- •Внутрішні води.
- •Природні зони. Висотна поясність
- •Загальна характеристика розвитку рекреаційно-туристської індустрії в регіоні.
- •Основні туристські райони та центри. Південноамериканський макрорайон об'єднує 4 мезорайони (Бейдик о.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії):
- •Бразилія
- •Північ або Амазонія.(головними туристськими центрами є міста Манаус та Белен).
- •Північний Схід. (головні центри – м. Ресіфі, м. Сальвадор, м. Форталеза).
- •Еквадор
- •М ал.5. Рекреаційно-туристські райони та центри Еквадору
- •2) На сході - передгірні рівнини Ор'єнте (головний центр – м. Пуйо);
- •3) На заході - Коста (головні центри – м. Гуаякіль, м. Салінас.)
- •Буенос-Айрес та прилеглі території.
- •Патагонія (головним центром є гірськолижний курорт Сан-Карлос-де-Барілоче).
- •Пампа. (головними центрами є міста Кордова, Санта-Фе, Росаріо).
- •Північний (Чако) – головними центрами є міста Корріентес та Сальта.
Природні зони. Висотна поясність
Природні зони. У Південній Америці порівняно з іншими материками тропічних широт простежується найбільша кількість природних зон. В екваторіальному поясі, на заході Амазонської низовини, поширені вологі екваторіальні ліси. У Південній Америці вони називаються сельвою, що у перекладі з латинської означає "ліс". У сельві, де переважають червоно-жовті фералітні ґрунти, налічується близько 40 тис. видів рослин, більше, ніж в будь-яких лісах планети. Дерева тут утворюють до дванадцяти ярусів. У найвищому з них росте близько 200 видів пальм заввишки 80 м, окремі дерева сельви мають висоту 100 м.
Нижні яруси сельви — це справжні непрохідні хащі, переплетені ліанами, стовбури яких укриті яскравими квітами химерної форми — орхідеями. У тихих затонах росте дивовижне латаття вікторія-регія, листя якої досягає 2 м у діаметрі і витримує вантаж до 50 кг.
Тваринний світ сельви багатий і дуже різноманітний. Більшість тварин живе на деревах. Тут налічується 38 видів мавп. Трапляються деревні жаби, які завдяки липким подушечкам на лапах вільно рухаються навіть гладенькою поверхнею листка. На гілках дерев зависають лінивці, що все життя іноді проводять у кроні одного дерева.
Господарями сельви є два хижаки, що однаково вільно почувають себе на землі, у воді і на деревах. Це дика кішка ягуар та удав анаконда — найдовша змія світу. В Амазонці та її притоках водяться алігатори та невелика риба піранья. Табун цих риб за кілька хвилин залишає від бика тільки кістяк.
Досить різноманітний світ птахів сельви: від хижака гарпії завдовжки близько 1 м до найменшого птаха на земній кулі — колібрі, маса якого менша 2 г. Значно ускладнюють життя людині в сельві тисячі видів комах і павуків, більшість з яких зустрічається тільки тут. Саме в сельві водяться велетенські павуки-птахоїди завдовжки більш як 10 — 12 см.
У субекваторіальному поясі, на Гвіанському, Бразильському плоскогір'ях та Орінокській рівнині є сухий сезон. Тому ліси тут поступаються саванам і рідколіссю на червоних та червоно-коричневих ґрунтах. Савани північної і південної частин материка дещо відмінні між собою. На півночі вони в загальних рисах нагадують африканські савани, але замість баобабів тут височать окремі пальми. Савани на півдні материка посушливіші, тому дерев тут майже немає. Трапляється дерево кебрачо з дуже щільною деревиною, яка тоне у воді, але не гниє. На місці дерев у південних саванах ростуть чагарники та деревоподібні кактуси, стебло яких накопичує воду.
Своєрідним є також тваринний світ саван. На відміну від африканських, у саванах Південної Америки мало копитних. Водяться тільки тапіри та невеликі дикі свині пекарі, на яких полює пума. Дуже багато комах: хижих мурахів і термітів, які будують міцні споруди – термітники. У ці своєрідні башти і замки може проникнути тільки мурахоїд, який має міцні кігті та довгий клейкий язик. Роль санітара, яку в Африці відіграє гієна, в саванах Південної Америки належить броненосцю. Він швидко знищує загиблих тварин.
На південь від саван кількість опадів значно зменшується і з'являються трав'янисті степи — пампа, що мовою місцевих індіанців означає "рівнина". На червоних дуже родючих ґрунтах пампи поширені такі злаки, як ковила, пампасова трава, бородач, тонконіг. Внаслідок розорювання й безсистемного випасання худоби природна рослинність пампи дуже змінена. З тварин цієї зони досить рідкісними є страус нанду, пампаський олень, гуанако. У річках пампи водиться нутрія - - цінна хутрова тварина. Звідси вона була розселена по всьому світу.
На крайньому півдні материка у помірному поясі сформувалася не дуже характерна для таких широт природна зона напівпустель і пустель. Вона є єдиною у світі, що виходить до узбережжя океану в межах помірного поясу. За умов незначної кількості опадів (близько 200 мм за рік) на тонкому шарі сіроземних і бурих грунтів окремими плямами розкидані злаки, кактуси та подушкоподібні чагарники. Тваринний світ бідний, численними є тільки гризуни та плазуни.
Берегові пустелі та напівпустелі простягаються вузькою смугою (від 5 до 28° пд. ш.) і на західному узбережжі Південної Америки. Близькість океану сприяє тут високій вологості повітря, значну частину року береги оповиті туманами. Проте трапляється, що дощі не випадають по 10 — 20 років. Причиною цього є не лише переважаючі потоки повітря, а й холодна Перуанська течія. Повітря над нею охолоджується і стає важким, а тому не піднімається вгору й не утворює дощових хмар.
Найсухіша частина природної зони — берегова пустеля Атакама. На її переважно піщаній поверхні зрідка трапляються поодинокі посухостійкі рослини, зокрема кактуси. Атакама піднімається схилами Анд до 3 000 м, де переходить у високогірну пустелю.
На південь від берегових пустель на західному узбережжі материка і на острові Вогняна Земля розміщені ліси помірного поясу, де з'являються хвойні дерева: чилійські кедри, кипариси та араукарії.
В исотна поясність. В Андах спостерігається велика кількість висотних поясів. В екваторіальному поясі Анд підніжжя гір вкриті вологими екваторіальними лісами — це так звана гірська гілея. Вище вона переходить у гірські ліси, де з'являються хвойні породи. Теплолюбні види поступово зникають. У високогір'ях, де панують сильні холодні вітри, дерева утворюють криволісся, які з висотою поступаються гірським лукам. Типовою погодою тут є мряка, що часто переходить у сніг. Вище 5000 м сніг ніколи не тане, перетворюючися з часом на лід.