4. Індивідуальне завдання. Характеристика витрат підприємства

У процесі своєї діяльності підприємство здійснює матеріальні та грошові

витрати. Залежно від ролі, яку вони відіграють у процесі відтворення, їх

поділяють на три групи:

1. Витрати, пов’язані з основною діяльністю підприємства. Це витрати на

виробництво та реалізацію продукції, так звані поточні витрати, які

відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції (послуг).

2. Витрати, пов’язані з інвестиційною діяльністю, тобто на розширення

та оновлення виробництва. Одноразові витрати на просте та розширене

відтворення основних фондів, приріст оборотних коштів та формування

додаткової робочої сили для нового виробництва. Джерелами фінансування

цих витрат є амортизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних

паперів, кредити тощо.

3. Витрати на соціальний розвиток колективу (соціально-культурні,

оздоровчі, житлово-побутові та інші потреби). Ці витрати не пов’язані з

процесом виробництва, а тому джерелом їх фінансування є прибуток.

Найбільшу питому вагу у загальному обсязі витрат підприємства мають

витрати на виробництво.

Розрізняють витрати економічні та бухгалтерські. Економічні витрати – це

всі види виплат постачальникам за сировину та матеріальні ресурси. Ці

витрати складаються із зовнішніх (явних) та внутрішніх (неявних або

імпліцитних). Зовнішні витрати – це платежі постачальникам матеріальних

ресурсів, виплата заробітної плати, нарахування амортизації тощо. Ця

група витрат і становитиме бухгалтерські витрати, які фактично

відповідають витратам наших підприємств.

Внутрішні витрати мають неявний, імпліцитний характар, оскільки

відображають використання ресурсів, що належать власнику підприємства у

вигляді землі, приміщень, активів тощо, за які він формально не платить.

Підприємець фактично здійснює ці витрати, але не в явній формі не в

грошовій. Звідси бухгалтерські витрати - це різниця між економічними та

імпліцитними витратами.

Поняття „економічні витрати” є загальноприйнятим, бухгалтерські –

обчислюються на практиці для визначення реальної суми фактично

здійснених витрат, оподаткованого прибутку тощо.

Витрати майже завжди здійснюються у натуральній та грошовій формі.

Планування та облік витрат у натуральній формі має важливе значення для

організації виробництва. Проте, для оцінки результатів виробництва

необхідна грошова оцінка витрат.

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації

про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності

визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16

„Витрати”.

Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або

збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу

(за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу

власниками).

Якщо хоча б одна з умов визнання активів не виконується, актив не

визнається, а витрати з придбання цього активу списуються у поточному

періоді на „Інші операційні витрати”.

Із зменшенням активів виникають такі витрати:

- списання матеріалів на виробництва продукції, для ремонту основних

засобів, на адміністративні цілі;

- списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали

непридатними;

- нарахування амортизації;

- втрати від знецінення запасів;

- нестачі запасів (товарів, готової продукції, комплектуючих виробів,

сировини);

- належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки;

- нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської

заборгованості, яка не сплачена;

- благодійні внески.

Зобов’язанням є заборгованість, що виникла внаслідок минулих подій,

погашення якої призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють

економічні вигоди.

До витрат, що збільшують зобов’язання, належать такі нарахування:

- заробітної плати працівникам підприємства, які перебувають з ним у

трудових відносинах;

- податків, зборів, обов’язкових платежів;

- відрахувань на страхування;

- орендної плати, комунальних послуг, витрат зв’язку, послуг реклами;

- послуг сторонніх організацій (медичних, консультаційних, юридичних,

аудиторських).

До витрат, згідно П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” та

П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати”, також належать: нестача

запасів, списання запасів або необоротних активів, які визнано активами,

сплата штрафних санкцій, витрати на заохочування, соціальний і

виробничий розвиток, нарахування податків, в тому числі податку на

прибуток.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати” визначає

методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації

про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням

активів або збільшенням зобов’язань.

Витрати звітного періоду визначаються або зменшенням активів, або

збільшенням зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу

підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Елемент витрат – сукупність економічно однорідних витрат.

Об’єкт витрат – це продукція, роботи, послуги або вид діяльності

підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом

(виконанням) витрат.

ВИСНОВКИ

В звіті було розглянуто фінансово-економічну діяльність ТОВ «Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення», що входить до складу концерну «Київпідземшляхбуд». Основні напрями діяльності: проектування, будівництво та реконструкція підземних інженерних мереж, будівництво підземних споруд та комунікацій, антикорозійний захист залізобетонних та металевих поверхонь.

Аналіз основних економічних показників підприємства свідчить, що в 2010 р. виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) зросла в порівнянні з 2009 р. на 1%. Кількість робітників в 2010 р. зменшилася в порівнянні з 2009 р. на 12,3% і становила 3183 чоловік. В 2010 р. компанія отримала прибуток в розмірі 57 тис. грн., що на 95,1% менше 2009 р. Собівартість реалізованої продукції, робіт, послуг зменшилася у 2009 в порівнянні з 2008 р. на 26,6% і зросла в 2010 р. в порівнянні з 2009 р. на 1%.

Аналіз показників оцінки фінансового стану, ліквідності, фінансової стійкості та рентабельності підприємства дозволяє зробити висновок про прибуткову діяльність підприємства. Коефіцієнт загальної ліквідності не відповідає нормативним значенням > 2, хоч він зріс за 2010 р. в порівнянні з 2009 р. на 0,26, проте це свідчить про нездатність підприємства погасити зобов`язання по розрахунках за рахунок оборотних коштів. Коефіцієнт швидкої ліквідності підприємства на кінець 2010 р. зріс в порівнянні з 2009 р. на 0,32 і становив 0,93, що наближається до нормативного значення, це свідчить про покращення прогнозної платоспроможності.

Аналіз фінансової стійкості підприємства показав, що зменшення показника коефіцієнта автономії у 2010 р. свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх кредиторів. Збільшення коефіцієнту маневреності в 2010 свідчить про достатність власних оборотних коштів. Зростання коефіцієнту співвідношення залученого і власного капіталу у 2010 р. свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про певне зниження фінансової стійкості підприємства. Значення коефіцієнта покриття свідчить про неможливість покриття зобов’язань власним капіталом і про необхідність залучення зовнішніх джерел інвестування.

Рентабельність виробничої діяльності зросла в 2010 р. в порівнянні з 2009 р. на 6%. Рентабельність реалізованої продукції в 2010 р. зменшилася на 66,7% в порівнянні з 2009 р. Рентабельність активів підприємства в 2010 р. зменшилася в порівнянні з 2009 р. на 96,2%.

Аналіз приведених показників показав, що на кінець 2010 р. фінансовий стан підприємства задовільний i дозволяє продовжувати виробничо-господарську діяльність підприємства.