3.2. Ефективні моделі регіональної молодіжної політики в сфері соціального захисту дітей

Модель являє собою точну або близьку до реальної копію об'єкта, відтворену в певному масштабі або за визначеними правилами. Модель регіональної державної молодіжної політики стисло відображає складну й багатогранну систему взаємозв'язків між державою та молоддю в процесі розвитку.

Таким чином, регіональна державна молодіжна політика в кожному конкретному регіоні набуває деякої специфіки, отже адаптується до місцевих умов, традицій, можливостей. Зауважимо, що в основі формування тієї чи іншої моделі РДМП лежить державна молодіжна політика, а також прийняті в регіоні загальні орієнтири її реалізації. Деякі науковці вказують на такі чотири можливі варіанти орієнтації РДМП [64].

1. Варіант «розпилення молодіжної політики». Це спроба боротися з негативними явищами в середовищі дітей та молоді по всьому спектру проблем, намагання досягти успішного результату зусиллями управлінських структур. Керівництво регіону через існуючі виконавчі органи влади намагається зняти гостроту молодіжних проблем.

2. Варіант «згортання молодіжної політики». Це штучне зведення багатогранних проблем молоді до вирішення однієї-двох і стосовно лише конкретної категорії молоді (наприклад, проблеми безробітних, підлітків, учнівської молоді, молодих спеціалістів тощо); чи до однієї проблеми (наприклад, проблема зайнятості чи проблема дозвілля) для всієї молоді.

3. Варіант «полишення на самоплив» - погляд на молодіжні проблеми як на природний процес, що самостійно, без особливих втрат для суспільства, буде звільнятися від суперечностей, найперше пов'язаних з віком цієї демографічної групи. Низька активність адміністрації регіону у сфері державної молодіжної політики аргументується в таких випадках можливістю вирішення молодіжних проблем з плином часу, що ілюструється прикладами з сільського життя, де, на думку представників цих органів влади, молодь природним шляхом включається у світ дорослих, залучаючись до праці, створюючи пізніше сім'ю тощо.

4. Варіант «оптимальний». Це підготовка кадрів спеціалістів у сфері молодіжної політики, проведення енергійних заходів з приводу створення дієздатних молодіжних служб, наділених значними правами і необхідними засобами, фінансовими ресурсами, здатних до саморегуляції і коригування своїх дій. їхня діяльність зорієнтована на захист прав і задоволення потреб різних категорій молоді з урахуванням інтересів суспільства, регіону і не на шкоду інтересам інших груп і верств населення, що проживають на певній території [2].

Принципово погоджуючись з тим, що в різних регіонах можна здійснювати державну молодіжну політику за одним із вищевказаних варіантів, які загалом не суперечать прийнятій ДМП в Україні, ми все ж вважаємо, що найоптимальнійший варіант її орієнтації такий, коли на місцях чітко визначаються пріоритети як у напрямах роботи з дітьми та молоддю, обсягах і джерелах фінансування, так і стосовно різних верств дітей та молоді і таким чином здійснюється концентрація організаційних і фінансових зусиль на основних напрямах РДМП. Відтак на цій основі здійснюються енергійні організаційні заходи щодо створення необхідних служб, підготовки кадрів, проведення конкретних дитячих та молодіжних заходів та індивідуальної роботи з дітьми та молоддю тощо.

Економічне становище країни першого десятиліття її самостійності не дає можливості належним чином сприяти дітям та молоді в їх соціальному становленні, постійно і рівною мірою тримати у сфері державної молодіжної політики всі її верстви. Нагальні проблеми суспільства (здійснення економічних реформ, своєчасна виплата заробітної плати, пенсій тощо) у повсякденному реальному житті не завжди дозволяють поставити проблеми дітей та молоді до ряду першочергових. Часто вони відкладаються на невизначений час, у багатьох випадках втрачається їх актуальність. Тобто «дійти до кожної дитини та молодої людини» або хоча б намагатися не залишити поза увагою якусь частину дітей та молоді - завдання в умовах країни з перехідною економікою виявляється не з простих. Небажання погодитися з цим призводить до розпорошення зусиль держави, а часто і до декларативного характеру її молодіжної політики і, як наслідок, до зневіри дітей та молоді в державу і в справедливість суспільства.

У зв'язку з цим варто звернути увагу на наявність у Декларації «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» положення про безпосередню залежність можливостей її здійснення від економічного становища держави [44].

Фактично це підтверджує доцільність провадити державну молодіжну політику на місцях диференційовано стосовно різних категорій дітей та молоді.

Для більш детального пояснення цієї тези умовно виділимо з дитячого та молодіжного середовища дві групи молоді: першу, що охоплює обдарованих дітей та молодь; другу, найбільш складну в соціальному відношенні групу, яка об'єднує дітей та молодих людей, нездатних забезпечити собі гідне життя в певній соціально-економічній ситуації (інвалідів, хворих, сиріт, тих, хто опинився поза законом тощо).

Звичайно, що в кожному регіоні підходи і критерії до визначення вказаних груп мають свою специфіку. Але, на нашу, пріоритети РДМП повинні бути звернені, у першу чергу, саме до цих категорій дітей та молоді з кількох причин.

На сьогодні існує, ряд наукових досліджень реалізації державної молодіжної політики на місцях, де пропонується виділити серед молоді певні групи, подібні до запропонованих, і сконцентрувати на них зусилля. Досвід, який підтверджує раціональність зазначених пріоритетів, накопичений у багатьох більш розвинутих країнах західної демократії.

Зрозуміло, що швидку віддачу суспільство отримає при інвестуванні в найбільш прогресивні галузі економіки, новітні технології, підприємства, проекти тощо. Розвиток суспільства неможливий без носіїв прогресу - людей-новаторів і, особливо, талановитих новаторів. Підтримка обдарованих, талановитих дітей та молоді сприяла б, з одного боку, розвиткові і збільшенню її інтелектуального потенціалу, а з іншого, зміцнила б моральні засади використання в майбутньому результатів її діяльності в інтересах держави, суспільства. Законно використовуючи їх і створюючи умови для особистої зацікавленості талановитих людей, держава стимулює їх ще більше розвивати свої здібності, досягати успіху у своїй діяльності і визнання цієї діяльності як суспільне необхідної. Суспільство, дбаючи про цю категорію дітей та молоді, дбає про своє майбутнє. З абсолютною впевненістю можна твердити, що вклад у талановитих дітей та молодь - це кредит під великі відсотки з абсолютною гарантією його повернення. Як перший етап такої віддачі, буде збереження кращих кадрів у всіх сферах життєдіяльності, завдяки створенню для них відповідних умов.

Друга група населення є своєрідним самозростаючим тягарем для суспільства. Залишена віч-на-віч зі своїми бідами, вона неодмінно буде кількісно зростати, а проблеми її ускладнюватимуться. Через те можливе враження все більшої і більшої частини здорового організму суспільства. Підтримка цієї категорії дітей та молоді має не тільки гуманно-співчутливий характер, але й, значною мірою, гуманно-прагматичний. Суспільство, підтримуючи її за допомогою держави, захищатиме і себе від її негативного впливу [12].

Виділення вказаних груп дітей та молоді як об'єкта більшої уваги РДМП є вільним від галузевого підходу провадження молодіжної політики. Одночасно воно не виключає, в разі необхідності, можливості в конкретних регіонах більш уважного ставлення, наприклад, до сільської, студентської, шахтарської молоді.

Варто акцентувати увагу на тому, що поділ дітей та молоді на вказані групи умовний і використовується в даному випадку лише для обгрунтування необхідності виділення пріоритетів у здійсненні регіональної державної молодіжної політики. У кожної людини є здібності до певної діяльності, її обдарованість, талант, можуть бути глибоко приховані і проявитися лише в конкретних умовах. Ці умови є як суб'єктивними так і такими, що залежать від становища держави, розвитку суспільства взагалі. У міру подальшого економічного зростання країни можливими будуть: суттєвіша підтримка груп обдарованої молоді, через більш глибоке виявлення обдарувань; збільшення фінансових, матеріальних, організаційних затрат, пов'язаних з ускладненням самого процесу виявлення талантів, а також створення підґрунтя для всебічного розвитку кожної, без винятку, молодої людини. Тобто державна молодіжна політика дедалі більше виконуватиме функції механізму виховання та розвитку талантів у молодіжному середовищі, формування національної еліти. На основі викладеного можна зробити кілька висновків:

Перший. Для нашої країни з перехідною економікою виділення пріоритетів регіональної державної молодіжної політики дало б можливість не розпорошувати і без того незначні фінансові та матеріальні ресурси, що надаються державою для її здійснення [28].

Другий. Регіональна державна молодіжна політика з вказаними пріоритетами дала б можливість отримувати позитивні результати в коротші терміни, що є важливим для зміцнення довіри дітей та молоді до держави. Адже досягнення певних результатів відбуватиметься як зримий і постійний процес, напротивагу лише сподіванню на примарне краще майбутнє.

Третій. Такі акценти в державній молодіжній політиці на місцях значною мірою орієнтували б її на розвиток і використання творчого потенціалу дітей та молоді, стимулювали б залучення молоді до її реалізації. Патерналізм зводився б до мінімуму. На допомогу могли б розраховувати лише певні категорії дітей та молоді, що потрапили в складні життєві обставини.

Здійснення регіональної державної молодіжної політики на підставі зазначених орієнтирів, гадаємо, створювало б для дітей та молоді більше можливостей проявити себе, викликало б у неї і бажання вести активний спосіб життя.

З урахуванням специфіки, особливостей, умов та реальної практики здійснення на місцях можна, на нашу думку, запропонувати таку модель регіональної державної молодіжної політики.

Державна молодіжна політика на регіональному рівні - це окремий, системний напрям практичної та теоретичної діяльності суб'єктів такої політики: органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських організацій, рухів та інших соціальних інституцій, що здійснюється в усіх сферах життєдіяльності дітей та молоді (освіти, праці, побуту, відпочинку, духовного та фізичного розвитку тощо), реально утверджує і забезпечує задекларовані і узаконені найвищими законодавчими органами права і свободи підростаючого покоління та молодої людини, створює необхідні умови для її ефективного соціального становлення, розвитку задатків та здібностей, реалізації творчих потенцій як у власних інтересах, так і конкретного регіону та всього суспільства і реалізується відповідно до умов, специфіки та можливостей регіону.

Ми уявляємо модель РДМП як високоструктуровану специфічну і пріоритетну діяльність держави на регіональному рівні, яку умовно можна розглядати за секторами, що відповідають усім сферам життєдіяльності дітей та молоді, і яка здійснюється на всіх рівнях адміністративно-територіального устрою, а також у територіальних громадах і трудових колективах [13].

Регіональна державна молодіжна політика виражає стратегічну лінію держави і місцевої влади на забезпечення соціально-економічного, політичного і культурного розвитку суспільства через розвиток кожного регіону зокрема. Цей розвиток грунтується на соціальному становленні та розвитку дітей та молоді і враховує місцеві умови та специфіку життєдіяльності.

Об'єктом державної молодіжної політики на регіональному рівні є громадяни України - мешканці конкретних регіонів віком від 14 до 28 років, а також громадяни України віком 14-28 років, що постійно не проживають у цій місцевості, тією мірою, якою їхнє перебування там вимагає від держави виконання відповідних зобов'язань; іноземних громадян, осіб без громадянства цього віку тією мірою, у якій їх перебування на території України накладає на державу відповідні обов'язки; молоді сім'ї; молодіжні громадські організації та об'єднання, молодіжні підприємства, установи і заклади.

Суб'єктами державної молодіжної політики на регіональному рівні є державні органи влади та управління (їх посадові особи); регіональні (обласні, міські, районні, селищні та сільські) органи влади і самоуправління (їх посадові особи); молодіжні об'єднання, асоціації, підприємства і організації різних форм власності, що створюють молодіжну інфраструктуру для вирішення молодіжних проблем, забезпечення запитів молоді та створення необхідних умов соціального становлення і розвитку на цій території і в частині виконання ними саме конкретних завдань РДМП; громадські молодіжні організації; окремі молоді люди (у тій самій частині їхньої діяльності).

Головна мета державної молодіжної політики на регіональному рівні - створення сприятливих економічних, соціальних, політичних умов, правових гарантій для гуманізації способу життя підростаючого та молодого покоління, ефективної соціалізації його як в інтересах окремої особистості, так і в інтересах регіону, суспільства в цілому, задоволення потреб та інтересів дітей та молоді в усіх сферах її життєдіяльності, зокрема у сфері освіти, праці, культури, побуту, підприємництва, творчості, соціального захисту тощо.

Очевидно, що основні принципи, на яких грунтується державна молодіжна політика на регіональному рівні, мають включати головні принципи державної молодіжної політики, визначені Декларацією «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні». Це, зокрема:

- повага до поглядів дітей та молоді та її переконань, надання права і залучення дітей та молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики і програм, що стосуються суспільства взагалі і дітей та молоді зокрема;

- правовий та соціальний захист молодих громадян, перш за все осіб, які не досягли 18 років, з метою створення необхідних стартових можливостей для їхнього повноцінного соціального становлення та розвитку;

- сприяння ініціативі й активності дітей та молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

Ми вважаємо, що, окрім цього, регіональна державна молодіжна політика має грунтуватися, ще й на таких принципах:

- зміцнення зв'язків між поколіннями на основі засвоєння кращих, передових ідей і цінностей світової цивілізації;

- поєднання загальнодержавних і регіональних інтересів в оптимізацїї соціальних процесів, що відбуваються в дитячому та молодіжному середовищі, також поєднання інтересів регіонів (мети і параметрів соціально-економічного розвитку регіону) з загальними суспільно-значущими інтересами самих дітей та молоді;

- узгодження і поєднання інтересів дітей та молоді та інших груп і верств населення на місцях, оптимізація соціального статусу дітей та молоді в суспільстві [13].

Досягнення мети державної молодіжної політики на регіональному рівні вимагає вирішення основних завдань, що ставляться у всіх її секторах, на всіх напрямах. Ними, на нашу думку, мають бути:

- вивчення становища дітей та молоді;

- реальне гарантування на місцях дії законодавства щодо дітей та молоді, створення необхідних умов для соціального становлення і розвитку особистості дитини та молодої людини безпосередньо за місцем проживання та діяльності;

- підвищення суспільної активності дітей та молоді;

- допомога дітям та молодим людям у реалізації й самореалізації їхніх творчих можливостей та ініціатив;

- надання державою кожній дитині та молодій людині соціальних послуг у всіх сферах життєдіяльності;

- виховання підростаючого та молодого покоління;

- узгодження загальнонаціональних інтересів з регіональними;

- забезпечення механізмів реалізації регіональної державної молодіжної політики.

Ці головні завдання вирішуються суб'єктами РДМП на всіх напрямах її здійснення. У найбільш загальному вигляді напрями регіональної державної молодіжної політики представлені відповідно до сфер життєдіяльності молодого покоління її секторами, що об'єднують цілком конкретні напрями діяльності стосовно молоді. Тобто багатогранність інтересів молодих людей, їхня різнобічна діяльність, яка зумовлює відповідні контакти з суспільством, вимагають від держави такої ж різнобічної і адекватної реакції, відображеної в різнобічних напрямах регіональної молодіжної політики. Ці напрями урізноманітнюються специфікою та умовами регіонів і являють собою досить довгий перелік. Окремі з них, будучи основними для одного регіону, можуть бути не актуальними для іншого. Слід також зазначити: якщо регіональна державна молодіжна політика на обласному рівні спрямована на більш широкі верстви дітей та молодого покоління, досить великі групи дітей та молоді, то на рівні району, міста, села вона, як правило, адресується малим групам, і навіть окремим особам, що також впливає на напрями РДМП. Виходячи з гостроти і «меж» виявлених дитячих та молодіжних проблем та традиційної уваги до них, можливостей регіонів, конкретної практики, доцільно визначити такі найхарактерніші напрями державної молодіжної політики на регіональному рівні:

1. Нормотворча діяльність щодо формування і реалізації регіональної державної молодіжної політики.

2. Охорона здоров'я, сприяння його поліпшенню та впровадженню здорового способу життя в дитячому та молодіжному середовищі.

3. Поліпшення умов і створення гарантій для отримання освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки.

4. Сприяння профорієнтації та забезпечення працевлаштування юнаків і дівчат.

5. Організація дозвілля дітей та молоді.

6. Військово-патріотичне виховання дітей та молоді.

7. Діяльність щодо підтримки творчих та обдарованих дітей та молоді.

8. Підтримка та надання допомоги окремим категоріям дітей та молоді.

9. Підтримка діяльності та розвиток дитячих та молодіжних громадських об'єднань і організацій.

10. Розвиток системи інформування дітей та молоді.

11. Вивчення стану справ у дитячому та молодіжному середовищі.

12. Організаційна діяльність щодо забезпечення регіональної державної молодіжної політики. Для ефективного здійснення державної молодіжної політики на регіональному рівні необхідне відповідне інформаційно-ідеологічне забезпечення, що включає:

- об'єктивне висвітлення актуальних соціальних проблем молодого покоління (дітей, підлітків, молоді), тенденцій у його життєдіяльності, прогнозів на ближню й віддалену перспективу з приводу соціального розвитку молоді як у засобах масової інформації (пресі, радіо-, телепередачах), так і в спеціальних виданнях;

- роз'яснення необхідності тих чи інших соціальних (демографічних, економічних, медико-біологічних, політичних, національних та ін.) змін, прийняття конкретних рішень, законодавчих актів, програм;

- вивчення громадської думки і прогнозування на цій основі реагування різних соціальних інституцій, груп і верств населення на ті чи інші рішення у сфері молодіжної політики;

- цілеспрямоване формування суспільної думки серед різних категорій населення стосовно регіональної державної молодіжної політики;

- інформаційно-консультативну роботу щодо варіантів вирішення конкретних проблем дітей та молоді.

В умовах інтенсивного суспільного реформування актуалізується необхідність наукового осмислення молодіжної політики як на державному, так і на регіональному рівнях. Розробка молодіжних програм грунтується на фундаментальній науці, міждисциплінарному, комплексному системному підході, на високій практичній значимості досліджень і рішень, на узагальненні зарубіжного досвіду, а також всього позитивного, що накопичено в галузі захисту прав і свобод молодого покоління. Лише на такій основі можливе швидке й якісне підвищення ефективності державної молодіжної політики на місцях [7].

Вбачається, що основними напрямами наукових досліджень регіональної державної молодіжної політики мають бути:

- акумуляція (збір, аналіз і узагальнення) емпіричної інформації (даних статистики, результатів соціологічних досліджень) щодо різних сторін життєдіяльності молодого покоління в регіонах України, а також за кордоном (по можливості порівняльний аспект вивчення);

- виявлення, узагальнення соціальних фактів стосовно явищ і процесів, які відбуваються у молодіжному середовищі регіонів, у взаємозв'язку з глобальними процесами і проблемами розвитку сучасного українського суспільства;

- проведення прикладних досліджень, реалізація дослідницьких проектів, розробка науково-практичних програм для управлінських структур різних рівнів і підпорядкування;

- відстежування тенденцій і прогнозування явищ та процесів у молодіжному середовищі на місцях, а також суспільних ситуацій, де підростаюче покоління є об'єктом і суб'єктом соціальної дії;

- розробка концептуальної системи показників соціального розвитку молоді регіону, що уможливило б, шляхом порівняння з ними реальних показників визначати ефективність регіональної державної молодіжної політики.

Таким чином, модель регіональної державної молодіжної політики уявляється як цілісна система з великою кількістю внутрішніх зв'язків, що відображають багатоманітні суспільні зв'язки. Ця система перебуває у зв'язку з більш загальною системою, яку можна розглядати як відображення процесів взаємодії держави і молоді взагалі.

Реалізація окресленої моделі регіональної державної молодіжної політики вимагає відповідного механізму. Слід відзначити, що проблеми його моделювання, дослідження та впровадження постійно перебувають у полі зору практичних працівників та науковців [5].

Зокрема деякі дослідники молодіжних проблем представляють механізм реалізації молодіжної політики як молодіжний рух, у вигляді складної системи соціальних інституцій, діяльність яких стосується молоді. Інші, наприклад Я.В.Немирівський, вважають, що в цілому його можна уявити як процес проектування управлінської діяльності на молодіжну сферу. Цей процес, на його думку, складається з такої сукупності дій:

1. Здійснення соціальної діагностики дитячого та молодіжного середовища.

2. Виявлення на основі висновків діагнозу цілей і пріоритетних напрямів регіональної молодіжної політики.

3. Розробка стратегічних і тактичних заходів щодо практичної реалізації молодіжної політики.

На прикладі Хмельницького можна вказати на структуру реалізації державної молодіжної політики, що склалася на час дослідження (2010-2011рр.). На обласному рівні до неї входять:

- комітет у справах молоді облдержадміністрації;

- обласний центр соціальних служб для молоді;

- міський центр соціальних служб для молоді;

- спеціалізована служба спеціалізованого супроводу молоді, яка знаходиться та повертається з місць позбавлення волі;

- студентські соціальні служби;

- обласний центр творчої молоді;

- постійнодіючий «круглий стіл» молодіжних організацій, партій і рухів та ряд інших формувань.

Організаційно-нормативне забезпечення умов суспільної адаптації дітей та молоді, її самореалізації є складовою частиною механізму здійснення молодіжної політики в регіоні. У різних регіонах воно досить різноманітне за формами і методами, але подібне за суттю. Так, у м. Хмельницькому була запроваджена така система організації роботи з вирішення дитячих та молодіжних проблем:

- представницькі та виконавчі органи державної влади, підприємства визначають посадових осіб, безпосередньо відповідальних за здійснення заходів молодіжної програми, які закріплюють необхідні функції своїх структурних підрозділів і працівників, порядок взаємодії між ними, виділяють необхідні матеріальні та фінансові ресурси, а також проводять інші необхідні заходи;

- місцеві органи державної влади та управління при прийнятті нормативних актів, у т.ч. тих, що приймаються для розвитку міської програми «Молодь» або стосуються її реалізації, зобов'язані співвідносити ці рішення з її положеннями;

- не рідше одного разу на рік розглядається хід виконання програми «Молодь» на засіданнях міськвиконкому, постійної комісії у справах молоді.

На рівні підприємств заходи щодо здійснення державної молодіжної політики в Хмельницькому передбачали розроблення механізму включення пропозицій до колективних договорів, зокрема таких як: дотримання у всіх питаннях (при розподілі матеріальної допомоги, садових і гаражних ділянок тощо) принципу пропорційності до кількості молоді в трудових колективах; збереження для членів МЖК робочого місця й середньої зарплати за місцем роботи; виділення з коштів підприємств безпроцентної позички молодим сім'ям; надання молодим працівникам першочергового права підвищувати свою кваліфікацію, освоювати суміжну професію; доплата вихователям молодіжних гуртожитків; виділення окремих поверхів у гуртожитках для молодих сімей (сімейний блок); надання матерям з дітьми дошкільного віку за їхнім побажанням додаткового вихідного дня за свій рахунок, можливості працювати за гнучким графіком; надання оплачуваного додаткового вихідного дня матерям-одиначкам; виплата молодим сім'ям коштів на оздоровлення дітей; розширення обсягів надомної роботи для матерів, що мають малолітніх дітей; надання допомоги матерям і дітям для оздоровлення в будинках відпочинку, пансіонатах та інших оздоровчих закладах; утвердження квоти для представництва молоді в раді трудового колективу в межах, пропорційних її прошарку в трудових колективах; розширення безкоштовного утримання дітей у дошкільних закладах, їх оздоровлення та відпочинку [63].

Аналізуючи державну молодіжну політику на Хмельниччині, можна вказати, наприклад, що на обласному рівні програмою передбачено, зокрема, ввести щорічний розгляд питання про становище дітей та молоді в області, активізувати роботу щодо висвітлення в засобах масової інформації молодіжних проблем і їх вирішення, організувати наукове забезпечення та розробити ряд спеціальних молодіжних програм, створити обласний центр творчої молоді та обласний заміський молодіжний центр, вивчити питання про забезпечення представництва дітей та молоді у виконкомах місцевих рад, організовувати зустрічі голови обласної ради народних депутатів з лідерами молодіжних організацій області, провести ряд спільних заходів з молодіжними організаціями тощо. Програми містять, в основному, заходи прямої дії, які націлені на вирішення конкретних молодіжних проблем. Одночасно, орган, який її приймав, має можливість вносити зміни і доповнення залежно від ситуації.

Як бачимо, такий механізм реалізації регіональної державної молодіжної політики представляє собою складний і надзвичайно мобільний організм, чутливий як до змін у державній молодіжній політиці, так і до змін регіональних умов, де вона здійснюється.

Моделі регіональної державної молодіжної політики зазнають певних трансформацій залежно від специфіки регіонів та з плином часу. У конкретних випадках вони вимагають адаптації до конкретних умов, тобто постійного уточнення завдань РДМП, її напрямів, форм і методів роботи з дітьми та молоддю. На нашу думку, в основних завданнях регіональної державної молодіжної політики мали б бути розставлені конкретні акценти, зокрема:

- вивчення становища дітей та молоді як підґрунтя для вироблення та провадження РДМП важливе не взагалі, а особливо корисне при дослідженні конкретної місцевості та конкретних дитячих та молодіжних груп з метою вироблення конкретних пропозицій щодо вирішення дитячих та молодіжних проблем;

- реальне гарантування на місцях дії законодавства щодо дітей та молоді, створення необхідних умов для соціального становлення і розвитку особистості молодої людини безпосередньо за місцем проживання та діяльності. Це завдання повинно конкретизуватися для дітей та молоді, яка проживає у віддалених куточках країни, особливо для сільської (кредити на будівництво і реконструкцію житла, медичне обслуговування, компенсації за обмежену доступність освіти, невідповідність вимогам сьогодення комунікацій та зв'язку тощо);

- підвищення суспільної активності дітей та молоді могло би бути досягнуто завдяки створенню необхідних умов забезпечення самозайнятості, найперше виробничої, а також сприянню створенню та діяльності громадських молодіжних організацій у віддалених та невеликих населених пунктах, підготовці лідерів молодіжних організацій;

- допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їхніх творчих можливостей та ініціатив. Акцент має бути зроблений на адресність та дієвість допомоги;

- надання державою кожній молодій людині соціальних послуг у всіх сферах життєдіяльності. При вирішенні цього завдання вкрай важливим є переміщення центрів надання соціальних послуг безпосередньо до місця роботи та проживання;

- виховання підростаючого покоління. У центрі виховного процесу має бути патріотичне виховання дітей та молоді та виховання необхідності засвоєння і ведення здорового способу життя;

- узгодження загальнонаціональних інтересів з регіональними. Вирішуючи це одне з головних завдань РДМП, необхідно вирішувати локальні завдання підвищення ініціативи регіонів, наділяючи їх відповідними повноваженнями;

- забезпечення механізмів реалізації регіональної державної молодіжної політики має здійснюватися найперше шляхом ефективної підготовки кадрів для роботи в молодіжній сфері, створення необхідних виконавчо-управлінських структур (у т.ч. на громадських засадах), розвиток молодіжної інфраструктури, причому центр організаційної діяльності має дедалі більше зміщуватися на місця.

Таким чином, регіональна державна молодіжна політика в Україні - надзвичайно різноманітне за регіонами і в часі явище, яке, з одного боку, значною мірою визначається державною молодіжною політикою, а з іншого, коригується її суб'єктами, виходячи з прийнятих орієнтирів, особливостей та можливостей регіонів.

ВИСНОВКИ

1. Регіональна державна молодіжна політика розглянута нами як складова державної молодіжної політики і політики в цілому як функції політичної системи з сукупністю трьох її підсистем: інституціональної, інформаційно-комунікативної та нормативно-регулятивної. На нашу думку, РДМП як окремий, системний напрям практичної та теоретичної діяльності суб'єктів цієї політики - органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських організацій, рухів, інших соціальних інституцій - здійснюється в усіх сферах життєдіяльності дітей та молоді (освіти, праці, побуту, відпочинку, духовного та фізичного розвитку тощо), реалізується у відповідності до умов, специфіки та можливостей регіону, реально утверджує і забезпечує декларовані й узаконені найвищими законодавчими органами права і свободи дитини та молодої людини, створює необхідні умови для її ефективного соціального становлення, розвитку здібностей, реалізації творчих потенцій як у власних інтересах, так і конкретного регіону, всього суспільства.

2. Аналіз і узагальнення практики формування та реалізації регіональної державної молодіжної політики у новітній Україні дають підстави зробити такі висновки:

1). Регіональна державна молодіжна політика є цілісною системою із власною структурою:

- секторальною, що вказує на різні напрями діяльності;

- багаторівневою, що є наслідком діяльності суб'єктів державної молодіжної політики, котрі належать до різного рівня управління в адміністративній системі країни.

2). Регіональна державна молодіжна політика може лише тоді бути результативною, сприйматися й підтримуватися дітьми та молоддю, коли всі рішення і заходи державного управління на регіональному рівні вивірятимуться з точки зору інтересів дітей та молоді, забезпечення можливостей для її соціального становлення та розвитку.

3). Сформувати дієву регіональну державну молодіжну політику як цілісну систему можливо лише за умови врахування регіональних традицій та особливостей, перш за все народних, політичних, співпраці органів державної влади з молоддю, традицій та особливостей молодіжного руху, демографічної ситуації, структури народного господарства і фінансово-економічного становища регіону тощо.

4). На місцях, особливо на рівні районів, міст, сіл, окрім знання та розуміння проблем дітей та молоді в цілому, важливо виявити й розібратися в конкретних проблемах навіть невеликих груп, специфічних категорій дітей та молоді. Значний ефект у цьому може давати живе спілкування місцевих керівників з дітьми та молоддю, підведення підсумків кожного етапу поточної роботи з молоддю, за якими мають робитися висновки, вироблятися рекомендації щодо поліпшення цієї роботи в кожній установі, організації, кожному закладі, що опікуються проблемами дітей та молоді.

5). На регіональному рівні стає очевидною теза, що молодь є не лише об'єктом молодіжної політики, а й її суб'єктом.

6). Надзвичайно важливим є передбачення у місцевих бюджетах коштів для фінансування програм діяльності дитячих та молодіжних організацій та їх фінансової підтримки.

7). Доцільним було б і прийняття документа, який би визначав принципи, порядок та механізм фінансування регіональної державної молодіжної політики, сприяв би гласності та прозорості процесу спрямування коштів у молодіжну сферу.

3. Аналіз досвіду соціального захисту дітей у м. Хмельницькому довів той факт, щоспецифіка здійснення регіональної державної молодіжної політики проявляється в її коригуванні відповідно до регіональних традицій, місцевих умов її провадження, а також у різних напрямах її здійснення, особливостях форм і методів роботи, кадрового, фінансово-матеріального забезпечення тощо. Водночас, усі ці особливості не змінюють суті державної молодіжної політики, який здійснюється на місцях. Скрізь вона направлена на забезпечення ефективної соціалізації дітей та молоді, її становлення та розвиток, а також узгодження в молодіжній сфері інтересів конкретної місцевості та країни в цілому.

4. Ефективні моделі регіональної державної молодіжної політики мають постійно трансформуватись залежно від специфіки регіонів та відповідно до сучасного рівня проблем дітей та молоді. У конкретних випадках вони вимагають адаптації до конкретних умов, тобто постійного уточнення завдань РДМП, її напрямів, форм і методів роботи з дітьми та молоддю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрущенко ВЛ., Федосов В.М. Запорозька Січ як український феномен. - К: Заповіт, 1995. - С.94.

2. Батищева Г.О., Зайцева З.Г. Робота соціальних служб для молоді з молодою сім'єю. -К.: А.Л.Д, 1996. - 100 с.

3. Бех І.Д. Виховні цінності сім'ї // Проблеми сімейного та стате­вого виховання дітей і учнівської молоді: Науково-методичний збірник. -К.: ІСДО, 1995. - С 15-20.

4. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. А.Н.Прохоров. - 2- изд., перераб. и доп. - М.: Большая Российская энциклопедия; СПб. НОРИНТ, 1999. - 1456 с.: ил. - Из содерж.: Молодежь. - С. 749.

5. Бронза С. Д. Концепція молодіжної політики у Україні//Актуальные проблемы формирования личности. - Харьков, 1995. - С. 168-172.

6. Будзінський Т. Регіональні тенденції в країнах Європейської спільноти (1945 - 1992)... - С. 8-14; Регіональна політика України: концептуальні засади, історія, перспективи: Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 10-11 листоп. 1994 р.) / Ред. кол.: М.Шанчук, Ю.І.Римаренко, В.Д.Яремчук. - К.: Ін-т національних відносин і політології НАН України, 1995. -С.169-173.

7. Вайс Керол Г. Оцінювання: методи дослідження програм та по­літики. - К.: Основи, 2000. - 671 с

8. Васильєва Э.К. Социально-проффесиональный уровень городской молодежи. - Л.: Изд-во Ленинград, ун-та, 1973. - 141 с.

9. Васильева Э.К. Семья и ее функции (демографо-статистический анализ). - М.: Статистика, 1975. - 182 с.

10. ХІХ Всесоюзная конференция Коммунистической партии Советского союза: Стеногр. отчет. - М.: Политиздат, 1988. - С. 72-73.

11.Голиков А.П., Олійник Я.Б., Стпепаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник для вузів.- К.: Либідь, 1996. - С. 34-35.

12. Головатий М.Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. - К.: Наук, дума, 1993. - С. 25.

13. Головаха Е.И. Трасформирующееся общество. Опыт социологического мониторинга в Украине. - К., 1996. - С.127-128

14. Горун Д. Українсько-польське регіональне співробітництво // Нова політика. - 1999. - № 3 (23). - С. 15.

15. Декларація від 15.12.1992 р. "Про загальні засади державної молодіжної політики".

16. Діти, молодь і закон: 36. док. Ч. 1. - К.: Мінмолодьспорту України, УкрНДП проблем молоді, 1994. - С. 43.

17. Закон України від 05.02.1993 р. "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні".

18.Закон України від 01.12.1998 р. "Про молодіжні та дитячі гро­мадські організації".

19. Закон України від 21.06.2001 р. "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю".

20. Закон України "Про запобігання захворюванню на синдром на­бутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" // Ві­домості Верховної Ради (ВВР) 1992, №11, ст. 152 (в редакції Закону №155/98-ВР від 03.03.1998 р., ВВР, 1998, №35, ст. 235).

21.Звіт про роботу управління у справах сім'ї та молоді за 8 місяців 1999 р. //Одеська обласна державна адміністрація. Управління у справах сім'ї та молоді -Лист від 1.10.1999 p. № 01-17-564. - С.5.

22. Звіт про роботу управління у справах сім'ї та молоді за 8 місяців 1999 р.// Житомирська обласна державна адміністрація. Управління у справах сім'ї та молоді. - Лист від 09.09.1999 р. № 795. - С.1.

23. Здоров'я дітей та жінок в Україні - К., 1997. - 152 с.

24. Єльникова Г. В. Основи адаптивного управління (тексти лек­цій). - X.: Видав, гр. "Основа", 2004. - 128 с (Серія "Бібліотека жур­налу "Управління школою"; Вип. З (15)).

25. Іванов І. Соціально-етнічні фактори консолідації Українського суспільства // Нова політика. - 1999. - № 3 (23). - С. 61.

26. Коваленко Ю.Н. Призрачные надежды/ /Медицинские вести. - 1998. - № 1. - С.2.

27. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. / Офіційне видання Верховної Ради України; Відп. за вип. С.О.Йовна. - К.,1996. - С. 92-93,99.

28. Луков В.А. Региональная молодежная политика: новые тенденции в законодательстве // Молодежная политика. - М.:Социум, 1995.-№ 92-95.- С 52.

29. Marcusen A. Regions: The economics and politics of territori. - Totowa: Rowman and Littefild Publishers, 1987.

30. Мєскон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. -М.: Дело, 1992. - 702 с.

31. Молодь України за соціальний прогрес і злагоду в суспільстві: 36. матеріалів Конгр. української молоді (Київ, 26 - 28 трав. 1997 p.). - К.: AT "Видавництво "Столиця", 1997. - С. 23.

32. Моніторинг громадської думки населення України // Інформ. б юл.: Спецвип. "Молодь-1997". - К.: ЦСМ/УІМ, 1997. - № 9. - 33 с.; Моніторинг громадської думки населення України // Інформ. бюл. - К.: ЦСМ/УІСД, 1998

№ 10 (23). - 39 с.; Результати моніторингового опитування населення України стосовно соціального становища молоді. - 34 с.

33. Мигович /./. Соціальна робота: наука і професія //Віче. - 1998. -№ 5. - С.76.

34. ерепелиця М.П. Реалізація державної молодіжної політики в Україні: деякі міркування щодо проекту Загальнодержавної комплексної програми "Молодь України"//3б. наук. публ. Українського інституту соціальних досліджень за підсумками виконання наукових програм і проектів у 1997 р. Вип. 7. - К, 1998. - С.26-27.

35. Перепелиця М.П. Аналіз законодавчої та нормативної бази стосовно реалізації соціальної роботи з дітьми та молоддю м. Києва: (Наук, звіт)/ Український інститут соціальних досліджень. - К.,1999. - С.1,3.

36. Пикельная B.C. Теория и методика моделирования управленче­ской деятельности (школоведческий аспект): Дис. док. пед. наук: 13.00.01. - Кривой Рог, 1993. - 432 с.

37. Поколаръов А.П. Українська етнографія: Курс лекцій. Навч. посіб. для студентів вищ. навч. закладів. - К: Либідь, 1994. - С. 130-132.

38. Політологія / За ред. О.І.Семківа. - Львів: Світ, 1993. - С. 7-8.

39. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студентів вищ. навч. закладів / В.П.Горбатенко, А.Г.Саприкін (упоряд.); Ю.С.Шем-шученко, В.Д.Бабкін (ред.); НАН України, Ін-т держави і права ім.В.М.Ко-рецького. - К.: Генеза, 1997. - С. 258.

40. Політична система сучасної України: особлиоості станоолсшіл, тенденції розвитку / Редкол. Ф.М.Рудич (голова) та ін. - К.:Парламентсь-ке вид-во, 1998. - С. 8-10.

41. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.03.1998 р. №374 "Про підтримку ініціативи молодіжних організацій України щодо залу­чення молоді до реалізації державної молодіжної політики".

42. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.05,1999 р. №825 "Про вдосконалення організаційної та фінансової діяльності Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву при Державному комі­теті у справах сім'ї та молоді".

43. Постанова Кабінету Міністрів України від 18.06.1999 р. №1059 "Про стан реалізації державної молодіжної політики"!

44. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.1999 р. №2097 "Про заснування Премії Кабінету Міністрів України за вагомі досяг­нення молоді у різних сферах суспільного життя.

45. Постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2000 р. №844 "Про затвердження Порядку надання молодим громадянам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних за­кладах за різними формами навчання незалежно від форм власності".

46. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 р. №584 "Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструк­цію) житла".

47. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.09.1999 р. №1697 "Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства".

48. Постанова Кабінету Міністрів України від 23.03.1998 р. №357 "Про комплексні заходи для запобігання розповсюдження хвороб, що передаються статевим шляхом".

49. Про становище молоді в Україні (за підсумками 1999 р.): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. -С.9.

50. Результати моніторингового опитування населення України стосовно соціального становища молоді. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. - 34 с.

51. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / Є.П.Качан, М.О.Ковтонкж, М.О.Петрига та ін.; За ред. Є.П.Качана. - К.: Вища шк., 1997.-С. 219.

52. Роль засобів масової інформації та інших джерел у формуванні здорового способу життя молоді / Укр.-канад. проект "Молодь за здо­ров'я"; Укр. ін-т соціальних досліджень; Авт.: О. Яременко (кер.) та ін. -К., 2000. - 111 с

53. Романова Н.Ф. Роль студентських соціальних служб у вирі­шенні соціальних проблем у студентському середовищі /./ Укр. соці­ум. - 2004. - №1(3). - С 32-37.

54. Романова Н.Ф. Організація і управління діяльністю студент­ських соціальних служб у вищих навчальних закладах України: Дис... канд. пед. наук: 13.00.01. - Київ, 2005. - 260 с

55. Романова Н.Ф. Надання соціальної та психологічної допомоги через створення мережі студентських соціальних служб - як шлях до розв'язання проблем, пов'язаних з адаптацією студентів у процесі про­фесійної соціалізації // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: 36. наук. пр. / Редкол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. - Київ-Запоріжжя. - 2002. - Вин. 27. - С. 285-290.

56. Романова Н.Ф. Визначення видів соціальної допомоги в студе­нтському середовищі під час навчання у вищому навчальному закладі // Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Філософія. Психологія. Педагогіка: 36. наук, праць - Київ: ШЦ "Політехніка", 2003. - №3. - С 181-190.

57. Романова Н.Ф. Місце І роль студентських соціальних служб у структурній моделі навчальних закладів III—IV рівнів акредитації // Вісник Національного технічного університету України "Київський по­літехнічний інститут". Філософія. Психологія. Педагогіка: 36. наук, праць. - Київ: ІВЦ "Політехніка", 2004. - №1. - С 197-206.

58. Романова Н.Ф. Визначення типової моделі діяльності студент­ських соціальних служб // Збірка тез доповідей учасників III Всеук­раїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та мо­лодих вчених "Крок у майбутнє" (25-27.06.2003 p., м. Київ) / Уклад.: Кухарів С. О. - К.: ІВЦ "Видавництво "Політехніка", 2003. - С 118-119.

59. Романова Н.Ф. Нові форми профілактичної роботи ЦССС, які направлені на попередження розповсюдження наркоманії та тютюноку­ріння серед студентів // Збірка тез доповідей учасників конференції "Сучасні підходи до профілактики тютюнокуріння, алкоголізму, нар­команії та СНІДу" за участю Київської міської державної адміністрації, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення м. Києва, Київського міського центру соціальних служб для молоді та Київського міського Центру здоров'я. - Жовтень 2003 р.- С. 145-147.

60. Романова Н.Ф. Проблеми соціалізації студентів у вищому на­вчальному закладі // Соціальна робота в Україні. - №4. - 2003. -жовтень-грудень - С, 136-143.

61. Романова Н.Ф. Суспільство і тендерні стереотипи в сучасних умовах: нові орієнтири // Ґендер: реалії та перспективи в українсько­му суспільстві: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конферен­ції (м. Київ, 11-13.12.2003 p.). - К.: ПЦ "Фоліант", 2003. - С. 132-133.

62. Романова Н.Ф. Студенческие социальные службы в высших учебных заведениях Украины // Ананьевские чтения: Б.Г. Ананьев и комплексные исследования человека в психологи (Материалы научно-практической конференции "Ананьевские чтения - 2003" / Под общ. ред. Л.А. Цветковой, Л.А. Головей. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2003. - С. 66-68.

63. Романова Н.Ф. Соціально-педагогічне моделювання позитивної поведінки для груп студентів, які мають соціально-психологічні про­блеми // Матеріали IV науково-практичної конференції "Актуальні проблеми формування особистості студента - майбутнього лікаря", м. Київ, 23.03.2004 р. - С 119-121.

64. Романова Н.Ф. Технологія роботи з різними категоріями кліє­нтів центрів соціальних служб для молоді: Методичний посібник / С.В. Толстоухова, О.О. Яременко, О.В. Вакуленко та ін. - К.: ДЦССМ, Державний ін-т сім'ї та молоді, 2003. - С. 69-84.

65. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.03.2001 р. №92-р "Про заходи щодо підтримки становлення та розвитку студент­ської сім'ї".

66. Рудич Ф.М. Много ли власти нужно власти? (Украина в контексте трансформации политических систем в странах СНГ и Балтии, Центральной и Восточной Европы): Учеб. пособие для студентов высш. учеб. заведений. - 2-е изд., перераб. и доп. - К.: Довіра, 1999. - С. 17.

67. Сільська молодь України в період політичних та економічних трансформацій: настрої, орієнтації, сподівання. - К.: Академпрес, 1998. - С.4,5

68. Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мельничука. - К.: УРЕ, Гол. ред., 1974. - С.374.

69. Слухання, щоб і глухі почули: Парламентська хроніка // Голос України. - 2000. - 15 черв.

70. Симоненко В.К. Регионы Украины: Проблемы развития. - К.: Наук, думка, 1997. - С. 27.

71. Ткаченко О. Місцеве самоврядування в Україні на сучасному етапі: проблеми становлення і перспективи розвитку // Голос України. - 1999. -21 серп.

72. Удалова О.А. Педагогічні основи формування здорового спосо­бу життя і профілактики СНІДу серед студентської молоді // Проблеми освіти. - К., 2003. - Вип. 30. - С. 99-109.

73. Указ Президента України від 22.06.1994 р. №323/94 "Про День молоді".

74. Указ Президента України від 04.12.1996 р. №1165/96 "Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики".

75. Указ Президента України від 16.06.1999 р. №659/99 "Про День студента".

76. Указ Президента України від 06.10.1999 р. №1284/99 "Про першочергові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики та підтримки молодіжних громадських організацій".

77. Указ Президента України від 06.10.1999 р. №1285/99 "Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді.

78. Указ Президента України від 24.04.2000 р. №612/2000 "Про додаткові заходи щодо державної підтримки обдарованої молоді".

79.Указ Президента України від 02.08.2000 р, №945/2000 "Про гранти Президента України для обдарованої молоді".

80. Указ Президента України від 08.02.2001 р. №78/2001 р. "Про програму роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 pp."

81.Указ Президента України від 29.03.2001 р. №221/2001 "Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики".

82. Указ Президента України від 23.06.2001 р. №467/2001 "Про додаткові заходи щодо вдосконалення соціальної роботи з дітьми, мо­лоддю та сім'ями".

83.Указ Президента України від 27.04.1999 р. "Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя" (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України №1195/99 від 17.09.1999 p.).

84. Harvie С,The Rise of Regional Europe.- London-New York 1994.- P. 1.

85. Хойнбер Т. Вызов неприкаянных. Молодежные волны и молодежные течения - теды, хиппи, панки, рокеры - в западном мире / Пер. з нем. - М.: Мол. гвардия. - 1990. - С.205.

86. Шульга М.А. Проблеми формування державної регіональної політики // Регіональна політика України: концептуальні засади, історія, перспективи: Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 10-11 листоп. 1994 р.) / Ред. кол.: М.І.Панчук, Ю.І.Римаренко, В.ДЛремчук. - К.: Ін-т національних відносин і політології НАН України, 1995. - С.З.

87. Фащееський М., Старостекко Г., Немченко М. Регіональні особливості соціального розвитку та державної політики // Розбудова держави. - 1997. - № 2. - С. 59.

88. Ходаков В.Е., Радванская Л.Н. Высшее образование в Украи­не: анализ проблем развития: Учеб. пособ. - Новая Каховка: Изд-во Новокаховского политехи, ин-та, 2000. - 100 с.

89. Щёкин Г.В. Основы кадрового менеджмента: Учеб. - Кн. I. Планирование и организация управления кадрами. - К.: МУЗУ, 1993. -186 с.