5. Принципи наукового пізнання

Єдність юридичної науки забезпечується системою принципів, які покладаються в її основу.

Принципи пізнання – це вихідні положення та ідеї, що забезпечують дослідження держави і права на єдиній основі, вони мають аксіоматичний характер та сприймаються всіма вченими за єдиним змістом.

1. Принцип історизму. Надає можливість дослідити державу і право в їх розвитку та взаємозв’язку. Він обумовлений тривалим історичним станом функціонування держави і права та надає можливість виокремити особливості та причини походження держави і права, дослідити етапи їх розвитку та надати оцінку ступеню розвитку сучасної держави і права.

2. Принцип об’єктивності. Забезпечує ступінь відповідності знань про державу і право об’єктивним законам розвитку суспільства. Його значення полягає у характеристиці сутності держави і права та визначенні відповідності державно-правових інститутів об’єктивним потребам та законам суспільного розвитку.

3. Принцип всесторонності. Забезпечує комплексний характер знань про державу і право шляхом вивчення різноманітних сторін держави і права, врахування існуючих концепцій, що мають різноманітний зміст та характеристики взаємодії та взаємозв’язку як держави і права між собою так і з іншими елементами суспільства.

4. Принцип конкретності. Забезпечує знання про суспільство в межах якого функціонує держава і право, їх суттєві властивості та особливості впливу держави і права на суспільство з метою впорядкування суспільних відносин.

5. Принцип професіоналізму. Надає можливість дослідити державу і право на основі спеціальних знань, які мають професійний характер, що підкреслює держави і права до особливої сфери людської діяльності.

6. Принцип гуманізму. Надає можливість вивчити ролі держави і права у забезпеченні верховенства прав і свобод особи як вищої соціальної цінності.

7. Принцип відповідальності. Забезпечує можливість відображення наукових знань у практиці державотворення та можливості покладення морального обов’язку на вчених.

6. Класифікація методів вивчення держави і права. Загальнонаукові методи

Методи теорії держави та права поділяються на загальнонаукові та спеціально-наукові. Співвідношення між ними полягає в тому, що менш загальні методи (спеціально-наукові) конкретизують методи більш загальні (загальнонаукові).

До загальнонаукових методів відносяться прийоми і способи пізнання, які використовуються всіма або багатьма науками.

До спеціально-наукових методів відносяться прийоми і способи пізнання, які використовуються окремими групами або навіть окремою однією наукою.

Загальнонаукові методи розподіляються на:

1. Діалектичний метод пізнання. Його сутність полягає в тому, що він вимагає вивчати предмет дослідження не в статиці, а в розвитку з урахуванням тих факторів і умов, що впливають на його сутність, призначення, особливості. Взагалі, діалектичний погляд на світ виходить з того, що предмети і явища у взаємозв’язку, у русі, у розвитку.

Термін «діалектика» означає вміння вести спір, полеміку. Вперше це слово вживали Сократ і Платон.

Давньогрецькі філософи діалектику розуміли як мистецтво домагатися істини шляхом розкриття протиріч у судженнях опонента та усунення цих протиріч.

Платон визначав діалектику як мистецтво розпитувати, вміння задавати питання і відповідати за них. Сократ визначав діалектику як мистецтво вести розмову з метою з’ясування понять.

Тобто суть діалектичного методу пізнання державно-правових явищ зводиться до того, що в природі і суспільстві все виникає, розвивається рухається, все взаємопов’язано, все має свій початок і кінець, все переходить з одного стану в інший, все перебуває у безперервному русі.

Ефективність застосування діалектичного методу тдп полягає в тому, що він дозволяє встановити та теоретично відобразити сутність держави і права чи окремих державно-правових явищ в їх розвитку, встановити їх особливості, що виникають за тих чи інших обставин.

Також, у розвитку держави і суспільства відбувається поступовий перехід від нижчих форм існування до вищих, більш досконалих. Історія також свідчить, що відбувається не лише прогресивний розвиток до вищих форм держави і права, а і регресивний. Така деградація держави і права може мати різний характер і різні ступені, види і форми – політична, моральна, правова, економічна, ідеологічна, культурна тощо. Іноді процеси прогресивного розвитку ідуть паралельно з процесами деградації. Одні політичні явища активно розвиваються, а якісь занепадають.

2. Метафізичний метод. Термін «метафізика» означає те, що іде після фізики, науки про природу. Вперше це слово ввів Андронік Родоський, який видавав твори Аристотеля, і всі розділи творів, які стосувались фізичного світу називав «фізикою», а твори які були написані Аристотелем після «фізики» і в яких розглядали найбільш загальні питання буття і пізнання, він називав «Після фізики, природи» - «Метафізика».

Проте, цей метод не в змозі вказати шляхти проникнення в суть явищ і пізнання законів природи, держави і суспільства. Метафізика стає гальмом на шляху наукового пізнання.

3. Матеріалістичний метод. Що стосується державно-правових явищ, то цей метод визнає первинність економічного базису і вторинність держави і права. За часів Радянського союзу домінував цей метод. В сучасний період наука вважає, що матерія є невід’ємною від свідомості. Стосовно співвідношення економічного базису і державно-правових явищ, то в одних випадках економіка і економічні відносин и визначають державно-правові явища, а в інших навпаки.

4. Ідеалістичний метод. Більшість спеціалістів визнають, що ідеї, теорії і свідомість людей мають вирішальне значення в пізнанні і розвитку державно-правових явищ. У сучасний період ми запозичили іде правової держави, яку почали реалізовувати в кінці 20-го ст..