Українські студії

Верховина (кіностудія)

Народна аматорська кіностудія «Верховина» створена в Івано-Франківську 1967 року. З 1988 року колективом керує Юліан Іванович Яковина — член Правління Національної спілки кінематографістів України, Ради Федерації народної кінотворчості України, голова Івано-Франківського осередку Національної спілки кінематографістів України.

Київська кіностудія науково-популярних фільмів

Київська кіностудія науково-популярних фільмів (Київнаукфільм) — київська кіностудія, що діяла в Українській РСР з 1941. Організована на базі відділу техфільму Київської кінофабрики у 1941 році. В 1942—44 студія була евакуйована до Ташкента, де випускала навчальні та пропагандистські фільми для Радянської Армії. З 1944 року — знову в Києві. З 1954 мала назву «Київнаукфільм». У 1966 році споруджено сучасний комплекс студії, куди входять павільйони для зйомок та звукового оформлення фільмів, цехи художньої й технічної мультиплікації, кінолабораторії тощо. Випускалось щороку понад 400 науково-популярних, художньо-мультиплікаційних, техніко-пропагандистських, навчальних та рекламних фільмів. Понад 300 фільмів, створених на студії, відзначено призами и дипломами на всесоюзних та міжнарнародних кінофестивалях. Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора (1967).

Результатом роботи студії став цілий ряд фільмів, як наприклад Лікар Айболіт, серії про Козаків, серій Пригоди Капітана Врунгеля, або версія Острів Скарбів.

Правонаступником студії після розпаду СРСР є «Національна кінематека України».

Мультиплікаційні роботи

Лікар Айболіт

Пригоди капітана Врунгеля серії (1976—1977)

Козаки серії (1967—1995)

«Як козаки куліш варили» (1967)

«Як козаки у футбол грали» (1970)

«Як козаки наречених визволяли» (1973)

«Як козаки сіль купували» (1975)

«Як козаки олімпійцями стали» (1978)

«Як козаки мушкетерам допомагали» (1979)

«Як козаки інопланетян зустрічали» (1983)

«Як козаки на весіллі гуляли» (1984)

«Як козаки в хокей грали» (1995)

Аліса в Країні Див (1981)

Пригоди коваля Вакули (1977)

«Як кормили ведмежатка» (1976)

«Якого рожна хочеться?» (1975)

«Музичні казки» (1976)

«Перша зима» (1978)

«Золоторогий олень» (1979)

«Як несли стіл»(1979)

«Жили-були матрешки» (1981)

«Зустріч» (1984)

Три Панька серіал

Популярні документальні та наукові фільми

Мова тварин (1967)

Чи думають звірі? (1970)

Індійські йоги: хто вони? (1973)

Луна наших емоцій (1977)

Зірка Вавілова (Анатолій Борсюк; 1984)

Экспертиза одной сенсации (1985)

Отпечаток (1985)

Мужчина с шести до полуночи

Толкование сновидений (1989)

Миссия Рауля Валенберга (1990)

Невідома Україна (1993)

Реквізити

Україна, м. Київ, вул. Кіото, 27

Кіностудія імені Олександра Довженка

Н аціональна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка — кіностудія, розташована у Києві. Кінопідприємство, здатне для зйомок фільмів різної постановочної складності та будь-яких жанрів.

Історія

1928 — 1930 рр.

1925 року Всеукраїнським фотокіноуправлінням (ВУФКУ) було оголошено конкурс на проект кінофабрики. З 20 робіт обрали проект Валеріана Рикова, в розробці якого брали участь студенти старших курсів архітектурного факультету Київського художнього інституту. Після проведення конкурсу велике значення мав вибір місця. Спеціальна комісія в Києві оглянула три земельні ділянки. Найкращою і найзручнішою визнали територію поблизу Пушкінського парку, тому що тут був водогін, каналізація і, головне, можна було налагодити постачання фабрики електроенергією. Досвід будівництва Київської кінофабрики пізніше було використано при зведенні аналогічних підприємств у Москві та інших містах. План будівництва був затверджений у тому ж році, а будівництво розпочалося весною 1927 року. Побудова велася за німецьким зразком на 40-гектарному вигоні з центральним павільйоном (110 на 40 метрів; 3600 квадратних метрів корисної площі), де можна було одночасно знімати 24 ігрові та 12 культурфільмів при напрузі 13 тисяч ампер постійного й 6 тисяч перемінного струму. Ця кінофабрика, яка заснована ВУФКУ як організація у 1928 році, на той час була найбільшою кіностудією в СРСР і забезпечувала близько половини радянського кіновиробництва.

Першим фільмом кіностудії став фільм «Ванька і Месник» режисера Акселя Лундіна та оператора А. Майнса. Це стрічка для дітей, задумана Лундіним на манер «Червоних дияволят» Івана Перестіані, про пастуха, що викрав секретні документи у ворога та врятовується від карального загону завдяки червоним. Зйомки стартують 12 жовтня 1927 року й ідуть уночі, бо вдень закінчується будівництво павільйонів. На екрани «Ванька і Месник» виходить у 1928 році. Ще цього ж року було знято дві короткометражні художньо-документальні стрічки — «Ясла» М.Кауфмана та «Одинадцятий» Д.Вертова.

З початком зйомок перших же фільмів студія зажила повноцінним, бурхливим творчим життям. На кіностудію прийшли талановиті, вже досвідчені майстри екрану: режисери — Олександр Довженко, Арнольд Кордюм, Павло Долина, Л.Луков, Іван Кавалерідзе, Фавст Лопатинський, Ігор Савченко; оператори — Данило Демуцький, Юрій Єкельчик, М.Топчій, Йозеф Рона, І.Шеккер, О.Панкратьєв; літератори — Микола Бажан, Олександр Корнійчук, Г.Брасюк, В.Охріменко. Це одразу ж позначилося на кількості і якості творів та на розмаїтті жанрів. У 1929 році було вже знято 10 фільмів, серед яких: історико-революційний «Джальма», дитячі «Немає перешкод» і «Сам собі Робінзон», перша екранізація твору Володимира Винниченка «Пригоди полтиника», кінонарис «Комсомолія», кіноплакат «Село Веселе», сатиричний фільм «Шкурник», неігровий художній фільм «Людина з кіноапаратом» Д.Вертова (оператор М.Кауфман), котрий було названо серед 12 кращих документальних фільмів усіх часів на ХШ МКФ у Мангеймі, 1964 рік.

1930 — 1938 рр.

13 лютого 1930 р. Раднарком СРСР ухвалив постанову “Об образовании общесоюзного объединения по кинофотопромышленности”. З її виходом ВУФКУ, підпорядковане до цього часу Наркомосу УСРР, уже в новій якості – як Державний український трест кінопромисловості “Українфільм” – з усіма своїми активами і пасивами перейшло до складу також новоутвореного центру – Державного всесоюзного кінофотооб’єднання “Союзкіно”. Відбулося перепідпорядкування вітчизняної кінематографії центру (шляхом вилучення її зі складу республіканського Наркомосу), що значною мірою послаблювало її зв’язок з національною культурою. Кінематографія ставала заручником центру, слугувала поширенню серед широких мас відповідної ідеології. За допомогою адміністративних і фінансових важелів “Союзкіно” значною мірою впливало і на кіноосвітні процеси в Україні, причому негативно. Київська кінофабрика теж зазнала негативного впливу такої ситуації, кіновиробництво почало падати. Та все-ж 30-і роки для Київської кінофабрики були роками становлення. Майстри освоювали звук, який значно розширював можливості кіно, бо зміцнював його зв’язки з літературою, театром і музикою. Першим звуковим фільмом, знятим на кінофабриці, став фільм Дзиги Вертова "Симфонія Донбасу", 1931 р. У цей же період з’явився в кіно колір. Першою кольоровою стрічкою кіностудії став «Сорочинський ярмарок» Миколи Екка (оператори М.Кульчицький і Г.Александров), 1939р. Кіно цього часу було найулюбленішим і найдоступнішим для народу видом мистецтва. Особливо це стосувалося фільмів, присвячених сучасності: «Контакт» Є.Косухіна, «Секрет рапіда» П.Долини, «Останній каталь» Л.Френкеля, «Італійка» Л.Лукова, «Трактористи» І.Пир’єва, «Вітер зі Сходу» та «Суворий юнак» А.Роома, «Велике життя» Л.Лукова, «Гегемон» М.Шпиковського та ін.

Монумент робітникам кіностудії, які загинули під час війни 1941—1945 років

Монумент Олександру Довженко

1938 — 1957 рр. Будь ласка, допоможіть розширити або вдосконалити цей розділ.

Додаткова інформація про те, що необхідно зробити, може бути на сторінці обговорення.

З 1951 року художником по костюмах та художником-постановником кіностудії ім. О. П. Довженка була Галина Нестеровська.

1957 — 2000 рр.

В 1964 р. відзнятий фільм Тіні забутих предків, режисер С.Параджанов.

В 1970 р. відзнятий фільм Білий птах з чорною ознакою (Золота медаль VII Московського міжнародного кінофестивалю; відбіркова премія «Срібні сирени», МКФ, Соренто, Італія, 1972), режисер Ю.Іллєнко. Будь ласка, допоможіть розширити або вдосконалити цей розділ.

Додаткова інформація про те, що необхідно зробити, може бути на сторінці обговорення.

Після 2000 року

Національна кіностудія художніх фільмів імені О. Довженка — це сучасне кінопідприємство, здатне вирішити найскладніші завдання при зйомках фільмів різної постановочної складності та будь-яких жанрів.

На кіностудії працюють понад 300 режисерів, операторів, художників, художників-декораторів, художників-гримерів, звукооператорів високої професійної кваліфікації.

При кіностудії функціонує Театр кіноактора, в штаті якого до 90 акторів різного віку. Багато з них мають чудові вокальні дані, володіють різними музичними інструментами.

Займаючи площу більш як 17,5 га, кіностудія має чотири знімальні павільйони. Один з них, площею 2520 кв.м, є найбільшим у Європі. Павільйон розрахований на одночасну роботу в ньому десяти знімальних груп. Ще три павільйони мають площу 775 кв.м кожний. В павільйонах обладнані три басейни. Є і натурний басейн, оснащений системою хвилеутворення, який дає змогу, не виїжджаючи на море, знімати морські баталії, корабельні аварії, проводити підводні зйомки, комбіновані та прямі зйомки на воді.

Окрасою території кіностудії є невеличке природне озеро, розташоване біля натурного басейну, і славнозвісний Довженківський сад, що займає понад один гектар площі.

Кіностудія має вітчизняну та зарубіжну знімальну техніку, трюк-машину, оптичний друк, повний комплект деревообробного устаткування, значну колекцію костюмів, п'ять тонательє, оснащених сучасним звукотехнічним обладнанням, арсенал вітчизняної та зарубіжної зброї, легковий та вантажний транспорт та інші, необхідні для кіновиробництва засоби і пристосування.

Основні виробничі цехи кіностудії оснащені й укомплектовані необхідною технікою, яку обслуговує висококваліфікований персонал.

Національна кіностудія імені О. Довженка являє собою підприємство з повним комплексним технологічним циклом. Разом із зйомками власних фільмів кіностудія надає послуги іншим кіно- та телекомпаніям у роботі над виробництвом їх продукції.