5.Організаційні форми інтеграції науки і виробництва. Суть та основні види регіональних науково-технологічних центрів.

Ефективними організаційними формами співробітниц­тва промислових фірм з вищими навчальними закладами є науково-технологічні центри, технопарки і технополіси.

Регіональні науково-технологічні центри (РНТЦ). Є засобами формування та здійснення регіональної іннова­ційної політики, спрямованої на забезпечення економічно­го розвитку регіону.

А)Засновницькі центри. Це територіальні об'єднання новостворених підприємств (здебільшого обробної промисло­вості й виробничих послуг). Їх засновники — комуни, а та­кож промислово-торговельні палати, банки, економічні союзи, університети.

Б)Центр інновацій. Здійснює спільні дослідження з фір­мами, навчає слухачів основам винахідництва та управління інноваціями, організовує нові комерційні фірми на основі ін­новацій.

В)Центр промислової технології. Має на меті сприяння впровадженню новацій у серійне виробництво. Для цього такі центри проводять експертизи, маркетингові досліджен­ня ринку, надають консультації промисловим фірмам та індивідуальним винахідникам щодо окремих питань, по­в'язаних із розробленням і впровадженням новинки.

Г)Університетсько-промислові центри створюють на кошти Національного наукового фонду США при університетах з метою об'єднання ресурсів промислових фірм і наукового потенціалу (кадрового і технічного) університетів. Вони здійснюють переважно фундаментальні дослідження у тих сферах, якими цікавляться фірми-учасниці.

Д)Інженерні центри створюють на базі великих університетів за фінансової підтримки уряду для стимулювання розроблення но­вих технологій.

Суть та мета діяльності технопарків.

Технопарк (науково-технічний парк) — компактно розташований науково-технічний комплекс, до складу якого входять наукові ус­танови, вищі навчальні заклади, комерційні фірми, консалтингові, інформаційні та інші сервісні служби і який функціонує на засадах комерціалізації науково-технічної діяльності.

Перший технопарк виник у Великій Британії у 1972 р. поблизу університету в Кембриджі. Нині при цьому уні­верситеті діють два технопарки, в яких беруть участь по­над 80 фірм, що працюють переважно в галузі створення автоматизованих систем.

Зразком є науково-технологічний парк «Силіконова долина», створений на базі Стенфордського університету в Каліфорнії. Він об'єднує до 3 тис. дрібних і середніх фірм, що працюють у сфері електроні­ки, із загальною кількістю зайнятих 190—200 тис. осіб. У середині 80-х років XX ст. фірми «Силіконової долини» випустили третину світового виробництва мікропроцесо­рів, в основі яких кремнієві кристали. Нині на базі цього парку створено технополіс.

Найвідоміші із вітчизняних науково-техноло­гічних парків — «Напівпровідникові технології та матері­али, оптична електроніка та сенсорна техніка», Інститут електрозварювання ім. Е. О. Патона, Інститут монокриста­лів, «Вуглемаш».

Основною метою діяльності науково-технологічних парків та інших подібних організаційних формувань є:

• фінансова та організаційна підтримка інноваційної діяльності підприємницьких структур, стимулювання розроблення і виробництва принципово нових високотехнологічних видів продукції, сприяння у впровадженні в практику нових технологій і винаходів;

• сприяння формуванню ринкових відносин в науко­во-технічній сфері, заохочення конкуренції між суб'єктами інноваційної діяльності шляхом залучення вільних фінан­сових ресурсів для їх цільового, ефективного використан­ня в межах реалізації програм (проектів) із виробництва наукомістких продуктів;

• участь у розробленні, проведенні експертизи, конкур­сах з вибору і реалізації місцевих, регіональних і галузевих програм, які б забезпечували демонополізацію процесів ство­рення та освоєння нових технологій, насичення ринку ви­робленими на їх основі конкурентоспроможними товарами;

• залучення на конкурсній основі суб'єктів малого під­приємництва, вітчизняних та іноземних інвесторів до реа­лізації державних науково-технічних програм і проектів;

• підтримка освоєння і впровадження нових техноло­гій і ноу-хау з використанням патентів і ліцензій.

На сучасному етапі у світі налічується до 200 технопарків і технополісів, які переважно знаходяться у США, Ве­ликій Британії, Німеччині, Японії.