53.Розділові знаки при прямій мові

Дня виділення прямої мови вживаємо тире або лапки.

1. Коли пряму мову починаємо з абзацу, то перед початком її ставимо тире, а в кінці, як звичайно, крапку, знак питання, знак оклику або три крапки — залежно від характеру речення:

— Ну, скажи, Андрію, коли висушить мене праця та негода, чи буду любою для того, що спокусився красою?

2. Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка, а якщо в середині або після неї, то виділяються комою й тире і пишуться з малої букви.

3. Якщо слова автора розривають пряму мову на межі двох речень, то після слів автора замість коми ставиться крапка.

4. Коли пряму мову передають у формі діалогу, тоді кожну репліку починають з нового рядка, перед нею ставлять тире і не вживають лапок.Інші розділові знаки ставлять, як звичайно при прямій мові.

54.-уват(ий) (а після м'яких приголосних -юват(ий)) уживається в прикметниках на позначення певного вияву ознаки: горбуватий, круглуватий, синюватий, темнуватий, а також на виявлення невеликої міри властивості, схильності до чогось, позначуваної іменниковою основою: дуплуватий, злодійкуватий, остюкуватий, піскуватий;

-оват(ий) уживається в прикметниках, якщо наголос падає на о: плиско´ватий, стовбо´ватий;

-овит(ий) уживається на означення високого ступеня вияву ознаки: гордовитий, грошовитий, талановитий;

55.Заміна прямої мови непрямою

Під час заміни прямої мови на непряму слова автора стають головним реченням, а пряма мова — підрядним.

Ніна Саєнко, згадуючи про батька, сказала: «Багато років я була його слухом і мовою».

Ніна Саєнко, згадуючи про батька, сказала, що багато років вона була його слухом і мовою.

Непряма мова ведеться не від імені того, хто її висловив, а від імені автора. Тому, замінюючи пряму мову непрямою, змінюють форми всіх особових та присвійних займенників відповідно до того, як їх має вживати автор, що передає чиюсь мову. Іноді доводиться переміщувати деякі слова, замінювати іншими, часом пропускати.

Якщо пряма мова є питальним реченням (пряме питання), то в непрямій мові буде непряме питання, тобто підрядне речення з питальними словами:

Мама запитала: «Сину, ти вже виконав своє завдання?»

Мама запитала сина, чи він виконав уже своє завдання.

Якщо присудок прямої мови виражено наказовою формою дієслова, то пряма мова замінюється підрядним реченням зі сполучником щоб або простим реченням із неозначеною формою дієслова.

Пряма мова:

«Ану, Васильку, йди до дошки», — сказав учитель.

Сестра просила брата: «Заграй на скрипці».

Непряма мова:

Учитель сказав, щоби Василько йшов до дошки.

Сестра просила брата заграти на скрипці.

56.Безсполучниковим складним реченням називається таке речення, у якому окремі прості речення об’єднуються в одне граматичне і смислове ціле не сполучниками чи сполучними словами, а лише за допомогою інтонації (Стояла мертва тиша, тільки вода внизу шуміла по камінню ). Інтонація може визначати характер синтаксичних відношень між частинами складного речення і передавати різні відтінки значення.

За характером синтаксичних і смислових зв’язків між частинами безсполучникові складні речення поділяються на такі дві основні групи:

• з однорідними простими реченнями, які синтаксично є рівноправними і близькі до частин складносурядного речення (Був теплий день, світилася весна (М. Рильський));

• з неоднорідними простими реченнями, одне з яких пояснює інше і залежить від нього так само, як у складнопідрядному реченні (Бачу здалеку: хвиля іскриста грає вільно на синьому морі (Леся Українка)).

Смислові відношення в безсполучниковому складному реченні, як і в сполучниковому, залежать від змісту простих речень — частин складного.

Тут можуть бути перелічувальні зв'язки, що мають значення:

— одночасності або послідовності дій:

— пояснювальні:

— протиставні:

— причинові:

— умовні:

— наслідкові:

57.За емоційним забарвленням речення поділяються на окличні та неокличні.

Речення, які можуть вимовлятися підвищеним тоном з особливою інтонацією, називаються окличними, в кінці яких ставиться знак оклику. Окличні речення можуть виражати: здивування, іронію, розгубленість, сумнів, невпевненість, упевненість; жах, злість, гнів, жаль, ніжність, любов, захоплення, докір, осуд, погрозу, наказ, заклик, прохання та ін.: Привіт вам, Карпатські гори, і вам, сріблясті річки!

Неокличні речення можуть бути розповідними, питальними та спонукальними: Пахне хлібом земля, що дала мені сонце і крила — розповідне. Град буде — розповідне. Хто винен? — питальне. Сядь поряд — спонукальне.

58.Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні

Частини безсполучникового складного речення можуть відділятися одна від одної комою, крапкою з комою, двокрапкою та тире.

Кома і крапка з комою ставляться між реченнями, що входять до складу безсполучникового складного речення, якщо вони є рівноправними і між ними можна поставити єднальні сполучники. Кома між реченнями ставиться тоді, коли вони тісно пов’язані одне з одним (Земля чорніє, дрімає розум, серце мліє ). Якщо частини безсполучникового речення значно поширені, далекі за змістом або вже мають в середині розділові знаки, то між ними ставиться крапка з комою (Всі женці стояли мовчки; в руках наче заклякли жмені жита та серпи; всі поглядали то на осавулу, то на Миколу ).

Двокрапка ставиться в таких випадках: 1) Якщо друге речення пояснює, доповнює або розкриває зміст першого (Надворі було видно, як удень: було видно усе дерево в садку, всі верби, кожну гілляку, кожний збляклий листок… ). У таких реченнях між частинами можна поставити слова а саме. 2) Якщо друге речення вказує на причину того, про що говориться в першому реченні (А вас просив би я зразки ліпити: (чому?) ви чоловік тямущий і бувалий). 3) Якщо в першій частині є слова так, такий, одно, бачити, знати, чути, розуміти, вирішувати, які разом з інтонацією попереджають, що в наступному реченні буде викладений якийсь факт (Я відчував: пахне м’ятою ).

Тире ставиться в таких випадках: 1) у реченні відображається швидка зміна подій (Пройшла мить — літак зник за лісом); 2) між висловленими реченнями маємо причинно-наслідковий зв’язок (Тепловоз на станції чмихнув дуже — у лісі покотилася луна); 3) зміст першого речення протиставляється змісту другого (До неї люди говорять — не чує, не слухає); 4) у першому реченні вказується на час або умову того, про що говориться в другому (Защебетав соловейко — пішла луна гаєм); 5) зміст першого речення порівнюється зі змістом другого (Подивилась ясно — заспівали скрипки ).

59.Складносурядне речення — складне речення, в якому прості (сурядні) речення рівноправні за змістом і пов'язані сурядними сполучниками і, та, а, але, проте, зате, чи, або...або, то...то:

Кома ставиться між частинами складного речення перед усіма сполучниками (одиничними і повторювальними): Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля.

Кома не ставиться:

- між частинами складного речення перед одиничними сполучниками: і(й), та(і), або, чи, якщо обидві частини мають спільне слово або спільне підрядне речення: Часом у блакитній вишині пропливала біла хмара або пролітала пташинка.

- якщо обидві частини речення однотипні (питальні, спонукальні, окличні або називні речення): О котрій годині збираємось і куди поїдемо?

Крапка з комою ставиться:

- якщо частини складносурядного речення далекі за змістом або мають у своєму складі інші розділові знаки: То, бува, дощ холодний січе, а перестояти негоду немає де; то, бува, вітер осінній проймає до кісток, а обігрітися немає де.

Тире ставиться:

• якщо друга частина речення виражає наслідок, протиставлення або швидку зміну подій: Може вмерти і людина і розсипатися в порох — та горітиме на зорях велетенське її діло!