Редагування текстів наукового стилю

Переклад не завжди передає лінгвістичні засоби оригіналу, але він повинен передавати їх функцію в загальній системі і взаємозв'язку. Переклад може бути виконаний за допомогою інших формальних і структурних засобів мови, але він повинен враховувати їх семантичну, естетичну та інші функції як на лінгвістичному, так і на інших рівнях – наприклад, лексичними і синтаксичними засобами.

У практичній роботі над перекладом редактор повинен прагнути довести його до єдності змісту, структури, мови і стилю оригіналу. Його головною метою є удосконалення тексту перекладу у стилістичному відношенні, виправлення помилок перекладача на всіх рівнях (синтаксичному, семантичному і прагматичному) і забезпечення максимально повної передачі інформації, що міститься у вихідному тексті.

Допомогти редактору в опануванні комплексом необхідних знань, що сприяють розвитку навичок лінгвістичної обробки тексту, можуть стилістика та літературне редагування. Стилістика – це розділ науки про мову, що вивчає функціональні стилі мовлення, закономірності функціонування мови в різних сферах використання, особливості застосування мовних засобів в залежності від обстановки, змісту і цілей висловлювання. Стилістика розглядає систему мови на всіх її рівнях і стилістичну організацію правильного, точного, логічно побудованого і виразного мовлення. Вона тісно пов'язана з іншими розділами лінгвістики, і практичний ефект від її застосування у редагуванні перекладу залежить від загальної лінгвістичної ерудованості редактора.

Однією із умов коректного редагування перекладу є усвідомлення процесу виникнення повідомлення (побудова тексту) і процесу його сприйняття. Приступаючи до редагування перекладу тексту будь-якого стилю, необхідно враховувати інтерпретативні характеристики перекладу і різницю між двома мовами, яка призводить до певних втрат і можливих компенсацій. Це вимагає проведення оцінки значимості та виявлення елементів тексту оригіналу, якими можна пожертвувати та елементів, які слід зберегти. При проведенні такої оцінки перекладу будь-якого іноземного тексту потрібно враховувати:

1) Відображення у перекладі наукового, ідеологічного та естетичного змісту оригіналу;

2) Збереження достовірності образів у загальній системі;

3) Дотримання еквівалентності на прагматичному рівні (ідентичність впливу оригіналу і перекладу на одержувача інформації);

4) Дотримання еквівалентності на лексичному рівні (Особливу увагу треба звернути на помилки, що були допущені внаслідок нерозуміння змісту чи неправильного сприйняття, непродуманого вибору відповідників, випадки виправданої і невиправданої відмови від інтерлінгвістичного відповідника та збільшення кола синонімів)

• Адекватність застосування перекладацьких трансформацій

• Відмова від прямих словникових відповідників для запобігання порушення норм лексичної дистрибуції у мові перекладу

• Ступінь збереження стилістичного забарвлення слова (розмовне, наукове і т.д.)

• Перекладацькі знахідки і помилки при стилістичних компенсаціях;

5) Відтворення у перекладі загального і авторського стилю, тону оповіді та інтонації оригіналу;

6) Правильний переклад слів-реалій;

7) Ступінь дотримання у перекладі норм і правил цільової мови (буквалізм, інакомовні конструкції, помилки у лексичній та семантичній дистрибуції);

9) Багатство і правильність мови перекладу (використання на практиці її лінгвістичних ресурсів).

Ці положення ні в якому разі не можна вважати чітко визначеними критеріями оцінки перекладу, оскільки вони мають надто загальний характер і лише допомагають редактору провести класифікацію значимості елементів оригіналу і оцінку їх правильного відтворення у перекладі. Окрім цього, редактор повинен виявити ступінь відповідності тексту перекладу літературній нормі. Під літературною нормою слід розуміти загальноприйняте і узаконене вживання слів. Це найбільш прийнятна для обслуговування носіїв даної мови у процесі спілкування і найбільш доцільна система засобів виразу на всіх лінгвістичних рівнях – засобів вимови, слововживання, синтаксичних засобів і т.д. Однак при визначенні правильності мови не можна спиратися лише на загальнолітературну норму. Необхідно враховувати ситуацію, в якій відбувається процес спілкування. Те, що буде правильним в одній сфері спілкування, може бути неправильним в іншій сфері. Нормативність мови накладає обмеження на вибір варіантів мовних елементів при їх застосуванні у різних функціональних стилях. Це призводить до виникнення поняття стилістичної норми, тобто такої, що властива певному функціональному стилю мови. Не можна оцінювати один стиль, використовуючи норми іншого. При виборі мовних засобів слід дотримуватися функціонального підходу – мовні засоби повинні відповідати обраному стилю мови.

Таким чином, стилістична норма – це сукупність правил, що визначають доцільність, правильність і доречність використання мовних засобів в залежності від їх функціонування у мові, тобто із врахуванням сфери і мети спілкування і умов даного висловлення. Поняття стилістичної норми особливо важливе для редактора наукової літератури, оскільки цей вид літератури має особливий набір мовних засобів, необхідних для вираження змісту у науковій сфері спілкування, а норми вживання слів, словоформ та конструкцій мають специфічні риси.

Редактора наукового тексту цікавить перш за все позиція одержувача перекладу (читача), і задача редагування в даному випадку полягає у тому, щоб після необхідної редакторської правки зміст повідомлення був зрозумілим читачу так, як цього прагнув автор тексту оригіналу, тобто щоб в залежності від читацького призначення тексту його переклад був оптимальним для читача, на якого він розрахований.

Редагуючи тексти наукової тематики слід пам'ятати, що вони призначені для того, щоб передавати певну наукову інформацію. Під час роботи з перекладом таких текстів редактор повинен звертати увагу на дотримання відповідної стилістичної норми і наступні моменти:

• Точність перекладу термінології та визначень;

• Присутність у перекладі нелогічності, непослідовності, розривів причинно-наслідкових зв'язків;

• Відображення у перекладі екстралінгвістичного контексту у даній галузі (якщо він присутній);

• Виявлення у перекладі нечіткого висловлення, незрозумілих та необгрунтованих переходів між фразами та абзацами;

• Присутність складних іншомовних конструкцій, які важко сприймаються читачем;

• Наявність банальних неінформативних виразів;

• Велика кількість повторів і надмірна багатослівність;

• Неоднозначність вираження думки;

• Присутність буквалізмів у перекладі.

Редактор не повинен забувати про можливість існування у перекладі індивідуальних помилок перекладача. Вони виникають внаслідок недостатньої лінгвістичної ерудиції, і при наявності повторів у тексті оригіналу можуть простежуватися у всьому тексті перекладу.

Звісно, критичний погляд на будь-який переклад повинен містити аналіз труднощів, що постали перед перекладачем в процесі перекладу та рішень, які були прийняті ним для подолання таких труднощів. Критика повинна не тільки висвітлювати невдалі моменти перекладу та помилки, а і підкреслювати вдалі моменти перекладу, оригінальні вирішення проблем та перекладацькі знахідки і т.д.

3. Види редакторської правки

Робота редактора над мовою текстів наукового стилю складається з двох основних моментів: 1) робота над власне науковим стилем, тобто над стильовою диференціацією мовних засобів, над посиленням їх стильової однорідності і 2) виправлення стилістичних помилок. Посилення стильової однорідності супроводжується відмовою від нехарактерних для даного стилю мовних засобів. Таким чином, скорочується інвентар мовних засобів, і водночас посилюється ступінь обов'язковості засобів, які складають цей інвентар. Відбувається зріст внутристильової нормативності. Зменшення варіативності залишає менше можливостей для вільного вибору необхідного мовного засобу; зростає автоматичність вибору.

Під час редакторської правки наукового тексту можуть мати місце упередженість і суб'єктивізм, але індивідуальна манера редактора все ж має бути підпорядкована посиленню однорідності мовних засобів цього стилю. Для перекладів наукових текстів характерні два протилежних по змісту, але тісно пов'язаних між собою типа редакторської правки. Це спрощення (полегшення конструкції) і її ускладнення. Обидва типи правки є наслідком загальної тенденції наукового стилю до максимальної точності, пружності, лаконічності опису, що не завжди дотримується у перекладах. При ускладненні конструкції редактор додає відсутні у перекладі, але необхідні у контексті для точності розуміння елементи. Спрощення конструкції – це дзеркальне відображення процесу ускладнення. Ці типи правки особливо наочно можна дослідити у сфері синтаксису.

3.1 Правка спрощення

Для наукового тексту, як було зазначено вище, характерна велика кількість складних речень різних типів, які іноді перенасичують текст і ускладнюють його розуміння. Звідси виникає необхідність у заміні складних речень (там де це можливо і необхідно) простими, у роз'єднанні частин складного речення і створенні двох нових речень, при збереженні між ними тих самих семантичних зв'язків:

“СЕRD is similar in many respects to the Human Rights Committee. It consists of eighteen experts of high moral standing and acknowledged impartiality, elected from among the state parties, who act in their personal capacities”.

КСРД дуже схожий в багатьох відношеннях на Комітет з прав людини. Він складається з вісімнадцяти експертів, вибраних обраних із числа держав, які є сторонами Угоди. Це фахівці з високими моральними якостями та загальновизнаною неупередженістю, які діють у відповідності зі своєю персональною компетенцією.

Досягнути спрощення речення можна за допомогою відмови від малоінформативної частини речення і від слів, що мають зайве з точки зору наукового стилю і контексту навантаження. Також це можна зробити шляхом вилучення надлишкових вставних слів і речень, семантично послаблених дієслівних форм, які утворюють прислівникові і дієприслівникові звороти, розділових і уточнюючих сполучників і т.д. Інформація вихідної і кінцевої конструкції при такій правці еквівалентна, зміст оригіналу не перекручується, хоча синтаксична характеристика речення і синтаксичні відносини окремих його членів можуть змінюватися. Приклади:

“The Covenant covers а number of those rights contained in the Universal Declaration of Human Rights and is similar in scope to the rights protected by the European Convention on Human Rights”.

“Угода охоплює багато із тих прав, які містяться в Загальній Декларації прав людини і вони подібні за обсягом до прав, захищених у відповідності з Європейською Конвенцією з прав людини..”

“At the same time, however, any international procedure must be seen as а last resort”.

“Однак, в той же часВодночас, будь-яка міжнародна процедура повинна розглядатися як останній засіб.”

Правка спрощення може бути пов'язана із трансформацією пасивного стану в активний, оскільки перекладач не завжди дотримується того принципу, що для української мови більш характерні активні конструкції, а для англійської мови – пасивний стан. При подібній правці можна досягнути значного спрощення речення і полегшити його читабельність. Досягнути спрощення можна також за допомогою перефразування і побудови нового речення за принципом схожості ознак. Приклади:

“The state is usually given two months in which to respond, and the author is given an opportunity to comment on the state's response.”

“Державі, як правило, надається два місяці на відповідь, а автору надається має можливість прокоментувати відповідь держави”.

“The more complete the information given in the original application, the faster it will be processed...”

“Чим більш повна інформація подана в первісній заяві, тим швидше її розглянуть вона буде розглянута...”

“Communications concerning the systematic practice of torture should be as thorough as possible, with as much supporting documentary and other evidence as is available”.

Скарги, які стосуються систематичної практики тортур повинні мають бути настільки написані максимально детально докладно написані, наскільки це можливо, і до них треба подавати всі доступні документи і свідчення. подавати треба стільки документів та інших свідчень, скільки можливо.

Як видно з вищенаведених прикладів, при використанні правки спрощення редактор може використовувати різні засоби, серед яких особливо виділяються перефразування, лексичні і граматичні трансформації – генералізація, смисловий розвиток, цілісне перетворення, переміщення, заміщення і опущення. При цьому необхідно пам'ятати про відповідність відредагованого варіанту англійському оригіналу і дотримання еквівалентності на семантичному і прагматичному рівнях.