап розслiдування,пiд час якого уповноваженi державою орган або посадова особа, пiсля аналiзу та оцiнки доказiв, констатує, що протиправне дiяння, вiдповiдальнiсть за яке передбачена кримiнальним законодавством, мало мiсце, встановлена особа, яка його вчинила, але у зв'язку з наявнiстю, передбачених законом обставин, приймається рiшення про припинення подальшого провадження у справi.

Закриття кримiнальної справи за пiдставами, що констатують неможливiсть провадження у справi - заключний етап розслiдування, пiд час якого уповноваженi державою орган або посадова особа, після аналiзу та оцiнки доказiв, не роблячи висновку про винуватiсть чи невинуватiсть особи, а також про наявнiсть чи вiдсутнiсть подiї злочину, в силу передбачених законом обставин, констатує неможливiсть подальшого провадження у справi⁵.

При формулюванні поняття «закриття кримінальної справи» важливе значення має те, що закриття кримінальної справи являється юридичним фактом, настання якого тягне за собою певні правові наслідки, пов`язані із закінченням правовідносин, які виникли у зв`язку із розслідуванням кримінальної справи. Для підозрюваного закриття кримінальної справи означає, наприклад, зняття всіх обмежень, які приймалися стосовно нього, а також можливість оскаржити прийняте рішення. Тому поняття кримінальної справи потрібно характеризувати із врахуванням наслідків, які виникають при закінченні провадження у справі.

Закриття кримінальної справи усуває можливість винесення обвинувального вироку та застосування покарання. Воно також виключає реалізацію повноважень слідчого, органу дізнання та прокурора, суду, які від цього моменту вже не можуть викликати й допитувати свідків, призначати перевірки, ревізії, вимагати провадження експертиз, робити обшукм та інші слідчі дії. Учасники процесу (обвинувчений, потерпілий, цивільний позивач та відповідач, а також експерт та свідки) звільняються від обов`язків підкорятися процесуальним вимогам слідчого, прокурора ао органу дізнання.

Акт закриття кримінальної справи зобов`язує слідчого, а у випадках закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами – суд, ліквідувати наслідки примусових заходів та прийняте рішення (зняти арешт з майна, звільнити затриманого, вирішити питання про матеріальні цінності, повідомити заінтересованих осіб та організації про закриття, підстави закриття справи) ⁶.

Аналізуючи означення термiну закриття кримiнальної справи на етапі досудового розслідування, можна виділити його наступні ознаки, а саме:

- у будь-якому випадку закриття кримінальної справи в досудовому слiдстві - заключний етап розслiдування;

- рiшення про закриття справи приймається уповноваженими державою органами або посадовими особами, в межах їх компетенцiї. Чинним кримiнально-процесуальним законодавством України дано повний перелiк суб'єктiв, якi мають право приймати це важливе рiшення в досудовому слідстві - слiдчий, прокурор.

- закриття кримiнальної справи в кожному випадку є її вирiшенням по сутi;

- закриття кримінальної справи направлене на досягнення задач кримінального судочинства;

- закриття кримінальної справи тягне за собою настання правових наслідків для його учасників, які виникли у зв`язку провадженням розслідування по кримінальній справі.

Отже, закриття кримінальної справи – це юридичний акт, у силу якого закінчується досудове слідство та процесуальне провадження у кримінальній справі, завершується кримінальне переслідування особи. Відтак, після набрання законної сили прийнятим рішенням про закриття кримінальної справи, закінчуєтьсяй кримінально-процесуальні правовідносини учасників кримінального процесу. Закриття кримінальної справи має на меті перевірку всебічності, повноти й об`єктивності проведеного слідства, дотримування норм кримінального процесу⁷.