9. Загальна характеристика система збору податків вкл.

У першій половині 14 ст. більшість укр. земель(Поділля,Київшина,Чернигівщина) увійшла до складу Великого Князівства Литовського.Тут зберігалась податкова система періоду Київської Русі та діяли закони «Руської правди» аж до другої половини 16 ст.На укр. землях була введена польська податкова система,за якою шляхта і маєтки католицької церкви були звільнені від оподаткування.Найширші маси сільського і частково міського населення були забов'язанні до панщини,натуральної данини і грошових чиншів та інших оплат безпосередньо своїм панам(шляхті).За часів ВКЛ розрізняють таки види податків: 1)поголовщина-сплачували селяни та міське населення.Стягувалася з кожного двору грошима. 2)серебщина-сплачували державні та покріпачені селяни,шляхта,яка не відбувала військову служби,один раз у два роки 3)подимщина-сплачували селяни від кожної хати(диму).Збиралася грошима.4)воловщина- сплачували селяни та частково покріачені селяни,міщани.Виплачувалася грошима,інколи худобою.5)станція-натуральний податок,який сплачували селяни для забезпечення князя та його двору їжею,підводами,фуражем і т.д. 6)натуральні платежі(дрова,деко,хміль)-сплачувались за використання лісами,сіножатями,річками тощо.

10. Нерівність в оподаткуванні та причини іх виникнення в вкл

Нерівність в оподаткуванні ВКЛ починається ще з другої половини 14 ст.,коли на українських землях була введена польська податкова система,за якою шляхта і маєтки католицької церкви були звільнені від оподаткування.Селянство було антиподом шляхти:що більше шляхта здобувала прав та багатства,то більше втрачало їх і убожіло селянство.В 1528 році була встановленна нова система «Устави на волоки»,яка обмежила права переходу селян.Держава наділила панів правом суду над селянами,що стало іх новим джерелом прибутків.

Внаслідок Любленської унії встановлювалось кріпацтво селян усіх категорій,що знайшло правне оформлення в третьому Литовському статуті.

11. Особливості оподаткування в Україні за часів польського панування

Люблінська унія 1569 року започатковує об’єднання Литви та Польщі. Українські території як складова Литовської держави потрапляють під владу Речі Посполитої.

Нова влада зберігає переважну більшість литовських натуральних та грошових податків. Продовжують переважати натуральні податі. Основним засобом платежу при справлянні натуральних повинностей були, як і раніше, хутра та мед.

Однак практично зразу ж після Люблінської унії польська влада починає активне розпорядження дії свого законодавства на нових територіях. Таким чином, на українських землях серед інших починають діяти «Устави та волоки». Згідно з уставами скасовувалися дворища як форма спільного землеволодіння. Кожен селянин отримував земельну ділянку у власність: вільний – 1 волоку, кріпак – 0,3 волоки. Фактично сталося зменшення площ сільськогосподарських угідь, що належали селянським господарствам. Паралельно це означало знищення общинної форми ведення господарства, якою і було дворище.

Розкладний метод оподаткування як основа справляння залишається у підвалинах податкової системи Речі Посполитої. Користуючись особистою залежністю селян («холопів») та відсутністю контролю з боку королівської влади за процесом сплавляння податків, шляхта встановлювала додаткові платежі на свою користь. Селяни також змушені були нести трудові повинності у формі відробітків на панських полях, на будівництві маєтків, укріплень та військових споруд тощо.

За описом 1616 року фігурують так звані літки та літочки, які не сплачували податків і не виконували повинностей.

Кріпацтво ще не набуло на той час тяжкого стану, а замкові повинності

були не надто великими:

– з пари волів – 1 золотий, чверть вівса, осьмачка жита;

– з диму – 2 курей, 10 яєць, віз сіна, віз соломи, 2 вози дров;

– з 25 пар волів – ялова корова, кабан, чотири вівці, кадь меду,

пів-бочки солоної риби.

Крім шляхти, Річ Посполита звільняла від оподаткування католицьке духовенство та належні католицькій церкві маєтки. У містах магдебурзького права зберігалося справляння податку з нерухомого майна. Крім нього, у якості міських доходів використовувалися: податі з торгівлі алкоголем (чопове і шеляжне), сіллю (прасовка); податки за зважування та вимірювання товарів; податки з бджільницького промислу (пасічне); цільові збори на будівництво доріг (шос), на утримання під час перебування у місті війська (стація), на ремонт міських укріплень, мостів та доріг, на санітарні заходи. Польським сеймом щодо громадян міста періодично запроваджувалися також надзвичайні («сеймові») податки на користь королівської казни. Їх справляння, як правило, провадилося під час воєнних дій, коли втрати держави різко зростали. Однак дискримінаційного характеру системі оподаткування Речі Посполитої надавало існування податку з православних міщан на утримання католицьких храмів.