Загальна характеристика теорії держави і права. Державознавство та його методологія

Розпочинаючи вивчення навчальної дисципліни «Теорія держави» слід чітко визначити з якою метою вона викладається, що має за свій предмет та об’єкт дослідження, яке функціональне навантаження несе та які завдання виконує.

§ 1. Теорія держави і права як юридична наука. Місце теорії держави і права у системі суспільних та юридичних наук

Теорія держави і права – наука, що вивчає державу і право в їх історичній ретроспективі, взаємозв’язку, соціальною, економічною та політичною обумовленістю.

У енциклопедичних словниках термін «наука» означає сферу людської діяльності функцією якої є вироблення і теоретична систематизація об’єктивних знань про дійсність. Вона також є однією із форм суспільної свідомості, складовою частиною духовної культури суспільства. Перш за все вона поділяється на природничі та суспільні науки за характером явищ та процесів, що нею вивчаються.

Юридична наука є однією із суспільних наук. Вона складається із сукупності окремих юридичних дисциплін (наук) кожна з яких вивчає свої певні аспекти права і держави, спрямована на здобуття, узагальнення, систематизацію і використання знань про державно-правову дійсність. Її особливістю є спільне дослідження держави і права у їх єдності, взаємозв’язку і взаємовпливі. Саме тому предметом юридичної науки виступають у загальному специфічні закономірності права і держави.

Державно-правова закономірність – це об’єктивний, необхідний, суттєвий зв'язок державно-правових явищ між собою, а також з іншими соціальними феноменами, який зумовлює якісну визначеність цих феноменів, та проявляється в їх юридичних властивостях. Наявність специфічних державно-правових закономірностей і виступає об'єктивною основою для виділення юриспруденції у самостійну науку в системі всього суспільствознавства.

У науковій літературі зустрічаються наступні види юридичних наук, що вивчають державно-правові закономірності:

1. теоретичні та історичні юридичні науки (загальна теорія держави і права, історія держави і права України, історія держави і права зарубіжних країн, історія вчень про державу і право тощо). Теоретико-історичні науки предметом свого дослідження мають історичні процеси виникнення, розвитку та функціонування держави і права, політичних і правових учень в конкретно-історичній період та хронологічній послідовності;

2. галузеві науки (цивільне, кримінальне, трудове, адміністративне), що досліджують закономірності правового регулювання відповідних галузей суспільних відносин;

3. прикладні юридичні науки (криміналістика, судова медицина, судова психіатрія, кримінологію, правову статистику), що активно використовують досягнення природничих та технічних наук для вирішення проблем юридичної науки. Характерним для них є використання досягнень знань у сфері хімії, біології, анатомії, фізики, мовознавства та ін.

4. міжнародне право, яке в свою чергу поділяється на міжнародне публічне та міжнародне приватне право.

Юридична наука повинна об’єктивно відображати явища, що досліджуються і давати нові знання про природу та суть правових явищ. Серед юридичних наук особливе місце належить теорії держави і права.

Відповідно до свого предмету, теорія держави і права виконує по відношенню до юридичних наук методологічну роль, тобто займає центральне місце у системі юридичних наук. В рамках теорії держави даються пояснення і формулюються поняття держави, суверенітету та автономії, форми правління та державного устрою, апарату управління та примусу, функціям держави та ін. Вона описує, аналізує і пояснює основні закономірності розвитку держави в цілому, виробляє загальні поняття, принципи, на які спираються інші юридичні науки.

Теорія держави і права успішно розвивається, спираючись на конкретний матеріал історико-правових, спеціально-галузевих наук, використовуючи і узагальнюючи їх дані і висновки.

У свою чергу, теорія держави і права будує висновки на основі аналізу і узагальнення багаточисленних фактів, подій, правових пам’яток, які відображають державний розвиток різних країн і народів з глибокої давнини до теперішнього часу і складають предмет історії держави і права.

Усі галузеві юридичні науки керуються розробленими теорією держави і права положеннями про суть, типи, форми і функції держави, загальними поняттями держави та права, органу держави тощо.

Вона органічно пов’язана не тільки з галузями правознавства, але й з багатьма гуманітарними науками.

Існує зв’язок теорії держави і права з економічною наукою. Спираючись на положення і висновки економічної думки, яка вивчає виробничі відносини і економічні закони, теорія держави і права виходить з того, що держава – важлива складова частина надбудови над економічним базисом суспільства, розглядає всі державно-правові явища в органічному зв’язку з економічними умовами життя людей, розкриває їх активний зворотній вплив на економіку.

Теорія держави і права тісно пов’язана з філософією – наукою про загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення, використовуючи при цьому філософські категорії і загальні поняття (функція, прогрес, свобода, розвиток, еволюція), які вироблені протягом багатьох століть цією наукою. В свою чергу філософія використовує той матеріал який розробила теорія держави з іншими юридичними науками. Науковці справедливо зазначають, що звернення до передових досягнень філософії при вивченні проблем теорії держави, дозволяє дослідникам уникнути світоглядних помилок, сприяє правильній постановці нових проблем і більш усвідомленому вирішенню вічних питань держави і права.

Відмічають зв’язок соціології та теорії держави і права. Термін соціологія був введений у науковий обіг французьким філософом Огюстом Контом (1842 р.). Подальший розвиток соціологія отримала тоді, коли були розроблені і сформульовані основні теоретичні концепції в галузі вивчення соціальних явищ.

Соціологія – наука про суспільство в цілому і окремих його структурах, соціальних групах, соціальних процесах, закономірностях індивідуальної і групової поведінки. Об’єктом соціологічних досліджень є всі без виключення соціальні явища, у тому числі державно-правові.

Отже, тісне співвідношення теорії держави і права з іншими гуманітарними науками збагачує її зміст, піднімає її соціальну цінність.

Теорія держави і права тісно взаємодіє із психологією – наукою про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності. Психологія досліджує лише певний аспект людської діяльності тобто залежність людської поведінки від біологічних і соціальних факторів.

Тісно співпрацює теорія держави і права з політологією, яка вивчає політику і політичні системи сучасного світу. Спираючись на політологічні дані про політичну систему суспільства, теорія держави і права розглядає її з точки зору місця та ролі у ній держави, характерних рис і особливостей, що відрізняють державу від партій, суспільних організації і інших складових політичної системи, правових форм виникнення і діяльності держави.

У свою чергу, політологія використовує положення і висновки теорії держави і права з питань розуміння політичної влади і держави, функцій і механізму держави, форми державного правління.

Отже, теорія держави і права є по відношенню до галузевих і інших юридичних наук теоретико-методологічною наукою.

Теорія держави і права постійно розвивається збагачується новими знаннями. Виникають нові знання про цивілізаційні цінності у розвитку сучасної держави.