- •Визначення фармакології як науки. Предмет фармакології, її методичні завдання, зв’язки з іншими науками.
- •Основні етапи розвитку експериментальної фармакології.
- •Загальна фармакологія
- •Шляхи введення фармакологічних препаратів в організм
- •Розподіл фармакологічних препаратів в організмі. Біологічні бар’єри. Депонування
- •Хімічні перетворення (біотрансформація, метаболізм) лікарських речовин в організмі
- •Шляхи виведення лікарських речовин з організму
- •Місцева і резорбтивна дія лікарських речовин. Пряма і рефлекторна дія. Локалізація і механізм дії. “мішені” для лікарських речовин. Зворотня і незворотня дія, вибіркова дія.
- •Залежність фармакотерапевтичного ефекту від властивостей лікарських засобів і умов їх застосування Хімічна будова, фізико-хімічні і фізичні властивості лікарських засобів
- •Дози і концентрації
- •Повторне введення лікарських препаратів
- •Взаємодія лікарських речовин
- •2. Фармацевтична взаємодія.
- •Засоби, які впливають на холінергічні синапси
- •Речовини, які впливають на м- і н-холінорецептори:
- •Антихолінестеразні речовини:
- •Речовини, які впливають на мускарино- і нікотино-чутливі ацетилхолінові рецептори
- •1. Речовини, які стимулють м-, н-ацетилхолінові рецептори (м-, н-холіноміметики)
- •Речовини, які блокують м- і н-холінорецептори (м-, н-холіноблокатори)
- •Антихолінестеразні засоби
- •Засоби, які впливають на мускариночутливі ацетилхолінові рецептори Засоби, які стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)
- •Засоби, які блокують м-холінорецептори (м-холіноблокатори або атропіноподібні засоби)
- •Речовини, які впливають на нікотиночутливі холінорецептори.
- •Речовини, які блокують нікотиночутливі холінорецептори або/і зв”язані з ними іонні канали.
- •Засоби, які блокують нервово-м”язеву передачу (курареподібні засоби або міорелаксанти периферичної дії).
- •Адренергічні синапси
- •Біогенні аміни
- •Гістамін і шлункова секреція
- •Блокатори гістамінових рецепторів
- •Серотонін
- •Загальні засоби для наркозу (загальні анестетики). Засоби для інгаляційного та для неінгаляційного наркозу. Комбіноване використання засобів для наркозу.
- •Засоби для інгаляційного наркозу
- •Засоби для не інгаляційного наркозу
- •Механізми болю. Наркотичні (опіоїдні) анальгетики та їх антагоністи. Неопіоїдні препарати центральної дії з анальгетичною активністю. Анальгетики із змішаним механізмом дії
- •Агоністи опіоїдних рецепторів
Речовини, які блокують м- і н-холінорецептори (м-, н-холіноблокатори)
До цієї групи препаратів належать центральні холіноблокатори, які застосовують в клінічній практиці для лікування паркінсонізму. Вони пригнічують стимулюючі холінергічні впливи на базальні ганглії завдяки пригніченню центральних холінорецепторів. На синтез, вивільнення і гідроліз ацетилхоліну вони не впливають. З таких препаратів широке застосування отримав циклодол. Він справляє як центральну, так і периферичну М-холіноблокуючу дію. Центральна дія сприяє зменшенню або усуненню порушень руху, пов”язаних з ураженням екстрапірамідної системи.Циклодол найбільш ефективно зменшує тремор, і в меншій мірі – ригідність, мало впливаючи на гіпокінезію.
Пригнічення периферичних М-холінорецепторів є прчиною ряду ефектів: сухість слизової оболонки порожнини рота, тахікардія, порушення акамодації, зниження тонусу м”язів кишечника.
Антихолінестеразні засоби
Інактивація медіатора ацетилхоліна здійснюється в основному ферментом ацетилхолінестеразою. Ацетилхолінестераза локалізується в значних кількостях у місцях виділення ацетилхоліну. Це сприяє швидкому ензиматичному гідролізу ацетилхоліну з перетворенням його в холін і оцтову кислоту.
Холінергічна передача в значній мірі залежить від співвідношення концентрації ацетилхоліну, який виділяється, і активності ацетилхолінестерази. Одна з можливостей полегшення передачі збудження полягає в блокуванні ацетилхолінестерази. З цією метою використовують так звані антихолінестеразні засоби. Ці засоби блокують ацетилхолінестеразу і, значить, запобігають гідролізу ацетилхоліну. Це проявляється його більш вираженою і тривалою дією на холінорецептори. Таким чином, ці препарати діють аналогічно М- і Н-холіноміметикам, але ефект антихолінестеразних засобів опосередкований через ацетилхолін. Окремі препарати (наприклад, прозерин) справляють і деяку пряму холіноміметичну дію.
Виходячи із стійкості взаємодії ацетилхолінестеразних препаратів з ацетилхолінестеразою, їх можна поділити на дві групи:
Препарати зворотньої дії (фізостигміна саліцилат, прозерин, галантаміна гідробромід).
Препарати “незворотньої” дії (армін).
Гальмування ацетилхолінестерази відбувається за рахунок взаємодії з тими ж ділянками фермента, з якими зв”язується ацетилхолін. Перешкоджаючи гідролізу ацетилхоліна антихолінестеразні речовини посилюють і пролонгують його мускарино- і нікотиноподібні ефекти. М-холіноміметична дія проявляється в підвищенні тонусу і скоротливій активності ряду гладеньких м”язів. Втерапевтичних дозах антихолінергічні засоби як правило викликають брадікардію, робота серця знижується, швидкість поширення збудження по провідним шляхам серця уповільнюється. Артервальний тиск знижується. При введенні препаратів в великих дозах може виникнути тахікардія (вплив на частоту скорочень серця пов”язаний не лише із збудженням його М-холінорецепторів, але також із стимуляцією холінорецепторів симпатичних гангліїв, мозкової речовини наднирників і центрів довгастого мозку).
Секрецію залоз (бронхіальних, травних, потових і ін.), які мають холінергічну інервацію, антихолінестеразні засоби посилюють.
Нікотиноподібні ефекти проявляються по відношенню до нервово-м”язевої передачі, вегетативних гангліїв. В малих дозах антихолінестеразні засоби полегшують передачу збудження на скелетні м”язи і в вегетативних гангліях, а в великих справляють пригнічуючу дію.
Можливе отруєння антихолінестеразними препаратами. Воно пов”язане в основному з накопиченням в організмі високих концентрацій ацетилхоліна, а також з прямим збудженням холінорецепторів. Найбільш часто отруєння спостерігаються при використання фосфорорганічних сполук (ФОС), які внаслідок своєї вираженої ліпофільності швидко всмоктуються при любих шляхах введення (в тому числі при нашкірному нанесенні) і інгібують ацетилхолінестеразу на тривалий срок. До ФОС, крім ряду лікарських препаратів, відноситься також велика група інсектицидів – засобів, які використовуються для знищення комах, і інших препаратів, які використовуються в сільському господарстві (фунгіциди. Гербіциди, дефоліанти і ін.). Широке поширення отримали такі інсектициди, як хлорофос, карбофос, дихлофос і ін. Гострі отруєння ФОС вимагають невідкладного втручання лікаря. Насамперед слід видалити ФОС з місць введення. Якщо це шкірний покрив або слизові оболонки, їх необхідно ретельно промити 3-5% розчином гідрокарбонату натрія. При попаданні речовин в травний тракт промивають шлунок, дають адсорбуючі і послаблюючі засоби, назначають високі сифонні клізми. Ці міроприємства проводять багаторазово до зникнення виражених симптомів інтоксикації. Якщо ФОС поступили в кров, слід прискорити їх виведення з сечею. Ефективними засобами очищення крові від ФОС є гемосорбція, гемодіаліз і перитонеальний діаліз.