Основні різновиди інтерв'ю:

Залежно від умов проведення ця процедура може бути: одиничною або багаторазовою, індивідуальною або груповою. За метою організації виділяють: власне дослідницьке інтерв'ю, діагностичне ,клінічне.

За формою спілкування інтерв'ю підрозділяються на вільні, стандартизовані і напівстандартизовані.

27. Підготовчий етап включає наступні компоненти:

1. Визначення предмету і об'єкту опитування, постановка дослідницьких завдань, вибір того або іншого різновиду інтерв'ю;

2. Розробка інструментарію психологічного дослідження (зокрема: складання плану інтерв'ю, формулювання зразкової сукупності запитань, виділення категорій аналізу зібраної інформації, розробка інструкцій, підготовка технічних засобів реєстрації і обробки даних);

3. Пілотажне інтерв'ювання;

4. Уточнення програми дослідження, редагування запитань, зміна інструкцій, аналіз помилок і невідповідностей, що виникли в ході пробного інтерв'ю;

5. Складання підсумкового варіанту сукупності запитань, способів аналізу зібраної інформації, текстів інструкцій респондентам.

Що стосується особливостей складання плану інтерв'ю, то для вільної форми усного опитування ця стадія обмежується підготовкою більш менш докладного переліку запитань. Причому такого роду перелік є відкритим для доповнення і переробки у ході інтерв'ю. На противагу цьому, стандартизована форма усного опитування передбачає підготовку детально розробленого стабільного плану, що наближається за своїм характером до переліку запитань анкети.

29,30. Анкетування - це процедура проведення опитування у письмовій формі за допомогою наперед підготовлених бланків. Анкети самостійно заповнюються респондентами.

Одним із піонерів використання цього методу був Френсис Гальтон, що вивчав походження розумових якостей особи за самозвітами опитуваних. Даний метод психологічних досліджень має такі переваги: висока оперативність отримання інформації; можливість організації масових обстежень;порівняно мала трудомісткість процедур підготовки і проведення досліджень, обробки їх результатів; відсутність впливу особи і поведінки того, хто опитує, на роботу респондентів; відсутність у дослідника суб'єктивно пристрасного ставлення до кого- небудь з тих, хто відповідає.

Проте анкетуванню властиві й істотні недоліки:

- відсутність особистого контакту не дозволяє так, як, скажімо, у вільному інтерв'ю, змінювати порядок і формулювання питань залежно від відповідей або поведінки респондентів;

- не завжди достатня достовірність подібних "самозвітів", на зміст яких впливають неусвідомлювані установки і мотиви респондентів або їх бажання виглядати у вигіднішому світлі, свідомо прикрасивши реальний стан справ.

У сучасній психології анкетування вважається допоміжним методом дослідження, а в таких науках, як соціологія або демографія - одним із основних, що забезпечує, за деякими даними, до 80% зібраної інформації.

32. Даний метод дозволяє отримати широкий спектр інформації про громадську думку, а тому вони ефективно застосовуються у:

Політичні сфері Сфері маркетингу Правовій сфері Інших сферах для визначення громадської думки щодо цілого ряду питань.

Для аналізу масивів даних використовують, як правило, математичний апарат статистики.

Традиційні обсяги вибірки для таких опитувань становлять від 400 до 4000 респондентів в залежності від цілей, завдань та бюджету дослідження.

Основні методи збору соціологічної інформації:

поквартирне очне анкетування (опитування);

вуличне очне анкетування;

телефонне опитування;

Hall-тести тощо.

Термін проведення такого дослідження коливається, в залежності від обсягу вибірки, цілей, задач дослідження, особливостей цільової аудиторії та обсягу анкети.

Електронний масив даних, що надається для самостійного аналізу замовником у зручній для нього формі;

33. - 34 методичка стор.33

36 План фокус-груп складається з вступу (пояснюються завдання і мета), фонових питань (адаптаційний період учасників), основних питань, додаткових (що виникають по ходу загальної бесіди) і висновки (завершальні питання).

35, 37 методичка стор.36

38.Глибинне інтерв’ю — вид інтерв'ю, якісний метод соціологічних та маркетингових досліджень. Особливістю глибинних інтерв’ю є їх тривалість, детальність, нестандартизованість, врахування невербальних сигналів таких як інтонації, жести, пози, підвищена увага до особистості респондента. Метою такого інтерв’ю є глибоке розкриття досліджуваного питання, з'ясування деталей, відкриття нового, а не лише оцінка вже відомих фактів. Часом лише в ході такого інтерв’ю можна отримати певну інформацію яку респондент за інших умов не скаже, а глибинне інтерв’ю може як спровокувати його на відвертість так і дає можливість поставити перед респондентом певну проблему і досягти її правильного розуміння. Але цей метод має і свої вади — складність, високі вимоги до кваліфікації інтерв’юера його можлива упередженість, нестандартизованість, вплив на респондента і навіювання. В ідельному випадку респондента питають про питання які він вже попередньо обдумав і з яких має чітку позицію. В таких випадках ефект навіювання мінімальний. Але якщо тема опитування не є для респондента актуальною і в нього немає готових відповідей то людина починає на ходу роздумувати над питанням та ще й під впливом питань інтерв’ю та особистості інтерв’юера, в таких умовах респондент не завжди приходить до тих висновків які зробив би сам в результаті довгих роздумів, що й впливає на відповіді.

Глибинне інтерв’ю є інтесивним і докладним. Воно має за мету з’ясування причин соціальної поведінки, установок, мотивів тощо.

39. Найдавнішим і найпоширенішим способом одержання соціологічної інформації є метод вивчення документів, які є в будь-якому цивілізованому суспільстві. Під документом в соціології розуміють ті або інші джерела, які містять інформацію про соціальні факти і явища суспільного життя, про ті або інші соціальні суб'єкти, що функціонують в суспільстві.

Аналіз документів дає соціологу можливість побачити важливі сторони соціальної дійсності, допомагає виявити норми і цінності, притаманні суспільству, одержати відомості, необхідні для опису тих або інших соціальних структур і систем, простежити динаміку взаємодії між різними соціальними групами і окремими людьми.

В соціологічних дослідженнях найбільш поширеними є традиційний (класичний) і формалізований (якісно-кількісний) метод аналізу документів.

Під традиційним, класичним аналізом розуміється вся багатоманітність розумових операцій, спрямованих на інтеграцію відомостей, що містяться в документі з певної точки зору, застосованого дослідником в кожному конкретному випадку. Традиційний аналіз документів дає можливість соціологу дати свою інтерпретацію змісту документа, проникнути в сутність явища, що вивчається, виявити логічні зв'язки і протиріччя між ними, оцінити ці явища і факти з певних дослідницьких позицій.

Бажання позбутися суб'єктивності традиційного аналізу обумовило появу принципово нового, формалізованого метода аналізу документів, який одержав назву "контент-аналіз". Контент-аналіз, або науковий аналіз змісту тексту (документа), — це метод дослідження, який застосовується в різних гуманітарних дисциплінах.

Суть цього методу зводиться до того, щоб знайти такі ознаки, риси, властивості документа (наприклад, частота вживання певних термінів), які з необхідністю віддзеркалювали б певні суттєві сторони змісту. Тоді зміст документа стає вимірюваним, доступним точним обчислювальним операціям. Разом з тим обмеженість контент-аналізу полягає в тому, що далеко не все багатство змісту документа може бути виміряне за допомогою формальних (кількісних) показників.

Для здійснення контент-аналізу соціологу треба мати такі документи:

• таблицю контент-аналізу;

• інструкцію кодувальника;

• коду вальну картку.

Таблиця контент-аналізу містить список категорій і підкатегорій і присвоєні їм коди.

Інструкція кодування містить опис одиниць аналізу і рахунку, в ній закладені правила кодування, обумовлюються можливі труднощі. Реєстрація одиниць аналізу здійснюється в спеціальних таблицях, кодувальник картках. Останні включають всі класифікаційні одиниці — категорії і підкатегорії. Одиниці аналізу, виявлені в документі, фіксуються у відповідних графах кодувальної картки.

В контент-аналізі передбачається своя вибірка. Для формування вибіркової сукупності документів для контент-аналізу зазвичай використовують суцільний і випадковий відбір.

40. Документальною у соціології і психології називають будь-яку інформацію, фіксовану в друкарському або рукописному тексті, на магнітній стрічці, на фото- або кіноплівці. У цьому розумінні значення терміна відрізняється від загальновживаного: зазвичай документом ми називаємо лише офіційні матеріали.

У цілому документи можна підрозділити на 3 категорії:

документи внутрішнього походження і внутрішньо орієнтовані, тобто складені досліджуваним нами індивідом, соціальною групою або закладом (наприклад, службові циркуляри, що відбивають самий процес ухвалення рішення);

документи внутрішнього походження, але зовнішньо орієнтовані, у яких інформація навмисно подається таким чином, щоб сформувати в людей цілком визначений імідж джерела, і котрі, отже, можуть як точно відбивати, так і затемнювати процес і результати прийняття рішень;

документи зовнішнього походження, але внутрішньо орієнтовані (наприклад, передвиборна агітація, що надає реципієнту вихідний матеріал для прийняття рішень). Кожна з цих категорій джерел може бути більшою або меншою мірою доступною або корисною для дослідника, але при цьому всі вони рівною мірою забезпечують можливість більш глибокого проникнення в суть поведінки.

За способом фіксування інформації розрізняють: рукописні і друкарські документи; записи на кіно- або фотоплівці, на магнітній стрічці.

З погляду цільового призначення виділяються матеріали, що були провоковані самим дослідником. Ці документи називають цільовими. Але соціолог або психолог має справу і з матеріалами, складеними незалежно від нього, заради якихось інших цілей, тобто з наявними (нецільовими) документами. Зазвичай саме ці матеріали і називають власне документальною інформацією в соціологічному дослідженні.

За ступенем персоніфікації документи діляться на особисті і безособові. До особистих відносять картки індивідуального обліку (наприклад, бібліотечні формуляри або анкети і бланки, завірені підписом), характеристики і рекомендаційні листи, видані даній особі, листи, щоденники, заяви, мемуарні записи. Важливим джерелом вивчення політичного життя є документи поіменного голосування в представницьких органах влади. Безособові документи - це статистичні або подійні архіви, дані преси, протоколи зборів.

У залежності від статусу документального джерела виділимо документи офіційні і неофіційні. До першого відносяться урядові матеріали, постанови, заяви, комюніке, стенограми офіційних засідань, дані державної і відомчої статистики, архіви і поточні документи різних закладів і організацій, ділова кореспонденція, протоколи судових органів і прокуратури, фінансова звітність і т.п.

Неофіційні документи - це багато які особисті матеріали, згадані вище, а також складені приватними громадянами безособові документи (наприклад, статистичні узагальнення, виконані іншими дослідниками на основі власних спостережень).

Особливу групу документів (до них ми ще повернемося) складають численні матеріали засобів масової інформації: газет, часописів, радіо, телебачення, кіно, відеоматеріали.

Нарешті, за джерелом інформації документи розділяють на первинні і вторинні. Первинні складаються на базі прямого спостереження або опитування, на основі безпосередньої реєстрації подій , що відбуваються. Вторинні являють собою опрацювання, узагальнення або опис, зроблений на основі даних первинних джерел.

Крім цього, можна, звичайно, класифікувати документи за їхнім прямим змістом, наприклад, літературні дані, історичні і наукові архіви, архіви соціологічних досліджень, відеохроніки суспільних подій.