Психологія діяльності та мотивації діяльність.
1.Поняття і будова людської діяльності.
2.Види і розвиток діяльності.
3.Діяльність і психічні процеси.
4.Уміння, навички і звички.
Література:
1. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. М., 1995.
2. Богословский В.В. Общая психология. – М.: «Просвещение», 1980.
3. Гамезо М.В. Атлас по психологии. М., 1986.
4. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2 т. М.,1992.
5. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1967.
6. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш.пед.учеб.заведений. – М.: Гуманит. изд. центр «ВЛАДОС», 2003.
7. Основи психології. / За ред. О.В.Киричука та ін. – К.: „Либідь”, 2002
8. Психологія. / За ред. Ю.Л.Трофімова та ін. - К.: „Либідь”, 2003.
1.Поняття і будова людської діяльності.
Головне, що зовнішньо відрізняє живу матерію від неживої, вищі форми життя від нижчих, більш розвинені живі істоти від менш розвинених полягає в тому, що названі першими більш рухливі і активні, ніж другі. Життя в усіх своїх формах пов’язане з рухом і, в міру його розвитку, рухова активність набуває все більш досконалі форми.
Активність рослин практично обмежена обміном речовин з оточуючим середовищем. Активність тварин включає елементарні форми дослідження цього середовища і научування. Активність людини найрізноманітніша. Крім всіх названих видів і форм, вона включає особливу форму, яка називається діяльністю.
Діяльність - специфічний вид активності людини, який спрямований на пізнання і творче перетворення оточуючого світу, включаючи саму людину і умови її існування.
В діяльності людина створює предмети матеріальної і духовної культури, перетворює свої здібності, зберігає і вдосконалює природу, будує суспільство, створює те, що без її активності не існує в природі. Творчий характер людської діяльності виявляється в тому, що завдяки їй людина виходить за межі своєї природної обмеженості, тобто підвищує генетичні можливості. Результатом продуктивного, творчого характеру людської діяльності стали знакові системи, знаряддя впливу на себе та природу. Користуючись цими знаряддями людина збудувала сучасне суспільство, міста, машини, а з їх допомогою створила нові предмети, матеріальну та духовну культуру і, в кінці - кінців перетворила саму себе.
Історичний прогрес, який має місце останні декілька тисяч років, зобов’язаний своїм походженням діяльності, а не вдосконаленню біологічної природи людини!
Головні відмінності діяльності людини від активності тварини.
Діяльність людини виявляється і продовжується у творіннях, вона носить продуктивний характер, а не лише споживацький.
Діяльність людини пов’язана з предметами матеріальної та духовної культури, які використовуються нею або в якості інструментів, або в якості предметів задоволення потреб, або в якості засобів особистого розвитку.(На відміну від тварин, для яких людські знаряддя і засоби як такі не існують).
Діяльність людини перетворює її саму, її здібності, потреби, умови життя. (Активність тварин нічого не змінює не в їх самих не в їх умовах життя).
Людська діяльність в її різноманітних формах і засобах реалізації є продукт історії.(Активність тварин є результатом їх біологічної еволюції)
Предметна діяльність людей з народження їм не дається. Вона „задається” в культурному призначенні і способі використання оточуючих предметів. Таку діяльність необхідно формувати і розвивати у навчанні та вихованні. Те ж стосується і внутрішніх, нейрофізіологічних і психічних структур, які керують зовнішньою стороною практичною діяльністю.(Активність тварин початково задана, генетично обумовлена і розвертається в міру природного анатомо –фізіологічного дозрівання організму).
Діяльність відрізняється не лише від активності але й від поведінки. Поведінка не завжди цілеспрямована, не передбачає створення певного продукту, носить часто пасивний характер, є спонтанною та хаотичною. Діяльність завжди цілеспрямована, активна, націлена на створення певного продукту, є організованою та систематичною.
Діяльність має свої характеристики: мотив, мету, засоби, структуру і предмет.
Мотивом діяльності називають те, що спонукає, заради чого вона здійснюється. Мотиви людської діяльності можуть бути найрізноманітнішими; органічними, функціональними, матеріальними, соціальними, духовними.
В якості мети діяльності виступає її продукт. Він може являти собою реальний фізичний предмет, який створюється людиною, певні знання, уміння і навички, які набуваються в ході діяльності, творчій результат (думка, ідея, теорія, витвір мистецтва).Мета діяльності не ідентична її мотиву, хоча іноді мотив і мета можуть співпадати.
Предметом діяльності називається те, з чим вона безпосередньо має справу. Так, наприклад, предметом пізнавальної діяльності є різна інформація, предметом учбової діяльності – знання, уміння та навички.
Будь – яка діяльність має певну структуру: дії та операції. Дією називають частину діяльності, яка має самостійну, усвідомлену людиною мету.(Наприклад, дією, яка включена в структуру пізнавальної діяльності, можна назвати отримання та читання книги)
Операцією називається спосіб здійснення дії. Скільки є різних способів виконання дії, стільки можна виокремити різних операцій. Характер операції залежить від умов виконання дії, від умінь та навичок, від наявності знарядь і засобів здійснення дії..(Наприклад, різні люди по-різному запам’ятовують і пишуть. Це означає, що дію по написанню тексту чи запам’ятовуванню матеріалу вони здійснюють за допомогою різних операцій. Операції, які переважають у людини, характеризують її індивідуальний стиль діяльності.)
В якості засобів здійснення діяльності для людини є ті знаряддя, якими вона користується при виконанні дії чи операції. Розвиток засобів діяльності веде до їх вдосконалення і в результаті чого діяльність стає більш продуктивнішою і якіснішою.
Будь –яка людська діяльність має зовнішні та внутрішні компоненти. До внутрішніх відносяться анатомо – фізіологічні структури і процеси, які беруть участь у керуванні діяльністю з боку центральної нервової системи, а також, психологічні процеси і стани, які включені в регуляцію діяльності. До зовнішніх компонентів можна віднести різноманітні рухи, пов’язані з практичним виконанням діяльності.
Співвідношення зовнішніх і внутрішніх компонентів не постійне. В міру розвитку та перетворення діяльності здійснюється систематичний перехід зовнішніх компонентів у внутрішні. Він супроводжується їх інтеріоризацією і автоматизацією. При виникненні якихось труднощів в діяльності відбувається зворотній перехід – екстеріоризація : скорочені та автоматизовані компоненти проявляються назовні, внутрішнє стає зовнішнім, свідомо контрольованим.