Тема 7. Філософія Відродження

Лекція

План

1. Поняття «Відродження» та характерні риси духовного життя цієї доби

2. Гуманістичні вчення епохи Відродження

3. Платонічний напрям ренесансної філософії

4. Натурфілософські вчення епохи Відродження

Основні поняття і терміни:

«Відродження», «світосприйняття Відродження», «гуманістичні вчення Відродження», «натурфілософські вчення епохи Відродження»

Навчальна література:

1. Петрушенко В.Л. Основи філософських знань: Кур лекцій. Навчальний посібник. – Львів. «Новий Світ-2000». – С. 52-61

1. Поняття «Відродження» та характерні риси духовного життя цієї доби

Криза середньовічного світобачення, а також хід соціокультурних процесів пізнього Середньовіччя призвели до змін у європейській культурі. Ці зрушення були пов»язані зі зростанням значення міст, як в економіці, так і в духовному житті суспільства. В 14-15 ст. міста стали центрами торгівлі, виробничої діяльності, освіти, науки, духовних пошуків. Посилювалася критика релігійної догматики, особливо підкреслювали її розходження з реальною практикою суспільства, життям і діяльністю священнослужителів. Усі ці процеси проявилися в Італії 14-15ст., де й виникло явище Відродження.

Епоха Відродження несе в собі риси, які споріднюють її як із Середньовіччям, так і з Новим часом. Це пояснюється тим, що по-перше, Відродження не відкидає положень християнського світобачення, а лише змінює у ньому акценти (іноді досить радикально); по-друге, в контексті Відродження розвиваються деякі явища суспільного життя, які розгорнулися вже в наступну історичну епоху.

Доба Відродження певною мірою є перехідною епохою. Для неї було характерним масове захоплення античною культурою та літературою, які постали для культурного загалу як неперевершені зразки людського самовиявлення. Але при всьому тому діячі епохи розуміли, що повернутися у минуле неможливе. Що ж тоді відроджували в зазначену епоху? Передусім античну культуру, але ще більше – всю повноту життєвих проявів людини та погляд на світ, не обмежений санкціями влади чи Церкви.

Що нового з»явилося у світобаченні Відродження? Філософи й мислителі Відродження почали підкреслювати реальну цінність природи і земного життя людини. Вони виходили з того, що світ і природа являють собою єдине, до того ж – розумне творіння Бога, і тому було б безглуздо відвертатися від них. Пізнання світу дає змогу людині прилучитися до вищої мудрості, закладеної у творіння. Найвище творіння Бога – людина, тому вона здатна осягати світ і творити, наслідуючи Творцю, навіть змагатися з Богом у творчому генії. Звідси випливає титанізм Відродження – піднесення людини до рівня Бога в деяких її можливостях і діях.

Саме від людини почався відлік будь-яких вимірів сущого.

Світосприйняття Відродження характеризувалося трьома параметрами:

1) природа просякнута Богом;

2) природа постає для людини як об»єкт;

3) хоча природа як об»єкт пізнання має свою утаємничену глибину, її можна «загнати» у формули і розрахунки.

Звідси випливає, що світ є цілісним, але цілісність природи може бути доповнено інженерним розрахунком і точним обчисленням.

Водночас саме в цю добу розгорнулася діяльність інквізиції, була створена відома легенда про доктора Фауста, який заради досягнення особливих знань і здібностей також проявив титанізм, але сатанинський – продав душу дияволові. На деякий час фастівський дух – дух бажання знати будь-що і будь-якою ціною, знати безмежне, - стає символом європейського духу. Отже, Відродження не було збалансованою епохою, навпаки: це була суперечлива, бурхлива та контрастна епоха.

У найяскравішому вигляді Відродження виявилося в Італії, а в менш яскравому – у Франції, Нідерландах, Німеччині. Щодо інших країн та культур, то є підстава говорити про ренесансні тенденції в їх розвитку, тобто про їх закономірне повернення після суворості й аскези до більш життєрадісного, об»активного бачення світу та людини.

У розвитку світоглядних і філософських ідей європейського Відродження простежуються такі періоди:

1) гуманістичний (антропоцентричний): середина 14-середина 15 ст.;

2) платонічний (онтологічний та пантеїстичний): середина 15-перша третина 16 ст.;

3) натурфілософський: друга половина 16-початок 17 ст.