Оцінка історико – культурних рекреаційних ресурсів
В залежності від основних ознак пам’ятки історії і культури поділяються на п’ять основних видів: історії, археології, містобудівництва і архітектури, мистецтва, документальні пам’ятки.
До пам’ятків історії можуть бути віднесені будинки, споруди, пам’ятні місця і предмети, що пов’язані з важливими історичними подіями в житті народу, розвитку суспільства і держави, революціями, війнами, розвитком науки і техніки, культури і побуту народів, з життям видатних політичних, державних, воєнних діячів, народних героїв, діячів науки, літератури і мистецтва.
Пам’ятки археології – це містечка, кургани, залишки чтародані поселень, укріплень, виробництв, каналів, доріг, древні міста поховань, наскельні зображення, старинні предмети, ділянки історичного культурного шару древніх населених пунктів.
Найбільш характерні для пам’ятків містобудування і архітектури наступні об’єкти: архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, вулиці, залишки древнього планування і забудови міст і інших населених пунктів; будови громадської, промислової, воєнної, культової архітектури, народного промислу, а також пов’язані з ними твори монументального, декоративно-прикладного мистецтва, садово-паркового мистецтва, природні ландшафти.
До пам’ятків мистецтва відносяться твори монументального, художнього, декоративно-прикладного і інших видів мистецтв.
Документальні пам’ятки – це акти органів державної влади і органів державного управління, інші письмові і графічні документи, кінофотопродукти і звукозаписи, а також древні і інші рукописи і архіви, записи фольклору і музики, рідкісні друковані твори.
До культурно-історичних передумов рекреаційної галузі можна віднести і інші об’єкти, що пов’язані з історією, культурою і сучасною діяльністю людей: оригінальні підприємтсва промисловості, сільського господарства, транспорту, наукові заклади, вищі навчальні заклади, театри, спортивні будови, ботанічні сади, зоопарки, океанарії, етнографічні і фольклорні заклади, кустарні промисли, а також збережені народні звичаї, святкові звичаї і ін. Всі об’єкти, що використовуються в пізнавально-культурній рекреації, поділяються на дві групи – нерухомі і рухомі.
Першу групу (нерухомі) складають пам’ятки історії, містобудування і архітектури, археології і монументального мистецтва і інші побудови, в тому числі і ті пам’ятки мистецтва, які складають невід’ємну частину архітектури. З позиції пізнавально-культурної рекреації важлива та обставина, що об’єкти цієї групи являють собою самостійні одиничні або групові утворення.
До другої групи (рухомі) відносяться пам’ятки мистецтва, археологічні знахідки, мінералогічні, ботанічні і зоологічні колекції, документальні пам’ятки і інші речі, предмети і документи, які можна легко переміщати. Споживання рекреаційних ресурсів цієї групи пов’язано з відвіданням музеїв, бібліотек і архівів, де вони зазвичай концентруються.
Аналіз великої кількості різнорідних об’єктів, що складають культурно-історичні рекреаційні рекреаційні ресурси, з позиції рекреаційної галузі господарства повинен включати їх облік, характеристику і типологію. При обліку і характеристиці культурно-історичних об’єктів слід вказувати назву об’єкту, його місцезнаходження, маркіровку, власника, літературні і інші джерела по об’єкту, схему місцезнаходження і дати короткий опис об’єкта.
Наступним, більш важливим етапом оцінки культурно-історичних об’єктів є їх типологія за рекреаційним значенням. За основу типології береться інформаційна суть культурно-історичних об’єктів: унікальність, типовість серед об’єктів даного виду, пізнавальне і виховне значення, зовнішня привабливість (атрактивність).
Інформативність культурно-історичних об’єктів для рекреаційних цілей може бути виміряна кількістю необхідного і достатнього часу на їх огляд. Для визначення часу огляду об’єкта необхідна класифікація об’єкта за основою, яка б відображала тривалість огляду. Можна вибрати дві класифікаційні ознаки:
ступінь організації об’єкта для показу
місце положення екскурсантів по відношенню до об’єкту огляду.