Розділ 3

ВИРОБНИЧА СОБІВАРТІСТЬ

Виробнича собівартість є одним з найважливіших показників господарської діяльності підприємства, в якому відображається рівень виробництва в технологічному і організаційному плані, використання виробничих потужностей і матеріальних ресурсів, якості робіт, продукції, послуг тощо.

Метою планування виробничої собівартості є економічно обгрунтоване визначення величини витрат, потрібних у плановому році для виконання кожного виду робіт (послуг) згідно технологічної документації.За умов самофінансування зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства, економії бюджетних асигнувань.

Кошторис витрат на виробництво складається на основі таких розрахунків:

-основної і додаткової зарплати з врахуванням на соціальні потреби;

-витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування;

-матеріальних витрат;

-адміністративних витрат.

3.1. Розрахунок витрат праці та заробітної плати

На підставі запланованого обсягу і технології робіт, норм виробітку і тарифних ставок визначається потреба в людино-днях, машино-змінах, коне-днях; фонд основної (тарифної) і додаткової заробітної плати тощо.

Потрібно пам’ятати, що у лісовому господарстві більшість норм виробітку побудовані не за видами робіт, а за технологічними операціями. Тому для робіт, що складаються із кількох операцій, спочатку встановлюємо перелік і послідовність операцій, а для цього проводимо розрахунок по кожній операції окремо. Підсумувавши їх, визначаємо комплексну трудомісткість одиниці даного виду роботи і фонд заробітної плати.

Так, відведення під рубання, пов’язані з веденням лісового господарства, складається з таких операцій, що нормуються окремо: прорубування граничних візирів, промір візирів, виготовлення і встановлення діляночних стовпів, вибірковий перелік дерев (в молодняках закладання пробних площ), а при проведенні рубань – заготівля ділової деревини, дров, хворосту, хмизу. Перелік планових робіт наведений в табл. 3.1.

У графі 1 в технологічній послідовності вказані назви робіт і операцій та перераховані усереднені формоутворюючі показники (середній об’єм дерева, відстань трелювання, довжина гонів тощо). В графі 3 вказані запланові обсяги робіт на прийняту одиницю вимірювання (графа 2) даної операції (обсяг рубки в м³ або в скл.м³, площа догляду в га чи м²).

Користуючись нормами виробітку (5), визначають трудовитрати (потребу в людино-днях, послуг тракторного і машинного парку в машино-змінах, кінного транспорту в коне-днях) шляхом ділення обсягу робіт (графа 3) на норму виробітку на машино-зміну (графа 4), коне-день (графа 5) і на людино-день (графа 6).

При плануванні робіт, які будуть виконуватися за допомогою бензо-

пилок, слід мати на увазі, що норми виробітку на ці роботи встановлені на пилко-зміну. Якщо норма виробітку встановлена на пилко-зміну, то для визначення потреби людино-днів потрібно кількість пилко-змін помножити на чисельність робітників у бригаді. Таким чином, кількість пилко-змін буде менше людино-днів у стільки разів, скільки є робітників у бригаді.

У випадку, коли норма виробітку дається на машино-зміну, потреба в людино-днях вираховується відповідно встановленої чисельності робітників, які обслуговують агрегат чи механізм.

Для визначення потрібної кількості людино-днів треба число машино-змін помножити на чисельний склад бригади.

Приклад розрахунку потреби трудовитрат на рубки проріджування:

Норма виробітку на виконання робіт на машино-зміну становить 31,1 (м³), обсяг робіт становить 1100 (м³).Отже, потрібна кількість машино-змін становитиме 1100/31,1=35,37. Потрібна кількість людино-днів становитиме: 35,37*2=70,74. Роботи виконуються за II розрядом, тарифна ставка становитиме 26,60 грн.

Обсяг трелювання визначається масою ліквідної деревини і її сортиментним складом, що заготовляється при рубаннях, пов’язаних з веденням лісового господарства. Трелюється на верхній склад переважно ділова деревина, рідше – дрова. При розрахунку виходу сортиментів використовуємо нормативні дані (9).

У завданні задана площа садіння лісових культур і сприяння природному поновленню (в га). Штучне лісовідновлення проектується на площі 85 га.

На даній площі проектується створення культур ялини європейської та бука лісового.

Для визначення густоти лісових культур потрібно знати відповідне розміщення посадкових місць, яке визначається віддалю між рядками посадкових місць і віддалю між посадковими місцями в ряду.

Лісові культури створюємо з шириною в міжряддях 1,5 м і кроком садіння в рядах 1,0 м. Розрахунки проводимо на 1га лісокультурної площі. Таким чином густота лісових культур становитиме 10000 /1,5*1,0= =6667шт/га, а на всю площу – 6667*85= 566695(шт.)

Для обробітку ґрунту під лісові культури проектується використання трактора ЛХТ-55+ПКЛ-70. Даний агрегат дозволяє за один прохід створити смугу шириною 1,5 м, що є дуже продуктивним.

Підвезення садивного матеріалу проводиться гужовим транспортом, який є економічно вигідним і екологічно чистим.

По охороні лісу від пожеж плануються роботи, спрямовані на попередження виникнення лісових пожеж та обмеження їх можливого поширення, забезпечення їх швидкого виявлення і ліквідації. До складу цих робіт входить влаштування мінералізованих смуг та догляд за ними.

Влаштування мінералізованих смуг довжиною 95 км проектується проводити трактором ЛХТ-55+ПКЛ-70.

Після влаштування мінералізованих смуг необхідно запроектувати заходи щодо догляду за ними. Для проведення догляду за мінералізованими смугами довжиною 190 км проектую використання трактора ЮМЗ-82+ПКЛ-70.

Обсяги влаштування мінералізованих смуг і догляди за ними подані в завданні.

Заходи по боротьбі зі шкідниками та хворобами лісу на підприємстві різноманітні і обсяги їх залежать від санітарного стану лісів, спалахів небезпечних для лісу хвороб і шкідників. У проекті розраховуються витрати лише на поточне лісопатологічне обстеження лісів і грунтові розкопки. Річний обсяг лісопатологічного обстеження становить 10% від площі земель підприємства. Лісопатологічне обстеження проводиться на площі 2470 га.

Тарифний фонд заробітної плати (графа 11) визначається множенням потрібної кількості людино-днів (графа 9) на середньоденну тарифну ставку (6).

Крім основної (тарифної) заробітної плати розраховується додаткова заробітна плата. Вона резервується у складі собівартості і використовується для виплати премій, надбавок, чергових відпусток робітників за час, коли за ними зберігається заробітна плата, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством. Розмір додаткової заробітної плати приймаю 25% від основної заробітної плати. Повний фонд заробітної плати (графа 13) визначається як сума основної (графа 11) і додаткової (графа 12) заробітної плати.

Від загального розміру витрат на оплату праці за встановленими законодавством нормами здійснюється відрахування на соціальні потреби, які концентруються в бюджеті країни і використовуються для надання допомоги працівникам за час їх тимчасової непрацездатності, а також для пенсійного забезпечення. Розмір цих відрахувань встановлюється (в %) на загально-державному рівні і становить 38 % від усіх видів заробітної плати.