5.10. Радіолокаційне та радіотелеметричне обладнання

Радіолокаційне обладнання (РЛО) використовується для виявлення і визначення координат наземних, надводних і повітряних об'єктів, їх державній приналежності і для вирішення інших завдань. На літальних апаратах як РЛО використовуються радіолокаційні станції (РЛС), які працюють у надвисокочастотному (НВЧ) діапазоні і за призначенням поділяються на РЛС огляду земної поверхні, РЛС профільного польоту, багатофункціональні РЛС, а на військових літаках – РЛС перехоплення і прицілювання. У склад РЛС входять радіопередавач, направлена антена, радіоприймач та індикатор – електронно-променева трубка (кінескоп).

Принцип роботи будь-якої РЛС наступний: радіопередавач за допомогою антени випромінює у напрямі землі (невідомого літака, цілі, водній поверхні і так далі) короткий радіосигнал, тривалістю 1-2 мкс. У момент посилання сигналу на екрані індикатора формується імпульс (сплеск) на лінії електронного променя, що світиться. Відображений від землі сигнал приймається антеною РЛС. Цьому сигналу відповідає другий імпульс на промені екрану індикатора. Оскільки швидкість розповсюдження радіохвиль відома 300000 км/с, то по відстані між імпульсами на екрані у визначеному, заздалегідь відомому і нанесеному на екрані масштабі, можна визначити дальність до землі (цілі). Окрім дальності до землі обчислювач РЛС визначає координати цілі (невідомого літака, об'єкту на земній або водній поверхні і таке інше) в тій або іншій системі координат.

Система пізнання (літаковий відповідач) (ЛВ) призначена для визначення державної приналежності літака, а спільно з наземними службами управління повітряним рухом для визначення координат літака і фіксації його місцезнаходження на екрані РЛС у вигляді мітки, що світиться. У цих системах радіолокатор (землі або іншого літака) проводить запит нашого літака трьохімпульсним інтервально-тимчасовим кодом на частоті 1030 Мгц. Бортовий відповідач нашого літака, приймаючи запитальні посилки з кодом нашої держави, випромінює у відповідь кодові сигнали, які приймаються антеною радіолокатора (землі або іншого літака). Якщо код не відповідає державному, то у відповідь сигнал не подається, і літак вважається за непізнаний з витікаючими з цього обставинами. На сучасних пасажирських літаках встановлюються відповідачі двох типів: СО-63 – для роботи спільно з РЛС державної системи управління повітряним рухом (УПР) і СО-70 – для взаємодії з міжнародними системами УПР.

РЛС огляду земної поверхні (панорамні РЛС) призначені для відтворення на екрані індикатора зображення радіолокації земної (водної) поверхні і виявлення наземних (надводних) об'єктів. Також для визначення їх координат за відсутності оптичної видимості для вирішення завдань навігації (визначення місця розташування ЛА), наведення на ціль і ведення розвідки (військові ЛА). Залежно від виду огляду панорамні РЛС поділяються на РЛС переднього і РЛС бічного огляду.

РЛС переднього огляду здійснюють огляд поверхні (земної або водної) шляхом кругового обертання або секторного гойдання променя антени в горизонтальній площині. Дальність радіолокаційної видимості великих міст з висоти 10 км складає до 360 км. РЛС можуть використовуватися також для виявлення грозонебезпечних хмар на відстані до 200 км з тим, щоб уникнути попадання в них літака, наприклад метеонавігаційна радіолокаційна станція „Гроза”, що встановлюється практично на всіх типах пасажирських ЛА. Станція „Гроза” відноситься до багатофункціональних РЛС і призначена для виявлення гідрометеоутворень, небезпечних для проходження ЛА, а також для спостереження на екрані індикатора зображення радіолокації місцевості, яка лежить на шляху проходження літака. З її допомогою можна визначати шляхову швидкість і кут зносу літака на основі ефекту Доплера, а також вирішувати інші навігаційні завдання. На літаках, обладнаних бортовими навігаційними обчислювачами з допомогою РЛС може бути здійснена корекція поточних координат літака.

РЛС бічного огляду застосовуються на літаках-розвідниках і сканують земну поверхню за допомогою антен, у яких промені перпендикулярні лінії руху літака.

Обладнання радіотелеметрії призначене для передачі на борт літака командної інформації й отримання контрольної інформації з борту літака. Сигнали передаються льотчикові не у вигляді мовної інформації, а у вигляді переміщення так званих командних стрілок та індексів приладів у кабіні. Наприклад, за допомогою апаратури радіотелеметрії здійснюється передача в режимі радіомовчання на борт літака-перехоплювача з командного пункту сигналів заданої висоти, заданого курсу і швидкості польоту для зустрічі з ціллю.

Отже, залежно від характеру виконуваних завдань, РЕО ЛА поділяється на дві групи:

1. РЕО для прийому і передачі інформації, в яке входить радіозв'язне та радіотелеметричне обладнання.

2. РЕО для «добування» інформації, до якого відноситься радіонавігаційне та радіолокаційне обладнання.

2