5. Засоби для лікування хворих на токсоплазмоз.

Токсоплазмоз — це протозойне захворювання зоопозитивної природи з ураженням лімфатичних вузлів, кишок, легень, інших внутрішніх органів, очей, ЦНС.

Для лікування хворих призначають хлоридин, який пригнічує перетворення кислоти дигідрофолієвої на тетрагідрофолієву. Не слід призначати у першій половині вагітності у зв'язку з тератогенним впливом.

Препаратами, які призначають разом з хлоридином, а в першій половині вагітності у вигляді монотерапії, є сульфаніламіди.

Можна також призначати хінгамін, амінохінол.

Для кращого надходження препаратів до уражених тканин при хронічних формах лейшманіозу вводять лідазу

6. Засоби для лікування хворих на амебіаз.

Збудником амебіазу є Entamoeba histolyca, яка може локалізуватися у просвіті кишок, їх стінці, поза кишками.

Клінічна картина пов'язана з ураженням товстої кишки (амебна дизентерія).

При позакишковій формі розвивається гепатит, абсцеси печінки, інколи легень та інших органів.

Залежно від локалізації збудника амебіазу призначають певні протиамебні засоби.

Класифікація.

1. Амебіциди, що ефективні при різних формах патологічного процесу (метронідазол, тинідазол, орнідазол).

2. Амебіциди прямої дії, ефективні переважно при локалізації амеб у просвіті кишок (інтетрикс, етофамід, хініофон, хлорхінальдон).

3. Амебіциди непрямої дії, ефективні при локалізації амеб у просвіті і в стінці кишок (тетрациклін, доксицикліну, мета-цикліну гідрохлорид).

4. Тканинні амебіциди, що також впливають на амеб у стінці кишок і в печінці (еметину, дигідроеметину гідрохлорид).

5. Тканинні амебіциди. Ефективні переважно при локалізації амеб у печінці (хінгамін).

Універсальними засобами для лікування хворих на амебіаз є похідні імідазолу (метронідазол, тинідазол, орнідазол), хоча вони не діють на цисти і потребують поєднання з амебіцидами, які впливають на амеби у просвіті кишок.

Найактивнішими вважають амебіциди, що впливають на амеби у просвіті кишок.

Етофамід (кітнос) є ефективним засобом, під впливом якого зникають амеби, а також клінічні симптоми захворювання. Під час приймання препарату рідко виникає дискомфорт, нудота.

Інтетрикс ефективний відносно амеб, грибів роду Candida, грампозитивних, грам-негативних бактерій.

Препарат призначають при гострій діареї інфекційного походження, кишковому амебіазі. Інтетрикс — малотоксичний препарат.

Побічна дія не визначається.

Хініофон здатний створювати високі концентрації в кишках, необхідні для аме-біцидної дії.

Препарат малотоксичний. Рідко спостерігається пронос, розвивається неврит зорового нерва.

Широко застосовують для лікування амебіазу алкалоїд кореню іпекакуани — еметин, який у зв'язку з подразнювальною дією призначають лише внутрішньом'язово.

ФАРМАКОКІНЕТИКА. Препарат виводиться нирками, тривало кумулює.

ФАРМАКОДИНАМІКА. Еметин порушує метаболізм амеб, що локалізовані у стінці кишок і поза кишками.

Показання: амебіаз.

Побічна дія: тахікардія, серцева аритмія, біль у ділянці серця, артеріальна гіпотензія, нудота, блювання, пронос, слабкість м'язів, тремор, невральгії, порушення функцій нирок і печінки.

Для впливу на амеби, що локалізовані в печінці, призначають хітамін, оскільки він має здатність накопичуватися у печінці у високих концентраціях.

Непрямий вплив препаратів групи тетрацикліну на амеб у просвіті кишок реалізується завдяки пригніченню мікрофлори кишок і тому зменшенню забезпечення амеб киснем.

Протипротозойні засоби.

Назва. Форми випуску, середні терапевтичні дози, способи застосування.

Хінгамін Chingamin

Хлоридин Chloridinum

Хініну гідрохлорид Chinini hydrochloridum

Примахін Primachinum

Метронідазол Metronidazolum

Клотримазол Clotrimasolum

Еметину гідрохлорид Emetini hydrochloridum

Фуразолідон Furazolidonum

Таблетки по 0,25 г; в ампулах по 5 мл 5 % розчину. Усередину по 0,25 г 1—2 рази на добу; внутрішньом'язово і внутрішньовенно по 10 — 20 мл 5 % розчину Таблетки по 0,01; 0,025 г.

Усередину для лікування при малярії дорослим по 0,03 г на добу на 2 —3 приймання протягом 3 днів; для хіміоирофілактики — по 0,025 г 1 раз на тиждень протягом епідеміологічного періоду. Дітям — у дозах відповідно до віку. При гострому токсоплазмозі дорослим по 0,025 г 2 —3 рази на добу, дітям по 0,5 — 1 мг/кг маси тіла на добу. Проводять 3 курси по 5 —7 днів з інтервалом 7 — 10 днів.

Порошок, таблетки по 0,25 і 0,5 г; в ампулах 50 % розчин по 1 мл. Усередину 1 — 1,2 г на добу на 2 — 3 приймання після їди протягом 5— 7 днів; підшкірно по 2 мл двічі через 6 — 8 год; внутрішньовенно 1 мл розводять у 20 мл 40 % розчину глюкози або ізотонічного

розчину натрію хлориду

Таблетки по 0,009 г.

Усередину, добова доза для дорослих 0,027 г. Курс лікування 14 днів. Дітям дози зменшують відповідно до віку Таблетки по 0,25 г; у флаконах по 100 мл 0,5 % розчину. Усередину по 0,25 г 2 рази на день протягом 7—10 днів, іноді перші 3 — 4 дні призначають по 0,25 г 3 рази на день (курсова доза — 5 г); внутрішньовенно 100 мл 0,5 % розчину повільно протягом 20 — 30 хв (повторюють кожні 8 год) Вагінальні таблетки по 0,1 г; крем 1 % у тубах по 20 г; у флаконах по 15 мл 1 % розчину для зовнішнього застосування. Втирати або змазувати уражені ділянки шкіри 2 — 3 рази на добу: при дерматомікозах протягом 3 — 4 тижнів, при еритразмі — 3 тижні, при вульвіті та баланопоститі — 1—2 тижні. При трихомонадному кольпіті клотримазол вводять по 1 табл. Протягом 6 днів глибоко у піхву на ніч. У перші 3 місяці вагітності препарат призначають з обережністю

В ампулах по 1 мл 1 % розчину.

Внутрішньом'язово, підшкірно, дорослим по 1,5 мл 1 % розчину 2рази щодобово протягом 6 — 8 днів. Вищі дози для дорослих:

разова — 5 мл 1 % розчину, добова — 10 мл 1 % розчину. Дози для дітей зменшують відповідно до віку. У гострий період захворювання проводять 1—2 цикли лікування з інтервалом 7 — 10 днів

Порошок, таблетки по 0,05 г, гранули в упаковці по 50 г для дітей.

Усередину після їди. При дизентерії, паратифі, токсикоіпфекціях по 0,1 —0,15 г 4 рази на добу протягом 5—10 днів. Дози для дітей зменшують залежно від віку. Час лікування залежить від тяжкості перебігу інфекції. Не рекомендується приймати більше 10 днів. При лямбліозі — по 0,1 г 4 рази на добу. Дітям 10 мг/кг на день (3 — 4 прийоми). При трихомонадних інфекціях по 0,1 г 3— 4 рази на день протягом 3 днів. Крім того, протягом 7 — 14 днів проводять місцеве лікування: щодобово вводять у піхву 5 —6 г

порошку (фуразолідон і молочний цукор 1 : 400 — 1 : 500);

per rectum супозиторії — 0,004 — 0,05 г фуразолідону. Вищі дози для дорослих: разова 0,2 г, добова 0,8 г

Амінохіиол Aminochinolum

Солюсурмін Solusurminum Таблетки по 0,25 г і 0,05 г. Усередину після їди.

При лямбліозі — дорослим по 0,15 г 3 рази на добу циклами по 5 днів з перервою на 5 — 7 днів. Проводять 2 — 3 цикли. Дітям — відповідно до віку.

При лейшманіозі — дорослим 0,1—0,15 г 3 рази на добу циклами по 10—15 днів з перервою на 5 —7 днів. Проводять 2 цикли. Дози дітям зменшують відповідно до віку.

При токсоплазмозі — дорослим 0,1 —0,15 г 3 рази на добу циклами по 7 днів (разом з сульфадимезином) з перервою на 10 — 14 днів. Проводять 2 — 3 цикли.

При неспецифічному виразковому коліті (в комплексному лікуванні) 0,15 г 3 рази на добу циклами по 5 днів з перервою на 4 — 7 днів. Проводять 3 — 4 цикли Порошок; в ампулах по 10 мл 20 % розчину.

Внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно: при вісцеральному лейшманіозі щодня протягом 10—15 днів у вигляді 10 — 20 % розчину на воді для ін'єкцій. Дози (дорослим і дітям) встановлюють з розрахунку 0,04 г/кг (перша ін'єкція) і 0,07 г/кг (друга ін'єкція); потім по 0,1—0,12 г/кг

ІІІ. Протимікозні засоби.

До протимікозних належать лікарські засоби, що мають фунгіцидну або фунгістатичну дію.

Розвиток уражень, зумовлених розмноженням дріжджоподібних паразитуючих грибів роду Candida, наприклад Candida albicans, є серйозним ускладненням у випадках лікувального застосування антибіотиків широкого спектра дії та інших хіміотерапевтичних засобів. При цьому може бути ушкоджена слизова оболонка травного каналу, піхви, а також шкіри. У тяжких випадках уражаються також внутрішні органи, і може наступити генералізована дисемінація грибів в організмі (кандидасепсис).

Розвитку дерматомікозу, епідермофітії, три-хофітії та інших мікозів сприяє контакт з хворим, генетична зумовленість, зниження рН шкіри, пітливість, мацерація шкіри, слизових оболонок тощо.

Класифікація протимікозних засобів.

За походженням:

І. Антибіотики полієнового ряду (амфотерицин, амфоглюкамін, пімафуцин, ністатин, леворин, гризеофульвін).

II. Синтетичні препарати:

1) похідні імідазолу (клотримазол, кетоконазол, міконазол, оксиконазол та ін.);

2) похідні тріазолу (флуконазол, ітраконазол);

3) похідні N-метилнафталіну (тербінафін, нафтифін);

4) похідні морфоліну (аморолфін);

5) похідні нітрофенолу (нітрофунгін);

6) похідні тіокарбамату (хінофунгін);

7) четвертинні амонієві сполуки (декамін);

8) похідні кислоти ундецилової (мазь «Цинкундан», «Ундецин»);

9) похідні кислоти карбонової (октизил);

10) інші (препарати йоду, кислоти борна, молочна, натрію тетраборат, гідрогенкарбонат, барвники).

III. Рослини (лопух, бузина, горіх волоський).

За призначенням:

І. Препарати, які призначають при захворюваннях, що викликаються патогенними грибами:

1) при системних глибоких мікозах:

антибіотики полієнового ряду, похідні імідазолу, тріазолу;

2) при епідермомікозах: антибіотик гризеофульвін, похідні N-метилнафтиліну, ні

трофенолу, тіокарбамату, препарати йоду, кислоти ундецилової.

II. Препарати, які призначають при захворюваннях, що викликаються умовно патогенними грибами:

антибіотики (ністатин, леворин);

похідні імідазолу (міконазол, клотримазол, оксиконазол);

четвертинні амонієві солі (декамін);

галогени, неорганічні кислоти, луги.

За механізмом дії:

1. Порушують проникність оболонки (полієнові антибіотики — ністатин та ін.).

2. Порушують синтез ергостеролу:

1) на рівні екваленової еноксидази (аморолфін);

2) на рівні дельтаредуктази (похідні імідазолу, тріазолу).

3. Порушують синтез нуклеїнових кислот і білка (гризеофульвін).

Ністатин (мікостатин та ін.) — це специфічний протикандидозний препарат, який продукується грибом Steptomyces noursei.

ФАРМАКОДИНАМІКА. Ністатин застосовують переважно всередину або місцево. Препарат фунгістатично діє на гриби роду Candida, Aspergillus Geotrichum, деякі інші види, а також на лейшманій, трихомонад, амеб.

Показання: кандидоз, особливо за безпосереднього впливу на збудника (кандидоз ротової порожнини, глотки, стравоходу, кишок, піхви, шкіри, слизової оболонки сечових шляхів). У випадках кандидозу слизових оболонок ротової порожнини, глотки і стравоходу таблетки потрібно смоктати, при кандидозі піхви й відхідникової ділянки препарат призначають місцево у вигляді супозиторіїв (ректальних або вагінальних).

Ністатин доцільно профілактично призначати для запобігання кандидозу під час лікування антибіотиками широкого спектра дії, особливо групи тетрацикліну, а також під час антибіотикотерапії ослаблених хворих з цукровим діабетом, під час променевої терапії, особам похилого віку, дітям.

Побічна дія: зниження апетиту, нудота, блювання, пронос.

Протипоказання: підвищена індивідуальна чутливість до ністатину.

Леворин — антибіотик, який продукується грибом Streptomyces noursei.

Фармакокінетика — див. «Ністатин». На відміну від ністатину виводиться переважно не з сечею, а з жовчю.

Фармакодинаміка. Леворин має фунгістатичну дію, активно впливає на гриби роду Candida та деякі інші види, а також на трихомонади. Стійкість до нього розвивається повільно, але є перехресна стійкість з ністатином і амфотерицином.

Показання. Застосовують переважно для лікування хворих на ті самі форми кандидозу, що й ністатин, а також у випадках кандидоносійства. При внутрішньому застосуванні леворин потрібно смоктати, тому його випускають у формі защічних таблеток. Місцево призначають при ураженнях шкіри та слизових оболонок. При кандидозі ротової порожнини, горла, стравоходу та мигдаликів застосовують защічні таблетки (якщо їх немає -звичайні), їх кладуть за щоку або під язик. При ураженні кишок і внутрішніх органів рекомендують приймати звичайні таблетки з кислотостійким покриттям, які розчиняються за призначенням.

Хворим на кандидоз піхви призначають вологі тампони або суспензію в піхву, кандидоз жовчних шляхів (у разі здорової печінки) — таблетки (леворин має перевагу перед ністатином: краще проникає у жовч). Його можна застосовувати для лікування хворих на трихомоноз. Призначають також хворим на аденому передміхурової залози, ! всередину, завдяки нормалізуючому впливові на холестериновий обмін.

Протипоказання: гострі захворювання шлунка і кишок, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, підвищена чутливість до леворину; введення водних суспензій у піхву протипоказано при маткових кровотечах.

Побічна дія: висип, набряки, еозинофілія тощо. У разі потрапляння в дихальні шляхи розвивається місцеве подразнення (через це не призначають дітям молодшого віку). Леворин можна призначати з ністатином і декаміном.

Амфотерицин В (фунгізон) — полієновий антибіотик, який продукується актиноміцетом Streptomyces nodosus.

Фармакодинаміка. Амфотерицин В має широкий спектр протимікозної дії. Механізм дії пов'язують з порушенням проникності клітинної мембрани гриба, внаслідок утворення комплексу амфотерицину В з її стеринами. Препарат діє на гриби роду Candida (активніше порівняно з ністатином); плісняві гриби та збудників глибоких мікозів, а також на деяких найпростіших (наприклад, лейшма-ній та ін.).

Показання: гістоматоз, кокцидіоїдоз, вісцеральні форми кандидамікозу, бластомікози, глибокий генералізований трихофітоз.

Вводять внутрішньовенно крапельно (повільно, протягом 4 —6 год) по 1 000 ОД/кг маси тіла (у 5 % розчині глюкози). Амфотерицин В вводять також внутрішньоплеврально, у порожнини абсцесів, суглобів, застосовують у вигляді аерозолів, мазей. При ураженнях, що викликані аспергілами, призначають у формі очних крапель, пудри.

Побічна дія: флебіт, нефротоксичні явища, гіпокаліємія, головний біль, нудота, блювання, пронос, анемія, підвищення температури тіла. Для зменшення побічної дії збільшують перерви між циклами лікування. Мазь хворі переносять добре. Іноді у дітей виникає дерматит, схожий на екзему. У таких випадках переходять на протизапальну терапію, додають леворинову або ністатинову мазь.

Протипоказання: індивідуальна непереносність, захворювання нирок, печінки, органів кровотворення, цукровий діабет.

Декамін — бічетвертинна амонієва сполука. Має фунгіцидну і антибактеріальну дію. Застосовують місцево при кандидозі, геотрихозі, епідермофітії, кандидозі травного каналу — разом з леворином або ністатином. Препарат є ефективним при запальних ураженнях ротової порожнини і горла, особливо змішаної етіології (бактерії та гриби роду Candida). При захворюваннях шкіри застосовують дека-мінову мазь; у випадках кандидозу піхви мазь вводять у піхву за допомогою тампонів.

Гризеофульвін (грифульвін) — полієновий антибіотик, який отримують з культур гриба Penicillinum nigricans (gri-seofulvum).

Фармакодинаміка. Гризеофульвін має фунгістатичну дію відносно дерматофітів, трихофітонів, епідермофітів, ахоріонів, мікроспорумів тощо. Не діє на гриби роду Candida, збудників глибоких мікозів (гістоплазмозу, бластомікозу, хромомікозу), а також аспергіли, актиноміцети, різні бактерії і віруси. Механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу білка і утворення клітинної мембрани у чутливих грибів.

Показання: мікоз шкіри (волосся, нігті), наприклад, фавус, мікроспорія волосистої частини голови і шкіри, епідермофітія, трихофітія шкіри, ураження нігтів.

Приймають усередину по 1 таблетці 4 рази на добу. Дітям рекомендують препарат у вигляді суспензії для місцевого застосування — у вигляді лініменту.

Побічна дія: головний біль, запаморочення, нудота, диспепсія, порушення сну, орієнтації, відчуття страху, висип, фотодерматит, еозинофілія, лейкопенія, розлад порфіринового обміну.

Протипоказання: лейкопенія, захворювання крові, злоякісні пухлини, порфіринова хвороба, органічні захворювання нирок та печінки, вагітність; не призначають немовлятам, амбулаторно — водіям машин, літаків, особам, які зайняті на висотних роботах.

Під час лікування гризеофульвіном призначають полівітаміни, особливо кислоту аскорбінову, вітаміни групи В.

Клотримазол (канестен) — похідна і сполука імідазолу.

ФАРМАКОДИНАМІКА. Препарат у малих дозах має фунгістатичну, у великих — фунгіцидну активність. Механізм дії подібний до інших похідних імідазолу (див. «Метронідазол»).

Показання: мікози шкіри та слизових оболонок, статевих органів, ділянки промежини; діє також на коків, трихомонад, лейшманій, деяких інших найпростіших.

Протипоказання: індивідуальна непереносність.

Побічна дія: місцеве подразнення І (рідко).

Кетоконазол (нізорал) — фунгіцид- І ний препарат широкого спектра дії.

ФАРМАКОДИНАМІКА. Діє на дріжджеподібні та плісняві гриби, більшість збудників дерматомікозу та інші види грибів, а також деякі грампозитивні бактерії. Механізм дії — гальмування біосинтезу ергостиролів, тригліцеридів та фосфоліпі-дів, що порушує утворення клітинної мембрани грибів, а отже, їх життєдіяльність.

Показання: кандидоз, системні глибокі мікози, оніхомікоз тощо.

Побічна дія: диспепсичні явища, сонливість, головний біль, алергічні реакції.

Протипоказання: підвищена індивідуальна чутливість, гепатит, вагітність, період лактації; пильності потребують захворювання печінки.

Міконазол (дактирин) діє на дерматоміцети, дріжджі та інші патогенні гриби, має також бактерицидну дію на деякі грампозитивні бактерії. Призначають зовнішньо, всередину, внутрішньовенно.

Флуконазол (дифлюкан) — один з найефективніших протимікозних засобів, що призначають при різних мікозах. Вводять усередину і внутрішньовенно.

Тербінафін (ламізил) має широкий спектр протимікозної активності. Препарат призначають зовнішньо і всередину.

Протимікозні засоби.

Назва. Форми випуску, середні терапевтичні дози, способи застосування.

Ністатин Nystatinum

Амфотерицин В Amphotericinum В

Амфоглюкамін Amphoglucaminum

Гризеофульвін Griseofulvinum

Клотримазол Clotrimazole

Кетоконазол Ketoconazole

Флуконазол

Fluconazole

Тербінафін

Terbifiafine

Декамін

Decaminum

Таблетки по 250 000 і 500 000 ОД, покриті оболонкою; супозиторії вагінальні по 250 000 і 500 000 ОД, а також ректальні по 250 000 і 500 000 ОД; мазь 1 % по 15 г.

Усередину по 500 000 ОД 3-4 рази або 250 000 ОД 6-8 разів на добу; ректально, вагінально — по 1 суппозиторію 2 рази на добу Порошок у флаконах по 50 000 ОД разом з 450 мл 5 % розчину глюкози.

Внутрішньовенно крапельно 250 000 ОД на 1 кг маси тіла 2 — З рази на тиждень; місцево Таблетки по 0,1 г (100 000 ОД).

Усередину, починаючи з 2 табл. 2 рази на добу, — за потреби дозу збільшують до 5 табл. 2 рази на добу, дітям залежно від віку 0,5 — 2 табл. 2 рази на добу

Таблетки по 0,125 г і суспензія по 100 мл (1 мл — 0,015 г препарату); лінімент 2,5 % по ЗО г.

Усередину по 1 табл. 4 рази на день, під час їди; дітям усередину по 1 чайній ложці суспензії 2 — 4 рази на день Крем 1 % по 20 г у тубах; у флаконах 1 % розчин по 15 мл. Наносять тонким шаром на уражені ділянки тіла 2 — 3 рази на добу; По 0,1 г вводять на ніч у піхву при урогенітальному кандидозі Таблетки по 0,2 г.

Усередину 1 раз на добу по 1 —2 табл., дітям після двох років — по півтаблетки.

Капсули по 0,05; 0,1; 0,15 та 0,2 г; у флаконах по 50 мл 0,2 % р-ну Усередину від 50 до 200 мг 1 раз на добу Таблетки по 0,125 та 0,25 г. Усередину по 125 — 250 мг 1 — 2 рази иа добу Мазь 0,5 та 1 % в тубах по 30 — 60 г. Втирають 1 —2 рази на добу в уражені ділянки шкіри.