1.5.Стратосфера:

Стратосфера (від лат. Stratum - настил, шар) - шар атмосфери, розташований на висоті від 11 до 50 км. Характерно незначна зміна температури в шарі 11-25 км (нижній шар стратосфери) та підвищення її в шарі 25-40 км від -56,5 до 0,8 ° С (верхній шар стратосфери чи область інверсії). Досягнувши на висоті близько 40 км значення близько 273 К (майже 0 ° C), температура залишається постійною до висоти близько 55 км. Ця область постійної температури називається стратопаузой і є кордоном між стратосферою і мезосферою.

Саме в стратосфері розташовується шар озоносфери («озоновий шар») (на висоті від 15-20 до 55-60 км), який визначає верхня межа життя в біосфері. Озон (О3) утворюється в результаті фотохімічних реакцій найбільш інтенсивно на висоті ~ 30 км. Загальна маса О3 становила б при нормальному тиску шар товщиною 1,7-4,0 мм, але і цього достатньо для поглинання згубної для життя ультрафіолетового випромінювання Сонця. Руйнування О3 відбувається при його взаємодії з вільними радикалами, NO, галогенсодержащими сполуками (в т. ч. «фреонами»).

У стратосфері затримується більша частина короткохвильової частини ультрафіолетового випромінювання (180-200 нм) і відбувається трансформація енергії коротких хвиль. Під впливом цих променів змінюються магнітні поля, розпадаються молекули, відбувається іонізація, новоутворення газів і інших хімічних сполук. Ці процеси можна спостерігати у вигляді північних сяйв, блискавиць та інших свічень.

У стратосфері і більш високих шарах під впливом сонячної радіації молекули газів дисоціюють - на атоми (вище 80 км дисоціюють СО2 і Н2, вище 150 км - О2, вище 300 км - Н2). На висоті 200-500 км в іоносфері відбувається також іонізація газів, на висоті 320 км концентрація заряджених частинок (О +2, О-2, N +2) складає ~ 1/300 від концентрації нейтральних частинок. У верхніх шарах атмосфери присутні вільні радикали - ОН •, НО•2.

1.6.Ноосфера:

Ноосфе́ра (від грец. νους в значенні «розум») — сучасна стадія розвитку біосфери, пов'язана з появою в ній людства.

Відповідно до оригінальної теорії Вернадського, ноосфера є третьою у послідовності таких основних фаз розвитку Землі як утворення геосфери (неживої природи) та біосфери (живої природи).

Так само, як біосфера утворюється взаємодією всіх організмів на Землі, ноосфера складається усіма розумами, що взаємодіють.

Ноосферу можна розглядати як єдність «природи» і культури (в широкому тлумаченні останньої — з техносферою включно), особливо починаючи з того моменту, коли «культура» досягає (за силою впливу на біосферу та геосферу) потужності «геологічної сили».

Серед складових частин ноосфери виділяють антропосферу (сукупність людей як організмів), техносферу (сукупність штучних об'єктів, створених людиною, та природних об'єктів, змінених в результаті діяльності людства) та соціосферу (сукупність соціальних факторів, характерних для даного етапу розвитку суспільства і його взаємодії з природою).

Розглядаючи означену єдність природи та культури (у їх взаємодії) у розвитку ноосфери доцільно розрізняти дві стадії:

-Ноосфера у стадії її становлення, в процесі стихійного розвитку, починаючи з моменту виникнення «людини розумної»;

-Ноосфера, що свідомо удосконалюється спільними зусиллями людей в інтересах як людства в цілому, так і кожної окремої людини.