Як працювати над тематичними виписками

1. Вибрати з тексту потрібний матеріал і виписати його на картки, як цитати, з зазначенням прізвища й ініціалів автора твору, назви твору, видавництва та місця видання, розділу книги чи тому, сторінки.

2. Якщо з цієї сторінки беруться цитати ще, то посипання на джерело робиться так: "Там само". Коли ж цитата береться з іншої сторінки книжки, то пишеться: "Там само" й зазначається сторінка.

3. Чужі слова треба наводити з абсолютною точністю, не вириваючи їх із контексту.

4. Якщо під час цитування доводиться робити пропуски окремих слів, то в цитаті замість пропущених слів ставиться три крапки (...).

5. Цитати як самостійні речення оформляються за правилами пунктуації при прямій мові.

6. Якщо цитата є складовою частиною думки того, хто пише, то вона береться в лапки та пишеться з малої букви.

7. Перед циmamoю на полях або над нею доцільно давати й короткий заголовок, тобто одним або кількома словами передати основний зміст цитованого тексту.

Конспект – це короткий, але логічно поєднаний і послідовний переказ змісту статті, розділу книжки, брошури, лекції тощо. Іншими словами – це універсальна форма запису почутого та прочитаного, в якій наявні і план, і тези, і виписки, і цитати, і самостійні спостереження та зауваження. Основною особливістю конспекту є його лаконічність.

Цінність конспекту полягає в тому, що він сприяє кращому запам'ятовуванню прочитаного, дає можливість швидко відновити в пам’яті вивчене, узагальнити накопичений матеріал. Щоб конспект був якісним, потрібно провести таку попередню роботу: виділити головне в прочитаному, встановити зв'язок між окремими положеннями роботи, подумати про те, які місця доцільніше цитувати. Тому найкраще складати конспект після читання.

Розрізняють такі види конспектів: текстуальні, вільні, змішані.

Під час роботи над текстуальним конспектом у праці потрібно знайти текстуальну відповідь на поставлене запитання. Вільний конспект вимагає вміння висловити думку автора своїми словами, уникати другорядного, зупиняючись лише на основному. При змішаному конспектуванні вільний виклад змісту поєднується з цитуванням.

Записи в конспекті не повинні бути одноманітними, тому потрібно навчитися застосовувати різний шрифт, підкреслення, великі літери для виділення ключових слів, думок – різні кольори, прямокутні; рамки, підкреслення, схеми тощо. Конспект – найдосконаліша форма запису в процесі самостійної роботи з книгою.

Як працювати з книгою

1. Для загального ознайомлення зі змістом книги треба:

1. прочитати титульну сторінку – прізвище автора, заголовок, рік видання;

2. прочитати анотацію (коротку інформацію про цю книгу), надруковану на зворотному боці титульної сторінки;

3. уважно ознайомитися зі змістом, розміщеним або наприкінці книги, або після титульної сторінки;

4. прочитати передмову чи вступ.

2. Під час читання звернути увагу на:

а) назви окремих розділів, частин, параграфів тощо;

б) слова та словосполучення, виділені різними шрифтами (курсивом, напівжирним тощо);

в) незрозумілі слова, значення яких з'ясовують за допомогою словників і енциклопедій;

г) посилання (позначаються зірочкою чи цифрою) та зразу ж уважно прочитати пояснення (внизу сторінки).

3. Для засвоєння змісту прочитаного треба:

а) поділити прочитаний матеріал на частини, виділити в них найголовніше;

б) скласти план (простий, складний), тематичні виписки, тези чи конспект.

Рефератом називається доповідь, розроблена на основі критичного погляду і/або вивчення кількох джерел. В основі його лежить стислий переказ результатів вивчення якоїсь проблеми, підсумків наукової роботи за змістом книжки в письмовій формі чи у формі публічного виступу.

Реферат, як і доповідь, складається з трьох частин: вступу, основної частини та висновку. У вступі розкриваються актуальність теми, її зв'язок з важливими проблемами сучасної практики, історія питання. Може бути поданий короткий огляд використаної в рефераті літератури. У висновку (прикінцевій частині) робиться узагальнення всього сказаного, зазначаються питання, які, на думку автора, вдалося висвітлити та ті, які потребують подальшого вивчення. Структура реферату наукової праці наведена у табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Структура реферату наукової праці

Структурні компоненти	Мовні засоби
1	2
1.Вступ (визначення мети й завдання повідомлення)	Темою роботи є: ми маємо на меті розглянути; у статті розглядається питання про…; автор викладає свою точку зору на…; робота є (узагальненням, аналізом, описом); тема актуальна, оскільки…
2. Основна частина (виклад головних положень наукової статті чи монографії)	В роботі розглядається; в роботі йдеться про...; робота присвячена...; автор враховує...; слід відзначити, що...; варто підкреслити...; автор зіставляє (що з чим); посилається (на що), розкриває зміст (чого); наводить приклади; аналізує напрямки, розвитку (чого); суперечливі твердження; дискусійні положення; суть питання.
3. Висновки	Автор приходить до висновків...; суть сказаного зводиться до...; таким чином, робота присвячена актуальним питанням (яким).

При переказі певної статті (наукової праці) з аналізом її структури треба дотримуватися наукового стилю мови, який вимагає, крім спеціальної термінології, ще й певних усталених виразів і властивої йому лексики. Наведемо приклади деяких з них (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Переказ тексту з аналізом його структури

Мета висловлювання	Мовні засоби
1	2
Пояснення теми	Стаття (книга, монографія, робота) має назву, назва статті –…Стаття присвячена темі, проблемі, питанню... В статті йдеться про... Стаття є узагальненням, викладом, оглядом, аналізом…
Загальний огляд композиції	Стаття поділяється на...; починається (чим?), складається з ...; завершується (чим?).
З'ясування основної думки	У статті автор ставить, розглядає, висвітлює (такі проблеми), зокрема, зупиняється на (чому?). Сутність проблеми зводиться до (чого?). У статті зроблені узагальнення, науково обґрунтований опис, порушене питання про (що?).
Ілюстрація автором своїх позицій	Автор наводить приклад того, як …; автор підтверджує цю думку фактами, цифрами, прикладами, цитатою з …
Висновки	Автор приходить до висновку, що... Автор підводить підсумок... У результаті можна прийти до висновку... На закінчення є підстави стверджувати...
	Сутність викладеного дає підстави твердити... (зводиться до...). На основі цього ми переконуємося в тому, що… Узагальнюючи сказане, ... Ці дані свідчать про те, що…

При складанні реферату з двох-трьох (але не більше п’яти) публікацій доцільно працювати за таким узагальненим планом:

1. що зроблено (не зроблено) з указаної проблеми;

2. що в принципі не може бути вирішене на даному етапі;

3. якими аргументами автор обґрунтовує свою роботу;

4. чи потрібно детально розглядати методи дослідження, які використані;

5. які вади мають вже існуючі результати:

6. які перспективи вивчення питання;

7. які нові проблеми виникають у зв'язку з намаганням вирішити поставлене завдання;

8. які результати дасть вирішення того чи іншого питання.

У залежності від характеру теми та змісту публікацій, деякі з перерахованих запитань можуть залишатися без відповіді. Якщо дослідник не має такого плану, він здебільшого переписує чи переказує статтю, не довівши до кінця завдання з реферування літератури. Узагальнені плани тим і корисні, що вони синтезують мету роботи: дослідник знає, що робити, на що звертати увагу.

Під час оформлення реферату на титульній сторінці потрібно вказати назву установи, де виконана робота, тему реферату, прізвище та ім'я автора, курс (групу, дисципліну) де він навчається, рік написання, прізвище керівника роботи. Реферат має бути чітко написанім або надрукованим. Текст пишуть лише з однієї сторони аркуша, залишаючи ліворуч поля. Варто приділити належну увагу загальному вигляду реферату, оформленню цитат і посилань, списку використаної літератури.