1. Інструменти. Загальні положення.

Інструменти – це засоби, за допомогою яких здійснюється реалізація процесів життєвого циклу.

Інструменти поділяються на два типи:

Вертикальні або окремі;			Горизонтальні або інтегральні.
Призначені для виконання окремих дій або процесів, наприклад : створення людино-машинних інтерфейсів; створення баз даних та знань; специфікування вимог; доменний аналіз; кодування (програмування); тестування; супроводження; документування.			Призначені для виконання всіх або декількох процесів (стадій) процесів життєвого циклу у певному аспекті наприклад: аналіз і проектування – інструменти Computer aided software engineering – analysis and design (CASE-AD); управління проектом – інструменти CASE – project management (CASE-PM); управління якістю – інструменти CASE – guality management (CASE-QM); реверсівна інженерія – інструменти Computer aided reverse engineering (CARE).
синтаксичні	семантичні	структурні
Принцип їх дії заснований на використанні синтаксичного представлення інформації. Це – сканери, синтаксичні аналізатори, мово-орієнтовані редактори.	Принцип їх дії заснований на семантичному представленні інформації. Це – інтерпретатори, компілятори, верифікатори, валідатори, тощо.	Принцип їх дії заснований на структурному представленні інформації. Це – контролери версій, діаграмери, тощо.

2. Методології побудови інструментів.

Горизонтальні інструменти як правило складаються з декількох інструментів, об’єднаних методологією побудови.

Розрізняють наступні методології побудови інструментів:

мово-орієнтована	структурно-орієнтована	методо-орієнтована
Набір інструментів побудований з орієнтацією на конкретну мову. Середовище містить всі інструментів, необхідні для створення, відлагодження, тестування та модифікації коду.	Основана на маніпулюванні програмними структурами. Забезпечу багаторівневий погляд на програмні структури.	орієнтуються на використання одного метода при побудові середовища, наприклад SADT, OOD, ER-діаграми

3. Методи розробки. Загальні положення.

4. Класифікування методів.

5. Емпіричні методи.

6. Домени, методи, моделі розробки програмного забезпечення.

Домени

Сущность разработки программного обеспечения состоит в реализации процесса, который начинается с идентификации требований в прикладном домене и заканчивается созданием программного продукта, который отвечает этим требованиям в реализационном домене. В процессе используется два вида анализа - первый, направлен на понимание требований, а второй, на понимание того, как программный продукт должен удовлетворять этим требованием

Дескриптивные и прескриптивные модели

• дескриптивные модели, показывают как программный продукт должен вести себя.

• прескриптивные модели, показывают, какой программный продукт будет вести себя так, как определяет дескриптивная модель.

Цель первой модели, показать, как программный продукт будет отвечать требованиям, а цель второй – обеспечить однозначные требования тому, кто будет конструировать программный продукт.

Два типа методов

• проблемно – ориентированные, обеспечивающие лучшее понимание проблемы и предлагающее ее решение.

• продукто-риентированные методы, обеспечивающие корректную трансформацию формальной спецификации в сопровождаемую реализацию.

7. Рівні абстракції, покрокове уточнення.

8. Функціональна декомпозиція, модулярізація.

9. Структурне проектування.

10. Зведення, зв’язування, закриття інформації, модулярізація.

11. Структурне програмування. Абстрактні типи даних.

12. Структурний аналіз.Об’єктно - орієнтоване проектування.

13. Доменний та об’єктно- орієнтований аналізи.

14. Персонал. Загальні положення.

15. Структура організацій.

16. Типи інженерії програмного забезпечення.

17. Зворотна інженерія.

18. Взаємозв’язок інженерій.

19. Методи та інструменти зворотної інженерії

20. Повторне використання. Загальні положення.

21. Шляхи створення повторно використовуваних компонентів.

22. Моделі життєвого циклу. Загальні положення.

Стандарт ISO/IEC 12207:1995 определяет модель жизненного цикла как схему отражающую процессы, действия и задачи вовлекаемые в разработку, эксплуатацию и сопровождение программного продукта, начиная с определения требований и заканчивая снятием с эксплуатации.

Главные цели моделирования жизненного цикла состоят в том, чтобы, абстрагируясь от деталей определить состав и порядок выполнения фаз, а также критерии перехода от одной фазы к другой. Три группы:

• “Последовательные” модели - модификации каскадной модели ориентирование на разработку “ с нуля”. В эту группу входят классическая водопадная, спиральная, инкрементная, пошаговая, быстрой разработки; прототипирования; эволюционная.

• Модели компонентной разработки и модели, основанные на повторном использовании.

• Модели автоматического синтеза программного обеспечения.