- •Національна академія внутрішніх справ
- •Навчально-науковий інститут права і психології
- •Кафедра загальноправових дисциплін
- •Курсова робота
- •На тему: «Правопорушення: поняття, склад, види»
- •Суб`єкт правопорушення
- •Суб`єктивна сторона правопорушення
- •Найбільш поширеною класифікацією правопорушень є їх поділ за ступе-
- •Для того, щоб правопорушення вважалося злочином, воно повинно місти- ти в собі такі ознаки: кримінальна протиправність; суспільна небезпечність;винність;каральність.
- •Ступінь суспільної небезпеки визначається всією сукупністю ознак зло-
- •Наступною ознакою є вина, тобто психічне ставлення особи до її пове-
- •Головна мета цивільно-правової відповідальності, на відміну від кримі-
- •Від цивільного правопорушення слід розрізняти невинне нанесення шко- ди (ст.454 цк Укр.), порушення майнових прав внаслідок правомірних дій –
Від цивільного правопорушення слід розрізняти невинне нанесення шко- ди (ст.454 цк Укр.), порушення майнових прав внаслідок правомірних дій –
рятування майна (ст.472 ЦК).
Крім приведеного вище поділу існують і інші основи класифікації право-
порушень.
Базуючись на наявності економічних, соціальних, політичних відносин суспільства, розрізняють три види правопорушень:
а) в сфері соціально-економічних відносин (власність, праця, розподіл і інш.); б) в сфері побуту і дозвілля (сім’я, суспільний порядок);
в) в суспільно-політичній сфері (діяльність державного апарату).
Можлива класифікація правопорушень і за іншими
критеріями (наприклад, в наукових цілях). Так, можна розрізняти правопору-
шення, які посягають на духовні чи матеріальні блага, суспільні чи особисті інтереси, правопорушення в сфері нормотворчої діяльності.
Правопорушення по колу осіб: особисті і групові (колективні).
Груповими називаються правопорушення, скоєні об’єднанням дій членів групи, які характеризуються визначеним ступенем загальності інтересів, цілей і єдністю дій.
Поряд із національним правом держав існує і міжнародне право. Поруше-
ння міжнародно-правової норми є міжнародним правопорушенням, яке по- роджує міжнародно-правову відповідальність.
Міжнародні правопорушення – дії чи бездіяння суб’єктів міжнародного права , які суперечать нормам і принципам міжнародного права чи особистим
зобов’язанням і завдають шкоду іншому суб’єкту, групі суб’єктів міжнародного права чи всій міжнародній спільноті.
Розрізняють міжнародні злочини і міжнародні делікти (проступки). До злочинів відносять работоргівлю, піратство, міжнародний тероризм), а до міжнародних деліктів – порушення торгових зобов’язань).
Отже, ми визначили різні види правопорушень і можемо зробити висновок, що всі вони знаходяться в тісному зв’язку та взаємозалежності між собою.
Висновок
Правопорушення, взяті в сукупності на відповідному відрізку часу і конкретному суспільстві, завжди відрізняються значною різноманітністю як за ступенем суспільної шкідливості, так і за психологічними, соціальними і юридичними ознаками. Але разом з тим в походженні, причинах і подальшій історичній долі вони мають загальні риси, що дало можливість вивчити не тільки окремі види правопорушень, але і всю їх сукупність, проаналізувати причини і умови, які сприяють їх здійсненню, розробити системи заходів боротьби з ними.
Знищення злочинності – це більш складне завдання, ніж викорінення всіх інших правопорушень; Злочини, як найбільш суспільно небезпечні діяння мають порівняно меншу латентність, здійснюються незначною кількістю осіб, викликають активну протидію правоохоронних органів і негативну оцінку всіх членів суспільства
Що стосується інших видів правопорушень, то вони не завжди отримують негативну оцінку і часто не передбачають відповідальності;
Кількість шкідливих і небезпечних для суспільства діянь зросла б, як-
що б вони не були заборонені, чи за них були б встановлені неефективні
санкції, або, якою б правові заборони можна було порушувати безкаранно.
Однак це зовсім не означає, що боротьба з правопорушеннями в сучасних умовах нереальна. Адже глобальне завдання включає в себе зміну всіх сторін суспільного життя, в тому числі і тих, які породжують правопорушення. І в цьому процесі повинен брати участь весь народ, всі державні і суспільні організації і навчальні заклади.
Для зменшення кількості правопорушень необхідно усунути причини і умови, які породжують шкідливі і небезпечні для суспільства діяння.
Держава має право і повинна вести боротьбу з викоріненням правопорушень, причин і умов, які породжують їх, в ім’я забезпечення нормального розвитку, зберігання правопорядку, захисту справедливості.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України. – 1996. – 13 лип.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Парламентське видавництво, 1997. – С.8-9
3. Кримінальний кодекс України: Нормативні акти кримінально - правового значення. – К.: А.С.К., 1997. – 320с.
4. Кодекс законів про працю України. Офіційне видання. – К.: Парламентське видавництво, 1997. – 144с.
5. Цивільний кодекс України. Офіційне видання . – К.: Парламентське видавництво,1997. – С.77-83
6. Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / А.М.Колодій, С.Л.Лисенков та інші. –К.: Юрінком Інтер, 2000. – 320с.
7. Копєйчиков В.В. Правознавство: Навчальний посібник / В.І.Бобир, 11. Котюк І.І. Основи публічного права України. – К.: Логос, 1998. – С.106-138
8. Кудрявцев В.Н. Правонарушение: их причины и предупреждение. – М.: Московский рабочий, 1977. – 78с.
9. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К.,1994. - 238с.
10. Бармак М.В., Бармак О.Я. Основи правознавства: Посібник для абітурієнтів, учнів, вчителів. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1999. - 192с.
2