Серед ряду нормативів, враховуючи специфіку складання соціологічної анкети, можна виділити такі.

1. Релевантність. Виклад проблематики дослідження мовою запитань, сформульованих таким чином щоб вони відображали інформацію необхідну для перевірки гіпотези.

2. Об'єктивність (чи нейтральність). Форма і зміст запитань повинні впливати якомога менше на відповідь.

3. Доступність. Смисл цього нормативу полягає у тому, щоб усі респонденти змогли зрозуміти зміст завдань чи питань.

4. Розрізнювальна здатність. Інструмент має бути сконструйований таким чином, щоб він був здатний фіксувати оптимально тонкі різниці серед респондентів відносно характеристик, що вимірюються.

24. Бліц-інтерв'ю — це варіант формалізованого (стандартизованого) інтерв'ю, яке є найрозповсюдженішим різновидом інтерв'ю і наближається до анкетування в присутності анкетера. Поведінка інтерв'юера і респондента, на відміну від вільного або глибинного інтерв'ю, тут суворо регламентована. При застосуванні цього виду опитування інтерв'юер зобов'язаний точно дотримуватися формулювань, як правило, закритих питань та їх послідовності. Вступна бесіда з респондентом, переходи від одного запитання (або блоку запитань) до іншого також розробляються якомога повніше.

Вибір форми запитань. За наявністю чи відсутністю запропонованих дослідником відповідей питання поділяють на закриті та відкрити

Існує декілька видів закритих запитань: „так-ні", альтернативні та „ питання-меню. Характеристиками альтернативного запитання є те, що запропоновані відповіді взаємно виключають одна одну, до того ж вони врівноважені. Різновидом альтернативного питання є шкальне запитання, коли респонденти повинні виявити інтенсивність власної думки або певного явища. Від альтернативного запитання слід відрізняти т.зв. „запитання-меню". Цей вид запитань дозволяє респондентові обрати декілька варіантів відповіді ( при альтернативному - лише один).Приформулюванні питань слід дотримуватися щоб респондент правильно їх зрозумів та вибрав адекватну відповідь та зміг правильно висловити обрану інформацію.

25. Інтерв'юер при проведенні інтерв’ю керується лише загальним планом опитування, формулюючи питання відповідно до конкретної ситуації й відповідями респондента. Велике значення для успішного інтерв'ювання має техніка ведення бесіди. Вона жадає від інтерв'юера вміння встановлювати тісний контакт із респондентом, зацікавити його в щирій бесіді, "активно" слухати, володіння навичками постановки й реєстрації відповідей, подолання "опору" опитуваного. При цьому інтерв'юер повинен уникати нав'язування ("підказування") опитуваній особі можливого варіанта відповіді, виключити суб'єктивне тлумачення його висловлення. Труднощі проведення інтерв'ю пов'язана із завданням підтримки протягом усього часу бесіди необхідної глибини контакту з респондентом.

У літературі описані різноманітні прийоми стимулювання активності (відповідей) опитуваного, серед них найбільш часто згадуються: вираження згоди (уважний погляд, кивок, посмішка, підтакування), використання коротких пауз, часткова незгода, уточнення шляхом неправильного повторення сказаного, вказівка на протиріччя у відповідях, повторення останніх слів, вимога пояснень, додаткової інформації.

26. Інтерв'ювання - метод отримання інформації в ході усного безпосереднього спілкування. Передбачає реєстрацію і аналіз відповідей на запитання, а також вивчення особливостей невербальної поведінки опитуваних.

На відміну від звичайної бесіди процедура інтерв'ювання має чітку мету, припускає попереднє планування дій зі збору інформації, обробку отриманих результатів.

Можливість застосування даного методу в широкому діапазоні дослідницьких цілей дозволяє говорити про його універсальність, а різнобічний характер отриманих в результаті його проведення психологічних фактів свідчить про значний потенціал усного опитування. У той же час є досить підстав, щоби вважати інтерв'ювання одним із найбільш суб'єктивних методів у сучасному арсеналі наукового пізнання. При його проведенні існує надзвичайно великий ризик отримання недостовірного, навмисно або випадково перекрученого повідомлення.

З одного боку, респондент - людина, що бере участь в опитуванні в якості джерела інформації, - може відхилитися від істини через цілий комплекс причин. Серед них:податливість реальному або уявному тискові того, хто опитує;схильність до висловлювання соціально схвалюваних думок;вплив на відповіді неявних поведінкових установок і стереотипів мислення;невиразне, неповне усвідомлення власних думок, позицій і відносин;незнання яких-небудь фактів або помилкова інформованість;антипатія до дослідника;сумніви в подальшому збереженні конфіденційності повідомлення;свідомий обман або навмисне умовчання; мимовільні помилки пам'яті.

З іншого боку, інтерв'юер - особа, що безпосередньо проводить опитування, - також здатен стати суб'єктом всіляких перекручень зібраних даних.

Практика показує, що метод усного опитування забезпечує якнайкращі результати, якщо застосовується в комплексі з іншими засобами психологічного дослідження. Крім того, необхідно зіставляти отриману за його допомогою інформацію з даними спостереження, експериментів, офіційної або особистої документації, матеріалами опитувань інших осіб тощо.