- •1.Первіснообщинний лад на території України
- •2. Трипільська культура існувала в період енеоліту (IV-III тис. До н.Е.)
- •4.Грецька колонізація Північного Причорномор'я
- •5.Східні слов'яни напередодні утворення держави, їх племінні об'єднання.
- •6.Праукраїнська держава „Руська земля" Кий, Аскольд і Дір VII - IX ст.
- •8.Завершения формування Київської держави. Володимир Великий і його реформи.
- •9, Київська Русь за часів Ярослава Мудрого. „Руська правда"
- •11.Політична роздробленість
- •12.Культура Київської Русі.
- •13. Галицьке та Волинське князівства, та їх об'єднання Романом Мстиславовичем
- •16.Галицько-волинське князівство за Наступників Данила Романовича.
- •18.Спроби збереження української державності у складі Литви. Князь Свидригайло.
- •19.Входження українських земель до складу Польщі. Люблінська унія
- •20.Виникнення українського козацтва.Запоррозька Січ та її устрій
- •21.Берестейська церковна унія та міжконфесійні відносини. Митрополит п.Могила.
- •22.Козацько-селянські повстання кін 16 ст
- •23.Козацький рух в 20-30 х роках 17 ст.
- •25. Українсько-московський договір 1654 р та його суть .
- •27.Гетьман Іван Виговський (1657-1659)
- •28. Боротьба гетьмана Петро Дорошенка за об’єднання українських земель .(1665-1676)
- •29.Гетьман Іван Мазепа (1687-1709)
- •32. Ліквідація Запорізької Січі. Приєднання Криму і Причорномор’я до Росії .
- •35. Початок національного відродження в Наддніпрянській Україні .
- •36.Діяльність масонських лож та декабристський рух в Україні .
- •37. Кирило-Мефодієвське товариство. І його роль внаціональному відродженні т.Г.Шевченко
- •38. Початок національного відродження в Західній україні. „Руська трійця .”
- •39. Революція 1848 р в Австрійській імперії та національний рух в українських землях..
- •40. Російські реформи 60-70 рр хіх ст. Та розвиток Наддніпрянщини .
- •41.Виникнення та діяльність громад в др.. Пол хіх ст. В.Антонович .
- •42. Політика російського самодержавства щодо України в др. Пол хіх ст..
- •43.Суспільно-політичне життя в західноукраїнських землях. Народовці, москвофіли,
- •45.Створення політичних партій в Наддніпрянській Україні в кін, пол XIX ст. - на поч. XX ст..
- •46.Культура другої половини XIX століття
- •47.Україна в Ронки революції!905-1907 рр, посилення реакції після революції.. - перша
- •48. Україна в планах Антанти і Троїстого союзу.
- •50.Форму вання та бойовий шлях легіону Українських січових стрільців під час Першої світової війни.
- •51. Політика царизму на захоплених в ході Першої світової війни західноукраїнських землях
- •52. Початок української революції. Утворення Української Центральної Ради. М.Гру шевський.
- •53 Питання автономії України в діяльності Центральної Ради і та II універсали.
- •54. Історичне значення ні Універсалу Центральної Ради та проголошення унр.
- •55. Харківський з'їзд рад та більшовицько-українська війна.
- •56. IV універсал Центральної Ради та його історичне значення
- •59.Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки, її внутрішня і зовнішня політика.
- •60. Обставини та історичне значення проголошення злуки унр і зунр
- •62. Директорія, її внутрішня політика і зовнішньополітичні орієнтири та причини поразки.
- •63. Політичний курс більшовиків в Україні у 1919-1920рр. „Воєнний комунізм"
- •64. Варшавська угода унр та Польщі, зміс;/т та наслідки.
- •65.Радянсько-польська війна. Ризький мирний договір та його умови.
- •66.Впровадження більшовиками нової економічної політики в Україні, його значення і наслідки. 1921-ї 928 рр
- •68. Голод в Україні 1921-1923 рр
- •69. Процес входження України до срср та її статус в союзній державі.
- •67. „Українізація": причини, суть, наслідки.
- •70. Культура і духовне життя в Україні в 1917-20 -их роках
- •71. Здійснення індустріалізації в Україні. Будови перших п'ятирічок. 1928-1932 - 1 п'ятирічка
- •72. Колективізація сільського господарства України та її наслідки. Голодомор 1932-1933 рр
- •73.Суспільно-політичне життя в Україні в зо -ті роки Сталінські репресії.
- •74.Культурне життя в Україні в зо -ті роки. „Розстріляне відродження"
- •75.Соціально-економічне становище Східної Галичини, українських земель у складі Румунії та Закарпаття у 20-30 роках XX ст..
- •76. Суспільно-політичне життя в західноукраїнських землях. Північній Буковині і Закарпатті у 20-30 роках XX ст..(кпзу, ундо, Сель роб, рун та ін.)
- •78.Радянсько-німецький договір про ненапад і процес включення західноукраїнських
- •79.Оборонні бої на території України у 1941-1942 рр
- •80.Окупаційний режим в Україні у 1941-1944 рр
- •81.Течії антифашистського руху опору в Україні в роки Великої вітчизняної війни та його внесок в перемогу над ворогом.
- •84. Культурне життя в Україні у другій половині 40-х - на поатку 50-х років.
- •85. Процес десталінізації в Україні, його позитивні сторони, непослідовність та обмеженість.
- •87.Економічні реформи середини 60-х років та наростання кризових явищ в економіці
- •89. Україна в період „Перебудови"
- •90. „Гласність" і початок національного відродження.
- •91 Декларація про державний суверенітет України та закон про економічну самостійність та їх історичне значення.
- •95.Конституція незалежної України. 28 червня 1996 рСкладається з преамбули(вступу) і 15
- •96.Зовнішня політика незалежної України.2 липня 1993 року Верховна Рада України схвалила
- •97. Проблеми переходу до ринкових відносин в Україні та шляхи їх вирішення.
- •98. Сучасна релігійна та міжконфесійна ситуація в Україні .
- •99 Проблеми національно-культурного відродження України на сучасному етапі.
87.Економічні реформи середини 60-х років та наростання кризових явищ в економіці
України.
Послідовники Сталіна надавали великого значення підвищенню економічної ефективності радянської системи. Від успіху в цій галузі залежало багато, оскільки, випередивши Захід в економічному відношенні, Радянський Союз тим самим зміцнив би своє внутрішнє становище й разом з тим показав світові, що комунізм є справ¬ді передовою системою.
Найширшою підтримкою на Україні користувалася реформа (власне, саме українці виступили з ініціативою її проведення), що стосувалася машинно-трактор¬них станцій, які забезпечували колгоспи технікою (й політичним наглядом). Через постійні сутички між МТС і колгоспами навколо того, як обробляти землю, україн¬ці переконали уряд ліквідувати МТС, а техніку продати колгоспам. На початку 50-х років промисловість України, як і всього
Радянського Союзу, розвивалася дуже успішно. По суті для неї наставав золотий вік. На початку 60-х років у державних крамницях стали з'являтися телевізори, пилососи, холодильники й навіть автомобілі. Але вони надходили в дуже обмежених кількостях і були страшенно низької якості.
В 1957 p., щоб розв'язати проблему спаду продуктивності промислового вироб-ництва, Хрущов розгорнув свою суперечливу економічну реформу на основі раднар-госпів (рад народного господарства), що стала однією з найрадикальніших органі¬заційних змін у радянській економіці починаючи з 20-х років. Спроба перемістити центр планування економіки від московських міністерств до обласних органів мала за мету обминути вузькі місця бюрократичної організації та чиновництво в центрі. Під контроль раднаргоспів України було передано понад 10 тис. промислових під¬приємств, і під кінець 1957 р. вони наглядали за 97 % заводів у республіці (порів¬няно з 34 % в 1953 p.). Не дивно, що українські планувальники економіки й госпо¬дарські керівники заговорили насамперед про потреби та інтереси своєї республіки, а не Радянського Союзу в цілому. На початок 60-х років, коли Україна та інші рес¬публіки стали проводити виразно незалежну економічну політику, Москва занепоко¬їлася, звинувачуючи їх у «місництві». Очевидно, що й тут хрущовські реформи при¬звели до несподіваних ускладнень. Як і належало чекати, «флірт» України з економічним самоствердженням виявився швидкоминучим. Хоч хрущовські реформи не виправдали пов'язаних з ними сподівань, гідне подиву зростання валового національного продукту СРСР, що аж до 70-х років пе¬ревищував показники Сполучених Штатів Америки, сприяло піднесенню життєвого рівня й різко контрастувало з періодом сталінського правління. Завдяки тому, що в сільськогосподарське виробництво було включено мільйони гектарів додаткових земель, зросли кількість і асортимент продуктів харчування. Нарешті раціон середньої радянської сім'ї, що звичайно складався з таких основних продуктів, як хліб і картопля, розширився до більш-менш регулярного споживання овочів і м'яса. В крамницях з'явилися навіть такі екзотичні делікатеси, як цитрусові. В далекі села проклали дороги, підвели електрику. Виснажливу працю радянської господарки, яка звичайно працювала повний робочий день на підприємстві, дещо полегшила поява відносно сучасних побутових пристроїв. А телевізор, цей чу¬довий засіб пропаганди та розваг, став звичайним предметом обстановки. В містах основною проблемою залишався брак житла, головним чином через щорічний при¬плив до них 2,5 млн. чоловік. Проте хоча життєвий рівень ще далеко відставав від західного, для радянських людей, які не мали великих сподівань і порівнювали свій сучасний стан з недавнім і жахливим минулим, ці зміни були значним кроком упе¬ред. За Хрущова люди мали менше підстав, ніж у сталінський період, скаржитися на радянську систему.
88 Опозиційний рух в Україні у другій половині 60-х першій половині 80-х років.Наростання
негараздів у радянському суспільстві викликало незадоволення різних верств населення, створюючи сприятливу атмосферу для діяльності дисидентів (дисидент - інакомислячий, не згідний з існуючим режимом. Диссидентство складалося з трьох основних течій: > правозахисне, або демократичне, представлене у Росії академіком А. Сахаровим та письменником О. Соложеніциним, а в Україні - Петром Григоренком, Левком Лук'яненком, Олесем Бердником та іншими; > релігійне дисидентство мало на меті боротьбу за фактичне, а не декларативне визнання свободи совісті. В Україні, зокрема, воно вело боротьбу за відновлення Української греко-католицької церкви та Української автокефальної православної церкви, за свободу діяльності протестантських релігійних громад. Найвідомішими представниками релігійного дисидентства були Г. Вінс, І. Гель, В. Романюк, Й. Тереля. л Національне орієнтоване дисидентство, яке рішуче засуджувало російський шовінізм, імперську політику центру, форсовану русифікацію, виступало на захист прав і свобод усіх народів та їхню співпрацю у бо¬ротьбі їй уміти ікиніі, іідні цивілізованого світу. До цього напряму належкли 1 ДішОч, (' Кііраванський, В. Мороз, В. Чорновіл та ін. Репресіями середини 60-х років влада сподівалась зупинити наростання опозиційних настроїв у суспільстві. Частково цей розрахунок виправдався. Але придушення рилянсі.кими танками «Празької весни» 1968 р. викликало протести свідомого українства, нову хвилю опору . Опозиційні настрої тих років талановито відобразив журналіст В'ячеслав Чорновіл у книзі «Правосуддя чи рецидиви терору?». За її написання його засудили 8 липня 1966 р. на три місяці примусової праці. Однак уже у квітні наступного року він підготував збірку документів «Лихо з розуму» про двадцятьох засуджених дисидентів. Обидві книги вийшли за кордоном. З серпня 1967 р. В. Чорновола заарештували, а 15 листопада засудили на 3 роки таборів. У січні 1969 р. у Києві відбувся процес трьох робітників, що працювали на будівництві Київської ГЕС, - Валентина Карпенка, Василя Кондрюкова та Олександра Назаренка, звинувачених у зберіганні й розповсюдженні літератури проти русифікації, книжок, виданих у Західній Україні у 20-30-х роках та праці В. Чорновола. Переслідували віруючих «свідків Єгови», баптистів, адвентистів, прихильників греко-католицької церкви у західних областях України. В СРСР починався рух, який згодом одержав назву правозахисного й охопив переважно інтелігенцію. Метою правозахисного руху було: захист прав людини і прав народів СРСР, боротьба проти русифікації, боротьба за незалежну Україну та національне відродження. Нова хвиля репресій другої половини 60-х pp. (судові процеси 1967-1968 pp. над представниками української інтелігенції в Києві, Львові, Івано-Франківську, Тернополі) породила так звану петиційну кампанію, яка стала однією з форм правозахисного руху. Першою в СРСР легальною організацією, що виступила на захист прав людини, була ініціативна група захисту прав людини в СРСР, до якої належав харків'янин Г. Алтунян та киянин О. Плющ. У 70-80-ті роки арештам і переслідуванням піддавались члени української Гельсінської спілки та інші дисиденти. Особливістю руху опору 60-х - першої половини 80-х років було прагнення уникати утворення формальних організацій, які легко викривав і знищував КДБ. Українська опозиція зуміла обійти цю загрозу, перетворивши опір режимові на широкий рух.