4.5. Поняття правового статусу іноземців та осіб без громадянства.

Конституційно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України (ст. 26), Законами України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 р., «Про біженців» від 21 червня 2001 р., Конвенцією про статус біженців 1951 р. (10 січня 2002 р. ратифікована Верховною Радою Україи) та іншими нормативно-правовими актами.

Іноземець – особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

До іноземців прирівнюються також і особи без громадянства.

Особи без громадянства – це особи, які постійно або тимчасово проживають чи перебувають на території України і не мають фактичних доказів своєї належності до громадянства або підданства будь-якої держави.

Конституційно-правова теорія і практика виокремлює три категорії іноземців, які:

1) постійно проживають на території України з метою набуття громадянства України;

2) постійно перебувають на території України з метою працевлаштування;

3) тимчасово перебувають на території України у всіх інших цілях.

Перші дві категорії іноземців отримують посвідчення, де зазначена ціль та термін перебування. Третя категорія осіб перебуває на території України на підставі дійсних національних паспортів або документів, що їх заміняють. Іноземці в’їжджають і виїжджають з території України на основі дійсних національних паспортів або документів, що їх заміняють, за наявності в’їзних та виїзних віз, якщо інше не передбачено законом.

У науці конституційного права визначений такий інститут, як режим іноземців – це сукупність прав та обов’язків іноземців на території держави перебування.

Розрізняють три види режиму іноземців:

1. національний режим означає зрівнювання іноземців у тих

чи інших правах з власними громадянами;

2) режим найбільшого сприяння – надання іноземцям у певній сфері таких прав і встановлення таких обов’язків, які передбачені для громадян будь-якої третьої держави, що знаходяться на території даної держави у найбільш вигідному правовому стані. Такий вид режиму частіше всього встановлюється на основі взаємності;

3) спеціальний режим означає надання іноземцям у тій чи іншій сфері певних прав і встановлення певних обов’язків, які відрізняються від тих, що передбачені у даній сфері для власних громадян відповідної держави. Спеціальний режим встановлюється для осіб дипломатичних і консульських представництв, наділених відповідним імунітетом.

В Україні, як зауважують вітчизняні правознавці В.Ф. Погорілко та Ю.І. Римаренко, щодо іноземців застосовується переважно національний режим¹.

Національному режиму властиві відповідні ознаки.

1. Іноземці та особи без громадянства користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни Україн, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст. 26 Конституції України). Такий режим застосовується лише до тих іноземців, які перебувають в Україні на законних підставах.

Перелік основних прав, свобод та обов’язків іноземців міститься в розділі ІІ Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Іноземці мають право на відпочинок, охорону здоров’я, житло, участь в об’єднаннях громадян, але вони не можуть згідно зі ст. 36 Конституції України бути членами політичних партій України.

Іноземці можуть займатися інвестиційною, економічною та іншими видами підприємницької діяльності. Іноземці мають право на трудову діяльність в Україні, але не можуть призначатися на деякі посади або займатись певною трудовою діяльністю, якщо, відповідно до законодавства України, це пов’язано з належністю до громадянства України.

Іноземці мають право володіти майном на території України, успадковувати і заповідати його, а також мати особисті немайнові права. Вони мають право на звернення до суду та до інших державних органів для захисту їхніх особистих, майнових та інших прав. У судочинстві іноземці, як учасники процесу, користуються такими самими процесуальними правами, що й громадяни України. Наприклад, суб’єктами права на конституційне звернення з питань дачі висновків Конституційним Судом України є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи (ст. 43 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також яким надано статус біженця в Україні, мають право на освіту нарівні з громадянами України. Всі інші іноземці та особи без громадянства оплачують своє навчання, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, прийняті до навчально-виховних закладів України, мають права і обов’язки учнів і студентів відповідно до законодавства України.

Здійснення іноземцями та особами без громадянства своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.

2. Межі національного режиму перебування іноземців в Україні. Стаття 64 Конституції України встановила, що конституційні права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені у випадках, передбачених законодавством України. Наприклад, згідно зі ст. 24 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» на іноземців та осіб без громадянства не поширюється військовий обов’язок, вони не проходять військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України. Стаття 23 зазначеного Закону визначила, іноземці та особи без громадянства не можуть обирати і бути обраними до органів державної влади та самоврядування, а також брати участь у референдумах. Подібна практика існує і в інших державах.

Деякі обмеження прав і свобод іноземців в Україні передбачені й іншим галузевим законодавством. Так, ст. 81 Земельного кодексу України визначила, що іноземці можуть набувати право власності на земельні ділянки лише несільськогосподарського призначення у разі:

– укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни тощо;

– прийняття спадщини;

• викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти

нерухомого майна, що належать їм за правом власності.

3. Національний режим має неперсоніфікований характер, тому що поширюється на всіх іноземців, які перебувають в Україні на законних підставах.

4. Національний режим має абсолютний характер, тому що поширюється на всіх законослухняних іноземців, які перебувають в Україні, незалежно від того, чи є аналогічні права в громадян України у відповідних країнах. Проте Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (ч.3 ст. 2) передбачає можливість застосування реторсії. Якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України. Це рішення набирає чинності після його опублікування. Воно може бути скасовано, якщо відпадуть підстави, за яких воно було прийнято.

Реторсія (від лат. retorsio – зворотня дія) – це примусовий захід України, який вона застосовує до громадян іншої держави у відповідь на недружній, але правомірний з точки зору міжнародного права, акт з боку тієї держави щодо обмеження прав і свобод громадян України, які перебувають на території іноземної держави. Реторсія не передбачає використання збройних сил жодної з держав.

Інститут реторсії може мати різну об’єктивізацію:

– розірвання дипломатичних відносин, видворення дипломатів;

– припинення міжнародних переговорів;

– відмова ратифікувати міжнародний договір;

– погіршити правовий режим перебування громадян певної держави в іншій державі, порівняно з громадянами третіх держав.

Особливістю правового статусу іноземців та осіб без громадянства є те, що, з одного боку, національне законодавство забезпечує фактичні та юридичні передумови для реалізації їхніх прав і свобод, а з іншого – встановлює певні обмеження політичних прав і свобод. Такі обмеження відповідають нормам міжнародного права. Відтак, правовий режим іноземців та осіб без громадянства в Україні визначається не тільки внутрішнім законодавством, але й нормами міжнародного права, у т.ч. і двосторонніми договорами держав.