4.3.1.2 Призначення полів таблиці маршрутизації

Структура таблиці маршрутизації стека ТСР/ІР відповідає загальним принципам побудови таблиць маршрутизації. Однак, важливо відмітити, що вигляд таблиці маршрутизації залежить від конкретної реалізації стека ТСР/ІР.

Таблиці маршрутизації використовуються для ухвалення рішення про те, як саме буде доставлене те або інше повідомлення. Наявність цих таблиць не є винятковою властивістю маршрутизатора. У мережі TCP/IP будь-який хост (навіть що не є маршрутизатором) може також мати у своєму розпорядженні таблицю маршрутизації, що використовується з метою визначення оптимального маршруту передачі повідомлень. Так, скажемо, якщо в підмережі є три маршрутизатори, хост використає таблицю маршрутизації для того, щоб вибрати з них найбільш оптимальний для доставки повідомлення.

Записи в таблиці маршрутизації називаються маршрутами. При цьому існує три типи маршрутів:

- Маршрут до хосту, або вузловий маршрут (Host Route). Цей тип маршруту визначає шлях доставки пакета, адресованого хосту з конкретною мережною адресою. Маршрути до хостів звичайно використовуються для створення маршрутів, що настроюються, до певних комп'ютерів, а також для керування або оптимізації мережного трафіка;

- Маршрут до мережі, або мережний маршрут (Network Route). Даний тип маршруту використовується для визначення способу доставки пакета в під мережу із певною адресою. Більшу частину вмісту таблиці маршрутизації являють собою маршрути даного типу;

- Маршрут за замовчуванням (Default Route). Маршрут за замовчуванням використовується, коли не знайдені ніякі інші маршрути в таблиці маршрутизації. Маршрут за замовчуванням використовується в ситуації, коли в таблиці маршрутизації відсутній відповідний маршрут по ідентифікаторі мережі або маршрут до хосту за адресою одержувача. Маршрут за замовчуванням спрощує конфігурацію комп'ютерів. Замість конфігурування комп'ютера й настроювання маршрутів для всіх ідентифікаторів мереж у межмережному середовищі використовується одиночний маршрут за замовчуванням для пересилання всіх пакетів у мережу одержувача або за адресою в міжмережному середовищі, що не була знайдена в таблиці маршрутизації.

Розглянемо структуру таблиці маршрутизації на наступному прикладі:

Рис Приклад таблиці маршрутизації

Кожен запис у таблиці маршрутизації (що являє собою інформацію про маршрут) складається з таких інформаційних полів:

- Призначення (Destination). Дане поле містить відомості про адресу хоста-отримувача пакета або мережі, у якій цей хост розташовується. Ухвалюючи рішення щодо маршрутизації пакета, система переглядає саме це поле. Якщо в даному полі не будуть знайдені записи про конкретну адресу мережі або хоста, маршрутизатором буде використаний маршрут за замовчуванням;

- Маска підмережі (Netmask). Це поле в сполученні з попереднім полем використовується для обчислення ідентифікатора IP-мережі. Маска 255.255.255.255 означає, що даний маршрут використовується тільки при точному збігу адреси пакета з адресою призначення. Маска 0.0.0.0 означає, що даний маршрут може використатися для будь-яких адрес призначення. Біти записаної у двійковому форматі маски підмережі, які мають значення 1, є значущими (вимагають збігу), а біти, що мають значення 0 - незначними (не вимагають збігу);

- Шлюз (Gateway). У цьому полі вказується адреса, за якою повинен бути переданий пакет відповідно до даного маршруту. Адреса пересилання може бути апаратною адресою або адресою в міжмережному середовищі. У більшості випадків у цьому полі вказується наступний у ланцюжку маршрутизатор, що повинен буде ухвалити рішення щодо подальшої маршрутизації повідомлення. Для локальної мережі (наприклад Ethernet або Token Ring) шлюз повинен бути безпосередньо досяжний маршрутизатором через інтерфейс, зазначений у стовпці Інтерфейс. У локальній мережі перенапрямок трафіка маршрутизатором визначається як шлюзом, так й інтерфейсом. Для інтерфейсу виклику на вимогу адреса шлюзу не настроюється. Для з'єднання «точка-точка» перенапрямок трафіка маршрутизатором визначається інтерфейсом;

- Інтерфейс (Interface). У цьому полі вказується мережний інтерфейс, з якого буде здійснюватися передача повідомлення відповідно до даного маршруту. Дане поле необхідно в ситуації, коли маршрутизатор має безліч мережних інтерфейсів, підключених до різних підмереж. Фактично дане поле вказує, у яку саме підмережу необхідно передати повідомлення;

- Метрика (Metric). Вартість маршруту, що характеризує міру його переваги. Зазвичай, як метрика використовується число стрибків (hop), тобто число маршрутизаторів, які необхідно пройти, щоб потрапити за адресою призначення. З безлічі альтернативних маршрутів буде обраний той, що має найменшу вартість (тобто меншим значенням метрики). Деякі алгоритми маршрутизації зберігають тільки один маршрут для будь-якого ідентифікатора мережі в таблиці маршрутизації, навіть коли існує кілька маршрутів. У цьому випадку метрика використовується маршрутизатором, щоб визначити який саме маршрут необхідно зберегти в таблиці маршрутизації;

- Протокол (Protocol). Це спосіб, яким був отриманий даний маршрут. Якщо в стовпці Протокол зустрічаються рядки «RIP», «OSPF» або будь-які інші, відмінні від «Локальний», то маршрутизатор одержує маршрути.