Тема 15. Правова поведінка, правопорушення і юридична відповідальність

Ключові поняття та терміни: правова поведінка, правомірна поведінка, протиправна поведінка, злочин, проступок, склад правопорушення, юридична відповідальність.

Правова поведінка – це соціальна поведінка особи, яка врегульована нормами права, проявляється шляхом дій або бездіяльності, має свідомо-вольовий характер і тягне за собою юридичні наслідки.

Види правової поведінки:

1) правомірна поведінка;

2) правопорушення;

3) зловживання правом;

4) Об’єктивно-протиправне діяння.

Правомірна поведінка – це поведінка, яка відповідає приписам правових норм.

Види правомірної поведінки:

1) за суб’єктами – індивідуальна та групова;

2) за об’єктивною стороною – активна (дії), пасивна (бездіяльність);

3) за суб’єктивною стороною – соціально активна, пасивна, маргінальна, звичайна.

4) за юридичним закріпленням – об’єктивно необхідна, бажана, соціально припустима.

5) за формою реалізації норм права – дотримання заборон, виконання обов’язків, використання суб’єктивних прав.

Протилежністю правомірної поведінки є поведінка неправомірна (правопорушення).

Правопорушення – це суспільно небезпечне, винне діяння деліктоздатного суб’єкта, яке суперечить вимогам правових норм.

Види правопорушень:

1) злочини;

2) проступки.

Злочин – це передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, її політичну систему, власність, особу, політичні, трудові та інші права і свободи громадян.

Проступки – це суспільно шкідливі діяння, які не караються в кримінальному порядку.

Види проступків: конституційні, дисциплінарні, адміністративні, цивільні, процесуальні ( нез’явлення свідка до суду).

Правопорушення відрізняється від порушень інших соціальних норм сукупністю ознак, які утворюють поняття „склад правопорушення”.

Склад правопорушення – це сукупність закріплених в законі ознак об’єктивного та суб’єктивного характеру, за наявності яких діяння визнається конкретним правопорушенням. До складу правопорушення входить: об’єкт правопорушення, об’єктивна сторона правопорушення, суб’єкт правопорушення, суб’єктивна сторона правопорушення.

Об’єктом правопорушення є суспільні відносини, які охороняються нормами права. Матеріальні предмети і духовні блага виступають як предмет правопорушення.

Об’єктивна сторона правопорушення – це зовнішній вияв протиправного діяння, викликані ним небезпечні шкідливі наслідки і причинний зв’язок між діянням і його наслідками.

Суб’єктом правопорушення - визнаються фізичні та юридичні особи, які мають здатність і можливість нести, які мають здатність і можливість нести юридичну відповідальність за свої протиправні діяння.

Суб’єктивна сторона правопорушення – це внутрішнє психологічне ставлення суб’єкта до своєї протиправної поведінки та її наслідків. Вона включає в себе вину, мотив та мету вчинення правопорушення.

Вина – це психічне ставлення особи до скоєного нею правопорушення, яка виражається в формі умисну та необережності.

Умисел може бути прямим і непрямим, а необережність може виражатися у формі самовпевненості і недбалості.

Якщо відсутній хоча б один елемент складу правопорушення немає і самого правопорушення.

Правопорушення завжди є діянням, яке завдає шкоди інтересам громадян, соціальних груп, а іноді – й інтересами всього суспільства. Усуваючи причини та умови правопорушень, держава зобов’язана також притягувати винних до юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність – це вид соціальної відповідальності: суть якої полягає в застосуванні уповноваженою особою до правопорушника передбачених санкцією юридичної норми міри державного примусу. Таке визначення стосується ретроспективної юридичної, тобто відповідальність, яка виникає на підставі правопорушення.

Для настання юридичної відповідальності необхідна наявність у діянні особи складу правопорушення та мотивоване рішення суб’єкта застосування норм права про притягнення особи до конкретного виду відповідальності.

Види юридичної відповідальності:

1) кримінальна (полягає у застосуванні до винної фізичної особи, яка вчинила злочин відповідного виду й міри кримінального покарання)

2) адміністративна (настає за постановою адміністративних органів на підставі Кодексу про адміністративні правопорушення за вчинення адміністративних проступків);

3) цивільно-правова (настає за рішенням суду за вчинення цивільно-правових деліктів);

4) дисциплінарна ( застосовується адміністрацією підприємств, установ, організацій внаслідок вчинення дисциплінарних проступків);

5) матеріальна (наступає за майнову (матеріальну) шкоду, яка заподіяна підприємству, установі, організації робітниками та службовцями під час виконання ними своїх трудових обов’язків);

6) конституційна (настає за порушення норм Конституції України).

Видами конституційно-правових санкцій є: усунення з поста чи посади, вимушена відставка, достроковий розпуск органу державної влади тощо.

Принципи юридичної відповідальності: законність, невідворотності, своєчасність, індивідуалізація, недопустимість подвійності відповідальності за одне правопору4шення, регламентованість.

Функції юридичної відповідальності: запобіжно на, вихована, репресивна, компенсаційна, сигналізаційна та ін.

Види мети юридичної відповідальності:

1) покарання правопорушника;

2) вплив на свідомість правопорушника;

3) моральна перебудова особи;

4) формування у суб’єкта, який порушив норми права установки на правомірну поведінку в майбутньому;

5) виховний вплив на правосвідомість людей;

6) ліквідація правопорушень в державі (кінцева мета).

Підстави притягнення до юридичної відповідальності:

1) наявність норм права, яка передбачає склад правопорушення;

2) вчинення самого правопорушення (юридичний факт);

3) наявність акту застосування норм права, який набув чинності.

Підстави звільнення від юридичної відповідальності передбаченні у кримінальному, адміністративному та іншому законодавстві. Так, наприклад, підставами звільнення від кримінальної відповідальності є:

1) у зв’язку з дійовим каяттям;

2) у зв’язку з примиренням винного з потерпілим та відшкодування завданих особою, яка вперше здійснила злочин невеликої тяжкості збитків або усуненням заподіяної шкоди;

3) у зв’язку з передачею на поруки;

4) у зв’язку із зміною обстановки (ст.48 КК України);

5) у зв’язку із закінченням строків давності (ст.49 КК України).

Література

1. М.С.Кельман, О.Г.Мурашин.Загальна теорія держави і права.-К.,2006.-475 с.

2. М.В.Кравчук.Теорія держави і права (опорні конспекти).-К.,2003-286с.

3. В.В.Сухонос.Теорія держави і права.-Суми.,2005..-536 с.

4. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/За ред.О.В.Зайчука Н.М.Оніщенко.-К.: юрінком Інтер, 2006.-688 с.

5. Теория государства и права:Учебник для вузов/Под.ред.проф.В.М.Корельского и проф..В.Д.Перевалова.-2е изм..и доп.-М.:Издательство НОРМА,2003.-616 с.