12. Геокодування

Геокодування — метод і процес позиціонування просторових об’єктів відносно деякої координатної системи і їхніх атрибутів. Для геокодування необхідні табличний набір координатних даних — широта і довгота, координати X і У, вулична адреса, файл просторової бази даних, у координатах якої буде здійснюватися пошук місця розташування точки, а також установлення в ці координати точкового об’єкта з заданими атрибутами.

У наш час у різних ГІС-пакетах (Mapinfo, Arc View та ін.) реалізовані функції адресного прив’язування даних з використанням файлів спеціального формату, у яких формалізована інформація з вуличних мереж (StreetMap, рис. 5.6). Вулична мережа міста розбивається на окремі квартальні відрізки, для кожного відрізка в базі даних описані назва вулиці, номер будинку початкової точки відрізка з правого боку, номер будинку останньої точки відрізка з правого боку, номер будинку початкової точки з лівого боку і номер будинку кінцевої точки з лівого боку вулиці. Правий і лівий бік визначаються напрямком цифрування відрізка вулиці. При геокодуванні адреси будинку, описаної назвою вулиці і номером будинку, знаходиться відрізок з необхідною назвою та інтервалом номерів будинків, далі на відповідній стороні (парні/непарні номери) знаходиться приблизне місце розташування будинку за різницею між номерами будинків на початку і кінці ділянки. Розміри будинків і можливі пропуски між ними в даному методі не враховуються.

Методами геокодування можна досить швидко створювати картографічні бази даних для інформації, що має текстове координатне прив’язування. Крім вуличних адресних координат, існують шаблони для створення об’єктів (точкових або площинних) за назвами міст і адміністративних одиниць, за кодами поштових округів та ін. (рис. 5.7). Необхідно контролювати ідентичність адресних координат у геокодованій базі і базі координатного прив’язування — географічні і топографічні координати повинні бути в одному числовому форматі з базовою системою координат; назви вулиць в обох наборах даних не повинні мати різночитань, скорочень; буквені ідентифікатори будинків (наприклад, корпус За) повинні зберігатися в окремому полі та ін.

16. Користувачі, що працюють в Сполучених Штатах, як правило, використовують різноманіття бази даних геокодування за замовчуванням, так як вона є безкоштовною. Користувачів, охочих небагато більше "хіт" ставки будуть також встановити MapPoint, MapPoint, тому можна звернутися, якщо адреса не може бути знайдений в різноманітті бази даних геокодування (за замовчуванням).

Користувачі в Канаді або в країнах підтримується MapPoint європейське видання насправді не було вибору, окрім як використовувати MapPoint в якості джерела даних геокодування, так як це, як правило, набагато дешевше і простіше, ніж намагатися отримати геокодування баз даних інших постачальників і конвертувати такі бази даних у форматі, необхідному для користувача за умови геокодування даних розширень.

Користувачі за межами зазначених районів не можуть брати участь в геокодування вулиці, якщо вони не надають свої власні розширення даних геокодування. Це може бути важким і дорогим пропозицією. Однак, використовуючи різноманіття, на ноутбук разом з портативним приймачем GPS, двох співробітників в автомобілі (від одного до напряму руху транспортного засобу і один для роботи з ноутбуком) можна придбати адреси пам'яток формат дуже швидко. Багато сотень вулиць може бути зроблено протягом тижня і тисячі вулиць і в місяці дві людини в одному транспортному засобі. Після придбання, такі дані можуть бути дуже цінними, цінність даних набагато перевищує вартість його придбання.

Web-сервери на базі геокодування так само різноманітні, як кинути виклик характеристик. Вони варіюються від дуже повільної до дуже швидкої, від вільної до дуже дорого, від дуже своєчасно помітно застаріли. Сервер Різноманіття Геокодування інтерфейс дозволяє користувачам писати модулі, які дозволяють використовувати дуже широкий спектр веб-серверів на базі геокодування.

17. Експе́ртна систе́ма — це методологія адаптації алгоритму успішних рішень одної сфери науково-практичної діяльності в іншу. З поширенням компютерних технологій це тотожна (подібна, заснована на оптимізуючому алгоритмі) інтелектуальна комп’ютерна програма, що містить знання та аналітичні здібності одного або кількох експертів щодо деякої галузі застосування і здатна робити логічні висновки на основі цих знань, тим самим забезпечуючи вирішення специфічних завдань (консультування, навчання, діагностика, тестування, проектування тощо) без присутності експерта (спеціаліста в конкретній проблемній галузі). Також визначається як система, яка використовує базу знань для вирішення завдань (видачі рекомендацій) у деякій предметній галузі. Цей клас програмного забезпечення спочатку розроблявся дослідниками штучного інтелекту в 1960-ті та 1970-ті та здобув комерційне застосування, починаючи з 1980-их. Часто термін система, заснована на знаннях використовується в якості синоніма експертної системи, однак можливості експертних систем ширші за можливості систем, заснованих на детермінованих (обмежених, реалізованих на поточний час) знаннях.^[1]

Однак узгодженого визначення експертних систем не існує^[2]. Натомість автори дають визначення залежно від застосування, структури таких систем. Ранні визначення експертних систем припускали застосування виведення нових знань на основі правил.

Схожі дії виконує програма-майстер (wizard) . Як правило, майстри застосовують в системних програмах для інтерактивного спілкування з користувачем (наприклад, при інсталяції ПЗ). Головна відмінність майстрів від ЕС — відсутність бази знань; всі дії жорстко запрограмовані. Це просто набір форм для заповнення користувачем.

Інші подібні програми — пошукові або довідкові системи. За запитом користувача вони надають найвідповідніші (релевантні) розділи бази статей, альтернативність вибору котрих визначає суб’єкт формування запиту.

Тож ми бачимо обмеження методології експертних систем за наявності корисних якостей у коректних межах застосування.