5.8. Радіозв’язне обладнання [1], c. 203-204

Радіоелектронне обладнання входить до складу комплексу бортового обладнання ЛА як основне джерело інформації, необхідної для управління ЛА на різних етапах польоту за будь-яких метеорологічних умов і в будь-який час доби.

Залежно від призначення радіоелектронне обладнання (РЕО) поділяється на: радіозв'язне, радіонавігаційне, радіолокаційне і радіотелеметричне обладнання.

Радіозв'язне обладнання (РЗО) призначене для забезпечення двостороннього зовнішнього зв'язку екіпажів декількох ЛА між собою та з наземними диспетчерськими пунктами управління повітряним рухом, службами технічного обслуговування при стоянці; двосторонньому внутрішньому зв'язку між членами екіпажу; документування службових переговорів; інформації пасажирів про політ і передачі в салон літака музично-розважальних програм. У зв'язку з цим на ЛА встановлюються різні радіостанції і літакові переговорні пристрої (ЛПП). Важкі літаки, призначені для польотів на великі відстані, як правило, мають резервні радіостанції. Крім того на ЛА встановлюються аварійні радіостанції для радіозв'язку екіпажу після аварійної посадки з іншими ЛА і з аварійно-рятувальною командою.

Комплекс технічних засобів, що забезпечує передачу необхідної інформації, називається каналом зв'язку. Канали зв'язку можуть бути провідними з застосуванням проводів і кабелів (використовуються в ЛПП і гучномовному зв'язку) і безпровідними – з застосуванням електромагнітних хвиль (зв'язок з зовнішніми кореспондентами). Безпровідний зв'язок умовно поділяється на ближній (командні радіостанції ультракороткохвильового (УКХ) діапазону хвиль – (118-136) МГц і дальній (радіостанції короткохвильового (КХ) діапазону хвиль – (2-30) МГц.

Командні УКХ радіостанції або станції ближнього зв'язку встановлюються на ЛА усіх типів і призначені для телефонного зв'язку екіпажу з наземними диспетчерськими пунктами управління повітряним рухом і екіпажами інших ЛА. Вони забезпечують зв'язок у межах прямої видимості, що становить десятки або сотні кілометрів, залежно від висоти польоту і рельєфу місцевості, наприклад, радіостанції «Конвалія», «Баклан», «Орлан», Р-802, Р-803, Р-832, Р-832М, Р-860 і Р-862.

Радіостанції дальнього зв'язку забезпечують радіотелефонний і радіотелеграфний зв'язок між ЛА і наземними пунктами управління, видаленими на відстань більше ніж 5000 км. Короткохвильовий зв'язок використовується як резервний для ультракороткохвильового радіозв'язку, а також для організації зв'язку з літаками на міжнародних авіалініях і при їх польотах на нижніх ешелонах, коли УКХ радіозв'язок неможливий. На сучасних ЛА встановлюються КХ радіостанції дальнього зв'язку типу «Мікрон», «Карат», «Ядро І», «Ядро ІІ», Р-847 (Р-846), Р-857 (Р-856, Р-854), Р-864 і Р-842М.

Окрім командних і зв'язних радіостанцій, усі ЛА оснащені аварійними радіостанціями індивідуального (Р-855 – УКХ діапазон) або групового (Р-851 – КХ діапазон) користування. Ці станції необхідні для подачі сигналу лиха і радіотелефонного зв'язку екіпажу ЛА, потерпілого аварію або того, що зробив вимушену посадку, з літаками і вертольотами аварійно-рятувальної авіаційної або морської служби. Аварійні радіостанції при подачі сигналу лиха виконують роль радіомаяка, для радіокомпасів літаків і вертольотів-рятувальників.

Для внутрішньо літакового телефонного зв'язку між членами екіпажу застосовуються літакові переговорні пристрої типу ЛПП. У салони літака необхідна інформація поступає за допомогою літакових гучномовних пристроїв ЛПП.

Для документування службових переговорів на борту ЛА встановлюється апаратура магнітного звукозапису – магнітофони МС-61-Б, «МАРС-БМ» і бортовий «АРФА-МВ».