4. З урахуванням наявності або відсутності оплатності відносин договори поділяються на оплатні і безоплатні.

Якщо обов’язку однієї особи щось зробити, або передати, або виконати відповідає обов’язок контрагента надати зустрічне задоволення у грошовій або іншій матеріальній формі, то це оплатний договір.

Якщо передача майна, надання послуг тощо не супроводжується відповідною компенсацією з боку іншої сторони, то це договір безоплатний.

За загальним правилом, договір є відоплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає зі суті договору (ч.3 ст.626 ЦК України).

Оскільки відповідно до ч.3 ст.180 ГК України ціна є істотною умовою господарського(підприємницького) договору, таким чини он всі підприємницькі договори повинні бути виключно оплатними.

5. Залежно від строку дії договору, договори можуть поділятися на строкові і безстрокові.

Оскільки відповідно до ч.3 ст.180 ГК України строк є істотною умовою господарського (підприємницького) договору, таким чиниом всі підприємницькі договори повинні бути виключно строковими. Як оючисл строк. навести приклад строку.

6. За ступенем юридичної завершеності (регулятивними функціями) розрізняють:

• Попередні, основні та додаткові підприємницькі договори.

За ЦК України, попередній договір - договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім догором (ч.1 ст.635 ЦК України)

Відповідно до ч.1 ст 182 ГК України, за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору (строк конкретизовано), укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором (ч.1 ст.182 ЦК України) Іншими словами «договір про договір».

Законодавством не встановлені обмеження стосовно того, якому договору (про передачу майна, виконання робіт, надання послуг) може передувати попередній договір, тому попередній договір може бути використаний для укладення в майбутньому будь-якого виду договору.

В силу попереднього договору сторони не мають права вимагати реального виконання зобов'язання, встановленого основним договором (передати майно, виконати роботу тощо).

Попередній договір не означає незавершеності вияву волі сторін, а вказує на те, що за договором, щовідбувся, має слідувати інший — основний договір.

Таким чином, необхідно розрізняти два договори між сторонами. Перший, вже укладений, передбачає зобов'язання укласти в майбутньому інший, основний, договір, яким сторони мають на увазі встановити основне господарське правовідношення. Саме цей головний договір має привести до досягнення господарської мети, заради якої встановлюються юридичні відносини між сторонами,

Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів (ч.2 182ГК України).

У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку(ч.3 182 ГК України).

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 182 ГК термін дії зобов'язання суб'єкта господарювання укласти основний господарський договір обмежений одним роком, право сторони вимагати в судовому порядку трансформації попереднього договору в основний також може бути ре­алізоване протягом цього строку.

Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, при­пиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні (ч.4 182ГК України).

Також сторони в едучи попередні переговори можуть укласти угоду про наміри (протокол про наміри тощо). Він не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків (ч.6 182ГК України).

При укладанні попереднього договору необхідно погодження всіх його істотних умов, до яких належать всі істотні умови основного договору, оскільки відсутність хоча б однієї з істотних умов майбутнього договору виключає можливість кваліфікувати відносини між сторонами як договірні. Угоди про наміри, протоколи про наміри тощо не є договорами і не породжують зобов'язання укласти в майбутньому основний договір.

Але при тлумаченні документів, що мають таку назву, слід звертати увагу на їх зміст: за наявності істотних умов основного договору сама лише назва такого документа (угода про намір, протокол про на­мір) не впливає на визнання його попереднім договором.

Приклад 2) ПОПЕР ДОГОВОРУ ПРИКЛАД

3) ПРОТОКОЛУ ПРО НАМІРИ

• Основний договір

Основні договори безпосередньо породжують права та обов’язки сторін щодо виконання робіт, надання послуг. Переважна більшість договорів має саме такий характер.

З укладенням основного договору попередній договір втрачає чинність: основний договір повинен вважатися таким, що замінив собою попередній договір та скасував або змінив всі ті умови, на яких сторони бажали укласти договір, але які за їх взаємною згодою не знайшли місця в основному договорі. Це стосується і тих випадків, коли сторони уклали основний договір на дещо інших, ніж у попередньому договорі, умовах.

• Додатковий договір

договір, що доповнюють основний договір

Це можуть бути угоди про зміну чи розірвання договору. Зміни до договору можуть відбуватись шляхом доповнен­ня договірних умов, виключення окремих договірних умов чи встановлення нових.

Додаткові договори є невідєьною частиною основних договорів і додаються до них.

7. Залежно від формулювання (визначення) змісту договору (ч.4 ст.179 ГК України).

За загальним правилом, у всіх випадках, коли відсутні імперативні норми закону щодо договорів певного виду, сторони мають право визначати зміст господар­ського договору на власний розсуд, не порушуючи при цьому вимог закону. Проте інколи зміст договору передбачений законом.

- договори, зміст яких визначається на основі вільного волевиявлення

коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч.4 ст. 179 ГК України);

див Зразок: Договір на закупілю – вільне волевиявлення

• примірні договори,

договори рекомендовані органом управління суб'єктам господарю­вання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою 1) змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, 2) або доповнювати його зміст;

Примірні договори мають рекомендаційний характер і являють собою бажану договірну модель.

Укладаючи договір на основі примірного договору, який рекомендовано органом управління, сторони за взаємною згодою мають право змінювати його зміст за умови, що це не суперечить чинному законодавству. Реалізація рекомендаційних норм, які вказують лише на можливість і бажаність діяти певним чином, є правом, а не обов'язком їх адресатів.

Недотримання таких норм не тягне негативних юридичних наслідків, тому, за необхідності, сторони можуть відійти від тексту примірного договору. -Примірний договір фінансового лізингу, затверджений наказом Міністерства України у справах науки і технологій від 3 березня 1998 р. № 59; (ЗРАЗОК див. )

- Примірні договори договору купівлі-продажу, затверджені наказом Фонду державного майна України від 22.08.2005 N 2411

- типові договори,

Договори затверджені Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, пе­редбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови (ч.4 ст. 179 ГК України);;

Укладаючи договір на основі типового договору, затвердженого відповідним державним законом у межах його компетенції, сторони повинні враховувати імперативні правила, що містяться у типовому договорі. Разом з тим, сторони мають право конкретизувати його умови та доповнити їх, якщо такі доповнення не суперечать його змісту.

Затверджені типові договори:

• Типовий договір оренди землі, затверджений Постановою КМУ від 03.08.2004 р. № 220

• Типовий договір про відкриття ра­хунків в цінних паперах, затверджений наказом ДКЦПФР від 14 липня 1998 р. № 87;

• Типовий договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства), затверджений наказом ФДМУ від 23 серпня 2000 р. № 1774, тощо). (ЗРАЗОК див )

Типові та примірні договори є формою державного регулювання договірних відносин у сфері господарювання, застосовуються для спрощення процесу укладання конкретних господарських договорів та визначення бажаної, з точки зору держави, моделі договірного зобов'язання.

• договори приєднання

договір - запропонований однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. (ч.4 ст. 179 ГК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і який укладається лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Таким чином, виключна перевага належить волі однієї з сторін, і вона дістає вияв у тому, що ця сторона диктує свою волю не лише окремому суб'єкту, а й невизначеному колу осіб. На­томість, вона зв'язує себе зобов'язаннями стосовно всіх, хто приєднається до неї.

Приклад договору приєднання – договір прокату.