Порушення емоцій

Емоція - це індивідуальна оцінка психічного відображення дійсності.

Розрізняють емоційний фон (або емоційний стан), який пов'язаний з особистісними характеристиками, та емоційне реагування, що носить ситуативний характер.

Параметри емоції: знак, інтенсивність, тривалість, реактивність, якісні характеристики та зв'язок з потребами, ступінь усвідомлення та ступінь довільності контролю.

Зовнішній прояв емоцій - експресія, виражається в міміці, пантоміміці, інтонаційності та тембрі голоса.

Емоції мають складну мозкову організацію:

Формування простих підкоркових емоційних процесів відбувається в лімбіко-ретикулярній системі. Структурними компнентами цієї системи є гіпоталамус, передні таламічні ядра, маміллярні тіла, поясна звивина та гіпокамп, зв'язки між якими замкнені в так зване коло Пейпеса. Поясну звивину вважають рецепторною областю емоційних переживань, звідки "афективна" імпульсація розповсюджується на інші області кори.

Велике значення для формування емоційних реакцій має мигдалина, яка приймає участь в регуляції травної та статевої поведінки та зберігає емоційну пам'ять, пов'язану з цими інстинктами.

В формуванні вищих коркових емоцій переважну участь приймає лобна та лобно-скронева кора.

Послідовність взаємодії різних мозкових структур в процесі організації емоцій (психофізіологічний механізм):

Внутрішні та зовнішні подразники активують гіпоталамус, який запускає роботу гіпокампу та передніх відділів лобної кори, де відбувається пошук стимулів, що раніше супроводжувались задоволенням даної потреби. Після чого в мигдалині формується емоційне забарвлення цих стимулів та енграмм з виділенням домінуючої мотивації, що підлягає задоволенню. У фронтальній корі створюється програма, що реалізується через базальні ганглії та тім 'яну кору в організації цілеспрямованої поведінки.

В формуванні емоцій приймають участь також вегетативні, ендокринні та нейрогуморальні фізіологічні механізми. Значну роль при цьому відіграють нейромедіатори, що сприяють певній забарвленості емоцій. Так, недостатня кількість або надлишок норадреналіну, серотоніну, гамма-аміномасляної кислоти, дофаміну, адреналіну, ендорфінів в залежності від їх дії на різні структури мозку (гіпоталамус, мигдалину, базальні ядра, лімбічну систему в цілому) породжує відчуття страху, агресії, задоволення або паніки. Причому дофамін, як правило пов'язують з позитивними емоціями, а дефіцит норадреналіну з депресією.

Емоційні порушення при локальних ураженнях мозку

Лобні частки мозку: ураження проявляються в обмежені обсягу емоційних реакцій, нездатності розрізняти та адекватно проявляти емоції, байдужості, ейфорії та, іноді, в "емоційному паралічі". В легких випадках

порушення виражається у відсутності відчуття гумору та нечутливості до

спирйняття градації емоційних станів.

"Лобний синдром" може бути представлений двома групами симптомів:

- медіобазальні, що виражаються в знижені тонусу та швидкому виснаженні, в типовому сповільненні всіх реакцій до кінця виконання завдання. Голос хворих стає в'ялим, емоційний тон знижується, що може супроводжуватися депресіями, тугою, страхами та вегетативними розладами, проявляється синдром "катастрофічних реакцій", "переживань загибелі світу".

В емоційно-особистіній сфері проявляється неадекватне відношення до себе та інших, до подій що відбуваються. Ця симптоматика сполучається з некритичністю та зникненням відчуття відповідальності. Особливо помітні порушення орбітальних поверхонь, що виражається в розторможуванні травних та статевих потягів;

- конвекситальні характеризуються апатією, байдужістю, несприйняттям своєї хвороби, втратою цікавості до навколишнього світу на фоні загальної адинамії та аспонтанності.

Міжпівкульові відмінності емоційних порушень лобних часток:

- правосторонні порушення характеризуються розладами поведінки у вигляді імпульсивності та некритичності до себе;

- лівосторонні проявляються в адинамії та порушеннях довільної регуляції психічної діяльності.

Скроневі частки: особистісний рівень емоційної сфери залишається збереженим. Емоційні розлади проявляються в депресивних страхах та пароксизмальних афективних порушеннях, залежних від сторони ураження.

Правосторонні порушення викликають пароксизми люті, страха, тривоги, жаху, що супроводжуються вегетативними та вісцеральними розладами та в подальшому можуть прогресувати у стійкі фобії. При цих розладах можливі нюхові та слухові галюцінації неприємного забарвлення. Критичність хворого залишається збереженою.

Для лівосторонніх порушень скроневої частки характерні постійні емоційні розлади у вигляді реакцій на дефекти пам'яті та мови.

При локалізації осереку ураження в медіальних скроневих відділах можливі агресивність та негативізм.

Мигдалевидне ядро: ураження викликає втрату агресивних, травних та сексуальних реакцій. А також втрату здатності адекватно оцінювати міміку співрозмовників.

Діенцефальні порушення: окрім ендокринних та вегетативних розладів супроводжуються неспецифічними активаційними процесами - нестабільністю та підвищеною реактивністю, що може проявлятися у вигляді збудження, сонливості або неспання, пригніченості, деякої агресивності або монотонності.

Міжпікульова емоиійна асиметрія в загальному характеризується лівосторонньою позитивністю та правосторонньою негативністю.

При правосторонніх ураженнях відмічається лабільність та безконтрольність емоційних реакцій , послаблення розпізнання емоцій за мімікою, веселість, благодушність, невизнання своєї хвороби та байдужість до навколишнього.

При лівосторонніх ураженнях на фоні загальної загальмованності, в'ялості та пасивності, посилюється інтесивність негативних емоцій, виникає депресивність, тривожність, стурбованність, страх.