Тема 7. Треті особи в господарському процесі

Лекція

План

1. Поняття, функції і класифікація третіх осіб в господарському судочинстві. Правове положення третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору

2. Правове положення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

Нормативно-правові акти:

1. Господарський процесуальний кодекс України, ст.ст. 26-27

2. Роз»яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», п.п. 1.5

3. Інформаційний лист «Про деякі пи­тання практики застосування норм Господарського процесу­ального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році», п. 20

Навчальна література:

1. Лебеденко В.І. Судочинство в господарських судах: Навч. посібник / Лебеденко В.І., Коніжай Р.О.; За наук. ред. Костицького В.В. – К.: Університет «Україна», 2006. – С. 118-123

Основні поняття та терміни:

«треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору», «треті особи, які заявляють самостійних вимог на предмет спору», «позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору»

1. Поняття, функції і класифікація третіх осіб в господарському судочинстві. Правове положення третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору

В процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем інша особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору, або рішення суду може вплинути на її правовідношення зі стороною в справі. Тому серед учасників судового процесу ГПК передбачає також третіх осіб. Це учасники, які так чи інакше заінтересовані у вирішенні спору на користь однієї зі сторін або на власну користь.

Залежно від матеріальної заінтересованості третіх осіб поділяють на:

1) осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору (ст. 26 ГПК) та виступають в процесі самостійно;

2) осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (ст. 27 ГПК) та виступають в процесі на стороні пози­вача або відповідача.

Третіми особами, які заявляють самостійні вимоги, є суб'єкти господарських процесуальних правовідносин, що вступають у справу в господарському суді, висуваючи позов на предмет спору до однієї чи обох сторін, з метою захистити суб'єктивні матеріальні права чи охоронювані законом інтереси.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення гос­подарським судом та користуються всіма правами і виконують обов'язки позивача. При цьому право змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмови­тись від позовних вимог вони мають тільки стосовно свого позову.

На відміну від позивача третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, вступає у процес, що вже почався, тобто в «чужий процес». Якщо позовну заяву до господарсько­го суду третя особа подала до винесення ухвали про початок розгляду справи за первісним позовом, суддя має вирішити питання про прийняття її як самостійної позовної заяви.

Позовна заява третьої особи із самостійними вимогами має відповідати вимогам статей 54—57 ГПК та повинна містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2) найменування сторін, їх місцезнаходження та ідентифі­каційні коди;

3) документи, що підтверджують статус суб'єкта господа­рювання;

4) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, або суми договору;

5) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів — зміст позовних вимог щодо кожного з них;

6) виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги;

7) зазначення доказів, що підтверджують позов;

8) обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи ос­порюються;

9) законодавство, на підставі якого подається позов, та інші відомості, яких вимагає закон.

При поданні позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами за загальними правилами сплачується державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У разі вступу у справу третьої особи із самостійними вимо­гами суд розглядає її позовну заяву за загальними правилами, тобто може відмовити у прийнятті позовної заяви, якщо:

— заява не підлягає розгляду в господарських судах Ук­раїни;

— у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення з такого спору;

— позов подано до підприємства, організації, які ліквідо­вано (ст. 62 ГПК).

Суд також може повернути позовну заяву без розгляду на підставі ст. 63 ГПК, якщо:

— позовну заяву підписано особою, яка не має права її під­писувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

— у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;

— у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорю­ваної суми;

— не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;

— порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво ускладнить вирішення спору;

— не подано доказів надсилання відповідачеві копії позов­ної заяви і доданих до неї документів;

— до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору;

— не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вимоги дотримання територіальної підсудності (ст. 15 ГПК) при розгляді позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами не є обов'язковими, оскільки вона вступає у вже розпочатий судовий процес.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають право, але не зобов'язані брати участь у процесі. Тому вони не можуть залучатися до процесу за ініціативою інших осіб.

Президія Вищого арбітражного суду України у п. 1.5 роз'яснення «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» вказала, що вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її заяви, а не за клопотанням сторін, прокурора або з Ініціативи госпо­дарського суду.

Господарський процес, що виник за позовом третьої особи до сторін, має відносну самостійність: його розвиток залежить від розвитку процесу між сторонами, але припинення проце­су між сторонами не передбачає обов'язкового припинення процесу між сторонами і третьою особою. Вирішення спірних питань шляхом укладення мирової угоди чи внаслідок роз­гляду справи господарським судом першої інстанції не пере­шкодить третій особі вимагати відповідного розгляду судом її вимоги до сторін.

Згідно з чинним ГПК після вступу в спра­ву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, суд виносить ухвалу, але розгляд справи, на відміну від цивільного або адміністративного процесу, продовжується.