Висновки

У результаті проведеного дослідження ми дійшли наступних висновків.

У період творчості Моема у світі відбувається чимало тривожних подій. Британці, відомі своєю прихильністю до традицій, опирались новим віянням з континенту.

Реалізм 20 ст. відображає зовсім інший світ – світ, де панують війни, революції, перевороти. Він враховує нові філософські течії - психоаналіз Фрейда і його послідовників, філософію екзистенціалізму, стикається з небаченим злетом віри в Людину і розчаруванням у просвітницькій формули гуманізму. Відповідно міняється художній світогляд митців, зміщуються акцети у бік заглиблення у внутрішній світ. Література прагне до психологізму. Митці заглиблюються у внутрішній світ героїв,але при цьому прагнуть бути відстороненими від оцінки зображуваного ними. Саме це послугувало виникненню нових течій: авангардизму, натуралізму, неоромантизму.

Натуралісти відмовляються ідеалізувати, вони прагнуть усунути будь яку ідеалізацію, чи моральних, чи суспільних рис. Вони пропагують повну об’єктивацію дійсності.

Неоромантики, в свою чергу, намагаються шукати ідеал у зображуваній дійсності, при цьому події відбуваються в незвичному середовищі. Неоромантизм Англії, порівняно з іншими країнами, тісно пов'язаний з колоніальною тематикою. Твори неоромантиків наповнені деталями, це також є прагненням не втрачати реалістичність зображуваного світу. Деталізація та реалістичність в зображенні світу робить англійський неоромантизм схожим до натуралізму.

Певні елементи новоутворених течій присутні і в новелах С.Моема, проте все ж таки основою його творчості лишився реалізм.

У власних літературно-критичних працях письменник чітко викладає свої естетичні погляди. У книзі «Підводячи підсумки» поставлені такі важливі філософські, естетичні та літературознавчі питання, які не втратили своєї актуальності до наших днів. Саме тут Моем висловлює свій головний принцип, який полягає у тому , що автор повинен бути стороннім оповідачем, що не здатний до моралізаторства, і дає можливість читачеві самому робити висновки.

Моема цікавлять не високочолі чиновники чи видатні діячі, а звичайні пересічні громадяни. У них він вбачає набагато більший клубок внутрішніх перипетій. Кожен Моемівський герой неоднозначний, з розмаїттям різних якостей, багатоплановий іноді навіть парадоксальний.

Письменник не прагнув до зображення чогось чудернацького,він завжди лишався вірним життю,і це ще раз підтверджує його приналежність до реалізму.

Всі художньо-естетичні принципи В.С.Моема знайшли яскраве відображення у його новелах. Саме в цих зразках короткої прози, і виявляються най чіткіше такі риси як, реалістичність, вірність життю,багатоплановість героїв,гармонійне поєднання в них доброго і поганого начал, жива, позбавлена пафосу мова, психологізм. Варто зазначити, що психологізм письменника поверхневий, він виявляється через художні деталі: описи елементів зовнішності, пейзажі, певні жести,міміку,емоційні сплески. Аби досягти переконливості автор веде оповідь від першої особи. Якщо ж говорити про будову новели, то тут Моем в чомусь наслідує своїх кумирів - А.Чехова та Гі де Мопассана, водночас його стиль суто індивідуальний. Його новела обмежена в часі, динамічна, стисла, чітка, з неочікуваним фіналом, але трагічніша ніж у попередників, дає простір для розмірковувань.