1. Особливості менеджменту організації.

Р. Дафт визначає організацію як соціальне утворення, яке: має спеціально створену структуру; свою діяльність підпорядковує певній меті.

Організація — це група людей, діяльність яких свідомо коорди­нується для досягнення спільної мети або цілей. Певна група має відповідати де­яким обов'язковим вимогам, до яких належать: наявність принаймні двох людей, що вважають себе частиною цієї групи; наявність принаймні однієї спільної мети, яку визнають усі члени цієї групи; наявність членів групи, які спеціально працюють разом, щоб досягнути значущої для них мети.

Слід зауважити, що організації переважно мають набір взаємо­пов'язаних цілей і називаються складними. Організації мають деякі суттєві характеристики: а) перетворення ресурсів для досягнення результатів; б) залежність від зовнішнього се­редовища; в) розподіл праці (горизонтальний та вертикальний); вико­нання ряду зовнішніх (соціально-економічних) та внутрішніх (со­ціально-психологічних) функцій, значущих для особистості (групи). Важливим показником діяльності організації є ефективне і про­дуктивне досягненням цілей організації.

Ефективністю діяльності організації прийнято вважати ступінь її наближення до накресленої мети, який показує, наскільки ор­ганізація є успішною у виконанні своїх функцій, тобто у наданні споживачам необхідних їм товарів та послуг.

Продуктивність діяльності організації відображає обсяг ресурсів, використаних організацією для досягнення певної мети.

До основних ресурсів, які застосовують комерційні й некомерційні організації, належать: люди (людські ресурси); капітал, матеріали; » технології; інформація.

Менеджмент організацій - спеціальний вид діяльності в організаціях, який безпосередньо несе відповідальність за досягнен­ня поставлених перед організаціями цілей шляхом ефективного та продуктивного використання ресурсів.

Організація як складова управлінського процесу означає ство­ріння певної структури, яка для досягнення визначених стратегічних і тактичних цілей сприяє ефективній діяльності членів пе­дагогічних колективів і забезпечує чітку взаємодію між її головни­ми підрозділами та працівниками.

Аналіз наукових джерел та реальний управлінський досвід дово­дить, що організація (як елемент управлінського процесу) передба­чає на сучасному етапі вирішення керівниками освітніх закладів та­ких актуальних завдань:

• підбір педагогічних кадрів та працівників апарату районних (міських), обласних відділень (управлінь) освіти відповідно до ос­новних функцій та напрямків діяльності, які визначаються на етапі планування;

• розстановку кадрів (розподіл погодинного навантаження серед учителів у школі, створення певних управлінь, відділів, робочих груп у райво (міськво), облуправліннях, Міністерстві освіти і науки);

• виділення рівнів управління (таких як, наприклад, у школі — директор, заступники директора, керівники методоб'єднань; в рай­онному відділі — завідувач відділом, заступники завідувача відділом, інспектори тощо), визначення ступеня складності завдань, які вирішуються на кожному рівні, та функціональних обов'язків членів управлінського апарату;

• формування управлінської "команди" як ядра закладів серед­ньої освіти, їхнього мозкового центру;

• добір учнівського контингенту, комплектування шкіл (гімназій, ліцеїв);

• створення матеріально-технічної бази для успішного функціонування освітянських структур і розв'язання економічних проблем в умовах становлення ринкової економіки;

• науково-методичне забезпечення навчально-виховного про­несу (визначення філософсько-методологічних підходів, розробка освітніх технологій, комп'ютерних методик тощо);

• створення спеціальних служб і підрозділів у закладах середньої освіти (психологічних, соціологічних, соціальних педагогів тощо).