Розділ 2.

в основі ведення наукової роботи з питань туризму мають місце п'ять основних напрямків.

Перший напрямок - туризм як важливий фактор зміцнення здоров'я - припускає наукове обгрунтування занять туризмом з позиції оздоровчої спрямованості. За допомогою медико-біологічних наук (фізіологія, біохімія, гігієна, медицина) в даному випадку пояснюється механізм благотворного впливу природно-прикладних вправ, характерних для туризму, на стан здоров'я займаються різного віку. При цьому повинні враховуватися особливості використання в оздоровчих цілях різних видів туризму, а також чиниться на організм людини вплив складності і тривалості маршрутів. За підсумками досліджень у цьому напрямку розробляються конкретні рекомендації, спрямовані на підвищення працездатності та поліпшення функціонального стану людини.

Характер досліджень в туризмі по першому напрямку - експериментальний. Дані для аналізу в основному отримують шляхом періодичного медичного і педагогічного контролю за станом займаються туризмом. Критеріями оцінки фізичного стану організму служать показники фізичного розвитку (соматоскопіческіе і Соматометріческіе), а також дані про зміни фізичної підготовленості. Особливу увагу слід приділити і функціональної діагностики (тиск крові, працездатність, показники МПК). Використовуючи дані про зміни фізичного розвитку, фізичної підготовленості та функціонального стану, можна дати більш-менш об'єктивну оцінку морфофункціональних перебудовам, що відбуваються в організмі під впливом занять туризмом.

Другий напрямок - ідейно-виховні функції туризму. Мета досліджень у цьому напрямку - виявлення можливостей вирішення засобами туризму багатьох виховних завдань. Як відомо, організація походів молоді по місцях революційної, бойової і трудової слави КПРС і радянського народу сприяє вирішенню завдань по військово-патріотичному вихованню. Тому значна частина досліджень по другому напрямку повинна забезпечити обгрунтування дієвих форм і методів виховання молодого покоління на героїчних традиціях становлення і розвитку Радянської держави. Важливо тут і те, що в учасників походів поглиблюються знання з природознавства і краєзнавства, що також має стати об'єктом дослідження як фактора, що сприяє патріотичному вихованню.

Важливе значення в походах має планова суспільно корисна робота їх учасників. Шляхом досліджень необхідно конкретизувати форми цієї роботи, розробити більш досконалу методику її проведення. Іншими словами, потрібно наукове обгрунтування всього різноманіття форм і методів трудового виховання засобами, властивими туризму.

Враховуючи багаті можливості туризму у вихованні радянських людей, необхідно наукове обгрунтування послідовності та комплексності рішення в умовах походів тих чи інших виховних завдань, щоб їх поєднання було найбільш оптимальним, спонукало займаються до розширення пізнавального інтересу до навколишніх явищ і предметів. В даному випадку потрібні побудовані на наукових засадах варіанти оптимізації багатьох виховних заходів в умовах походів з урахуванням віку їх учасників.

Дослідження в цьому напрямі повинні будуватися на експериментальному матеріалі, в основному отриманому в умовах походу. Особлива трудність тут полягає в пошуку об'єктивних критеріїв, що дозволяють оцінити ефективність багатьох виховних заходів. Тому слід широко застосовувати конкретно-соціологічні методи (анкетування, інтерв'ювання), а також методи експертних оцінок. Одна з цілей наукового пошуку в другому напрямку - виявлення та узагальнення кращого досвіду окремих колективів у вирішенні виховних завдань засобами туризму.

Третій напрямок - науково-методичні та організаційні основи дитячо-юнацького туризму. Дослідження тут повинні виявити найбільш оптимальні дозування навантажень в навчально-тренувальному процесі та походах, властиві дитячому та юнацькому віку. Необхідно визначити ефективну методику навчання тим чи іншим прийомам в Туризмі, тобто наука повинна дати практиці обгрунтовані рекомендації з навчання техніці і тактиці туризму. Оскільки в дитячо-юнацькому віці потрібна різнобічна загальнофізична підготовка, слід визначити можливості поєднання занять туризмом з іншими засобами радянської системи фізичного виховання.

Ряд досліджень в третьому напрямі повинен виявити закономірності формування життєво необхідних умінь і навичок, а також розвитку рухових якостей у підростаючого покоління, використовуючи спрямовані заняття туризмом.

Ефективність масової туристської роботи багато в чому залежить від застосовуваних організаційних форм, які повинні відповідати поставленим завданням, враховувати вікові особливості займаються, а також наявні умови. Пошук саме таких форм, характерних для дитячо-юнацького віку, повинен перебувати в полі зору дослідників.

Основні наукові методи в третьому напрямі-педагогічний експеримент та педагогічні спостереження.

Четвертий напрям - наукове забезпечення підготовки туристів високої кваліфікації - пов'язано з обгрунтуванням методик тренувальних занять по туризму. Сучасний спортивний туризм включає організацію і проведення складних категорійних походів, коли людина може опинитися в екстремальних умовах. У зв'язку з цим наукові дослідження проводяться для обгрунтування методик підготовки займаються спортивним туризмом, які враховують можливість вжиття заходів оптимального життєзабезпечення в екстремальних умовах і виключення травматизму, т. е. заходів забезпечення безпеки. Наукові дослідження тут мають важливе прикладне значення у зв'язку з необхідністю освоєння нових важкодоступних районів країни (Крайня Північ, райони Сибіру, ​​гірські території).

Науковий пошук резервних можливостей людського організму, закономірностей адаптації його до різних умов завжди був і буде в полі зору дослідників, і особливо складне завдання в цьому напрямку досліджень пов'язана з розробкою єдиної в масштабах країни комплексної програми контролю учасників туристських походів і маршрутних спостережень. Її реалізація на практиці дозволить вирішити наступні завдання:

1) виявлення критеріїв класифікації та визначення методів еталонірованія туристських маршрутів на території СРСР диференційовано за видами туризму;

2) удосконалення системи туристсько-класифікаційного районування території СРСР і розробка принципів визначення безпечних термінів проведення туристських походів в різних географічних районах СРСР;

3) удосконалення методики суддівства змагань (чемпіонатів) за видами туризму і розрядних вимог зі спортивного туризму;

4) розробка і вдосконалення методів педагогічного та медичного контролю учасників туристських походів, визначення їх функціональних станів на маршрутах, дозування навантажень і оздоровчого ефекту туристських походів;

5) розробка контрольних нормативів загальної та спеціальної фізичної підготовленості учасників туристських походів і рекомендацій по їх передпохідної і послепоходному медичного контролю;

6) удосконалення змісту і методів маршрутних спостережень, що забезпечують не лише внутрішні потреби туризму (класифікаційні питання, проблеми районування, визначення безпечних термінів проведення походів, биоклиматические умови здійснення походів, контроль функціональних станів їх учасників, еталонування туристських маршрутів), а й участь туристських груп, особливо експедиційних, у вирішенні проблем народногосподарського значення

Як і в третьому напрямку, тут повинні використовуватися педагогічний експеримент та педагогічні спостереження. Особливі труднощі в дослідженнях пов'язані з необхідністю зібрати максимум різноманітної інформації про стан організму і поведінці людини в складних похідних умовах, наближених до екстремальних.

П'яте напрям - наукові основи організації та управління масової туристської роботою. Враховуючи, що значення туризму в сучасному суспільстві зростає, потрібна науково обгрунтована структура його організації та управління. Ускладнює вирішення цієї задачі та обставина, що масову туристську роботу з населенням повинні здійснювати багато державних і громадські організації. Тому необхідні обгрунтовані координаційні дії між ними і чіткий розподіл функціональних обов'язків. За допомогою наукових досліджень визначаються найбільш відповідні сучасним умовам організаційна структура розвитку туризму, а також форми і методи масової туристської роботи. Удосконалення туристської роботи неможливо також без відповідних професійних і громадських кадрів. Потреба в них, структура і зміст їх професійної підготовки визначаються науковими дослідженнями. Необхідність вирішення завдання цілеспрямованого розвитку матеріально-технічної бази туризму змушує з наукових позицій підходити до обгрунтування потреб її подальшого вдосконалення з урахуванням безлічі взаємопов'язаних якісно-кількісних ознак.

У зв'язку з цим дослідження по п'ятому напрямку повинні будуватися на основі системного аналізу структури та змісту масової туристської роботи, що проводиться різними організаціями. Обробку отриманих результатів необхідно здійснювати методами математичної статистики. Крім того, тут потрібно використовувати методи нормування та програмування, групування, порівнянь і зіставлення даних, а також узагальнення отриманих результатів.

В цілому слід зазначити, що подальший розвиток туризму в країні можливо лише при фундаментальних наукових дослідженнях, що охоплюють всі його основні аспекти в соціальному, педагогічному та економічному плані.