2.Споживчий вибір і бюджетні обмеження

Для розуміння поведінки споживача в ринковому середо­вищі необхідне знання закономірностей самого процесу спо­живання.

Одним з положень, на якому базується теорія «споживчої поведінки», є раціональна поведінка покупців, тобто такі їх дії, коли купують певний набір товарів чи послуг за умови, що ці набори принесуть їм найбільше задоволення порівня­но з іншими наборами за певних обмежень на дохід і ціни. При фіксованому особистому бюджеті й незмінних по­точних цінах на товари споживач керується правилом здо­рового глузду: при граничній корисності будь-якого товару він намагається максимізувати сумарний споживчий ефект від усіх зроблених покупок. Правило максимізації спожив­чого ефекту досягається за умови, коли рівна гранична ко­рисність товару відповідає рівновеликій одиниці грошових витрат. У разі, коли певні товари мають порівняно велику граничну корисність на одиницю грошових витрат, спожи­вач збільшуватиме їх закупівлю, намагаючись за рахунок та­ких дій максимізувати сумарний споживчий ефект. Водно­час зменшуватиметься купівля товарів з нижчою граничною корисністю на таку саму одиницю грошових витрат.

«Інструментом» для аналізу споживчої поведінки є криві байдужості.

Характеристика кривої байдужості відображає особливості поведінки споживача, який вирішує проблему альтернатив­ного вибору.

Крива байдужості – це модель бажаного – це лінія, яка містить набори двох благ однакової корисності (рис.1.). Міра задоволення потреби однакова.

Особливості кривих байдужості:

- монотонно спадна лінія (йде зверху – вниз зліва – направо);

- криві байдужості ніколи не перетинаються: це означає, що через певну точку координатної площини можна провести лише одну криву байдужості;

- на координатній площині існує карта (“сімейство”) кривих байдужості;

- при збільшенні кількості одного блага, обов’язково зменшується кількість іншого блага. Це означає, що крива байдужості випукла в сторону початку координат;

- чим далі від початку координат знаходиться крива байдужості, тим більшу корисність вона відображає.

Рис. 1. Крива байдужості

В кожній точці кривої байдужості існує гранична норма заміни одного блага іншим.

Рис.2.Бюджетна лінія і рівновага споживача

Бюджетна лінія відображає модель можливого (рис.2.) . Це крива, кожна точка якої відображає набори товарів, які може придбати покупець за свій бюджет (доход) за певними цінами. Бюджетна лінія – це пряма, яка дотикається до осей координат.

Рівняння бюджетної лінії:

I = p_х*x + p_у*у ,

де І – бюджет;

Р_х, Р_у – відповідно ціна блага х та у;

х, у – кількість блага х та у.

Властивості бюджетної лінії:

• вона є межею між можливим і неможливим;

• має від’ємний нахил.

Збільшення бюджету споживача зміщує бюджетну лінію паралельно вправо і вверх, а зменшення – паралельно вліво й вниз ( рис.3.)

Рис. 3.Зміщення бюджетної лінії внаслідок зміни доходу

Зміни в цінах товарів змінюють нахил бюджетної лінії (рис.4.)

Рис. 4.Зміщення бюджетної лінії внаслідок зміни ціни на благо Х

В даному випадку зменшилась ціна товару Х_.

Під рівновагою споживача розуміють ситуацію, коли бажання співпадає з можливістю, коли бюджетна лінія дотикається до найвіддаленішої кривої байдужості. Набір максимальної корисності для споживача відображає точка А (рис.5.)

Рис. 5.Рівновага споживача

Теорія поведінки споживача припускає, що люди максимізують корисність із заданих переваг (уподобань), доходів і ринкових цін товарів. Поведінка споживача розглядається з позиції граничної корисності і кривих байдужості.

Криві і карти байдужості використовуються для відображення множини наборів продуктів, які мають однакову корисність для споживача.

Рівноважний набір товарів – це такий набір, який дає змогу досягти максимальної корисності за заданого бюджету і цін товарів та послуг, що споживаються.