1. Поняття ап, як публічної галузі права

Публічна галузь – це складова система українського права, яка виражає публічний інтерес.

Ознаки:

• Забезпечення публічного інтересу

• Пов’язана з публічною владою, яка характеризується (легальністю застосування сили в межах держави, верховенство та обов’язковість прийнятих рішень)

• Юридичної діяльності публічного права суворо окреслена правовими рамками

(Дозволено те, що передбачено законом)

Адміністративне право як галузь права - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що формуються під час забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесу державного і самоврядного управління.

Предметом АП – є сукупність суспільних відносин, що складаються в процесі організації та діяльності публічної адміністрації, щодо виконання адміністративних зобов’язань. Такими відносинами є: відповідальність публічного управління, адміністративні послуги, відповідальність публічної адміністрації за неправомірні діяння (судове і адміністративне оскарження), відповідальність за порушення встановленого публічною адміністрацією порядку і правил (адміністративно-деліктні відносини).

Предмет адміністративного права складає широкий комплекс суспільних відносин, які виникають у зв'язку з реалізацією функцій державної виконавчої влади. Адміністративне право як галузь публічного права покликане, насамперед, регулювати управлінські відносини в сфері реалізації публічної влади. Адміністративне право України має регулювати відносини у зв'язку з реалізацією виконавчої влади (управління) з боку не тільки держави, а й органів місцевого самоврядування. 

2. 67. Система органів управління у сфері науки та їх повноваження

Наукову діяльність здійснюють наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III—IV рівнів акредитації, громадські організації. Кожна організаційна форма має свої певні особливості. Безпосередньо у сфері організації науки діють спеціалізовані органи виконавчої влади, а також державні установи. При Президентові України утворений консультативно-дорадчий орган — Рада з питань науки та науково-технічної політики. Основними завданнями цього органу є вироблення державної політики з питань розвитку науки та технологій, правове й організаційне забезпечення їх реалізації; прогнозування розвитку науки й технологій; розгляд і оцінка проектів національних і державно-наукових програм, визначення пріоритетних напрямів розвитку науки й технологій та ін. Центральним органом виконавчої влади у цій сфері є Міносвіти і науки України. Діяльність Міносвіти і науки України спрямовує Кабінет Міністрів України. Відповідно до покладених на нього завдань ЦОВВ в сфері науки: розробляє засади науково-технічного розвитку України; забезпечує розвиток наукового й науково-технічного потенціалу України; організовує та координує інноваційну діяльність; координує розвиток загальнодержавної системи науково-технічної інформації, координує діяльність органів виконавчої влади щодо розроблення загальнодержавних наукових і науково-технічних програм й контролює їх виконання; Місцеві органи державної виконавчої влади й органи місцевого самоврядування відповідно до своєї компетенції забезпечують виконання державних наукових і науково-дослідних програм; розробляють та організовують виконання регіональних (територіальних) програм. ВАК України є ЦОВВ, статус якого прирівняний до державного комітету України. ВАК України реалізує державну політику в галузі атестації наукових і науково-технічних кадрів вищої кваліфікації, присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, контролює діяльність спеціалізованих вчених рад та якість атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.ВАК України створює спеціалізовані ради по захисту дисертацій, затверджує їх персональний склад і перелік спеціальностей, за якими цим радам надається право проведення захисту дисертацій, провадить їх періодичну атестацію. Для координації роботи міністерств, інших ЦОВВ під час формування та реалізації державної політики утворено Комісію Кабінету Міністрів України з питань науково-технічного розвитку. На Комісію покладено обов'язок контролювати й координувати діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, спрямовану на реалізацію державної науково-технічної політики; розглядати пропозиції щодо створення високотехнологічних виробництв; здійснювати підтримку вітчизняного науково-технічного потенціалу; розглядати пропозиції щодо удосконалення законодавства, яке регулює відносини в науково-технічній сфері

3. Державне управління — спосіб реалізації виконавчої влади. Усвідомлення сутності понять "управління", "влада", "державне управління", "виконавча влада", а також співвідношення влади і управління є достатньою базою для того, щоб визначити співвідношення державного управління і державної виконавчої влади. Оскільки виконавча влада, як і будь-який інший прояв владних повноважень, відзначається здатністю підкоряти інших своїй волі і є специфічною складовою влади взагалі, а державне управління — це невід'ємна частина управлінської діяльності в цілому, співвідношення між ними випливає із співвідношення між владою і управлінням. Державне управління є способом реалізації, формою вираження виконавчої влади. Державно-управлінська діяльність міністерства або обласної державної адміністрації є спосіб реалізації виконавчої влади. Проте з таким трактуванням важко погодитися, коли йдеться про управлінську діяльність адміністрації державного вузу, школи, аптеки, магазину, залізничної станції, театру тощо. У такому разі за допомогою державного управління реалізується адміністративна влада (дане поняття включає і виконавчу владу). Аналогічним чином треба кваліфікувати й внутрішньо-управлінську діяльність в органах державної виконавчої влади (наприклад, управлінські рішення про відпустки, перенесення зупинок громадського транспорту, надання матеріальної допомоги, зміну місць дислокації служб підприємства тощо). Все це належить до адміністративної влади, реалізованої у державно-управлінській формі. Публічна адміністрація-це сукупність органів які утворюються для здійснення публічної влади. Це система організаційно-структурних утворень, які на законних підставах набули владних повноважень для реалізації суспільних інтересів. Державне управління - це цілеспрямований організаційний та регулюючий вплив держави на стан і розвиток суспільних процесів, свідомість, поведінку та діяльність особи і громадянина з метою досягнення цілей та реалізації функцій держави, відображених у Конституції та законодавчих актах, шляхом запровадження державної політики, виробленої політичною системою та законодавчо закріпленої, через діяльність органів державної влади, наділених необхідною компетенцією.

4. 69. Верховна Рада України визначає державну політику й здійснює законодавче регулювання відносин в сфері фізичної культури, спорту та туризму, а також здійснює в межах своїх повноважень контроль за реалізацією державної програми розвитку цієї сфери й за виконанням законодавства про фізичну культуру, спорт і туризм.

Важливі функції у цій сфері виконує Кабінет Міністрів України, який визначає напрями розвитку фізичної культури, спорту й туризму, спрямовує діяльність підпорядкованих йому органів на виконання законів України «Про фізичну культуру і спорт» і «Про туризм». В Україні розроблено довгострокову Державну програму розвитку фізичної культури й спорту. Безпосередню організацію й контроль за виконанням програми покладено на Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України. Міністерством керує Міністр освіти і науки, молоді та спорту України. Через нього Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність Державної служби молоді та спорту України — центральний орган виконавчої влади у цій галузі. Основними завданнями Держмолодьспорту України є: реалізація державної політики у молодіжній сфері, сфері фізичної культури та спорту;

внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у зазначених сферах.

Рада міністрів АРК, місцеві органи державної влади, органи місцевого самоврядування виконують функції управління в галузі фізичної культури, спорту й туризму через управління, відділи, комітети, які здійснюють свої функції відповідно до положень про них.

5. Предметом  адміністративного права  (що вона регулює ) є суспільні відносини, що формуються:

- у процесі державного управління економічною, соціально-культурною та адміністративно-політичною       сферами,а також    реалізації   повноважень виконавчої влади, делегованих державою органам місцевого самоврядування, громадським організаціям та деяким іншим недержавним інституціям;

-у процесі діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо забезпечення реалізації та захисту в адміністративному порядку прав і свобод громадян, надання їм, а також юридичним особам різноманітних адміністративних ( управлінських ) послуг;

- у  процесі    внутрішньої     організації   та  діяльності    апаратів    усіх державних            органів,      адміністрацій державних     підприємств,         установ     та організацій,  а також у зв’язку з проходженням державної служби або в органах

місцевого самоврядування;

- у   зв’язку   з реалізацією     юрисдикції    адміністративних       судів   і поновлення порушених прав громадян та інших суб’єктів адміністративного права;

-під час застосування заходів адміністративного примусу, включаючи адміністративну відповідальності, щодо фізичних і юридичних осіб.

Будь-яку     галузь    характеризує      і   своєрідний      метод     правового

регулювання як сукупність способів, засобів, прийомів, що використовуються.законодавцем.для забезпечення регулюючої дії норм адміністративного права.

В адміністративному праві використовуються способи регулювання, що властиві обом загальним методам правового регулювання–імперативному та диспозитивному.            Імперативний реалізується шляхом використання приписів, встановлення заборон та надання дозволів. Диспозитивний – шляхом підписання адмін. договорів.

Спеціальні методи: СУБОРДИНАЦІЇ (спосіб впливу в основі якого лежить підпорядкованість об’єкта управління суб’єктові) КООРДИНАЦІЇ (спосіб впливу який полягає в узгодженні управлінських дій між кількома органами публічної адміністрації одного рівня для досягнення загальної мети) РЕОРДИНАЦІЇ (спосіб впливу, який полягає у надані можливості керованому об’єкту вимагати від керівного суб’єкта створення відповідних умов для забезпечення своєї діяльності)

6. 71. Політику держави в сфері культури, правові, економічні та соціальні гарантії її реалізації, систему соціального захисту працівників культури визначає Верховна Рада України.

Управлінська діяльність у сфері культури здійснюється системою органів виконавчої влади.

Систему державних органів управління культурою склада­ють: Міністерство культури і мистецтв України, Міністерство культури АРК, управління культури обласної Севастопольсь­кої міської державної адміністрації, відділи культури район­ної та у містах Києві і Севастополі державної адміністрації, Головне управління культури та мистецтва районної Київсь­кої міської державної адміністрації, підвідомчі їм театри, кон­цертні організації, художні колективи, цирки, бібліотеки, музеї, клуби та інші театрально-видовищні підприємства й заклади культури, спеціальні навчальні заклади культури та мистецт­ва, музичні й художні школи.

Міністерство культури і мистецтв України діє на основі Положення про нього, за­твердженого Указом Президента України. Основними завданнями Мінкультури України є: реалізація державної політики в сфері культури й мистецтв; збереження культурно-мистецького надбання, розвиток української куль­тури й мистецтва, створення сприятливих умов для збережен­ня етнічної, мовної та культурної самобутності, рівноправного розвитку національних культур в Україні; розроблення про­позицій щодо основних напрямів розвитку національної куль­тури й мистецтв, стимулювання культурно-мистецького про­цесу; розширення міжнародного культурного співробітницт­ва, розвиток культурних зв'язків тощо.

Мінкультури України видає накази. Для аналізу проблем культури та мистецтва, координації роботи з виконання програм досліджень у сфері культури, ми­стецької освіти в Мінкультури України утворюють наукову раду, інші консультативні органи.

Уповноваженим органом управління державним телебачен­ням і радіомовленням України є Державний комітет телебачення та радіомовлення України^[2], який здійснює керівництво державним телебаченням і радіомовленням, несе відпо­відальність за його розвиток, координує діяльність підприємств, установ і організацій, що входять до сфери його управління.

Національ­на рада України з питань телебачення і радіомовлення¹ — по­стійно діючий позавідомчий державний контролюючий орган, підзвітний у своїй діяльності Верховній Раді та Президентові України й відповідальний за розвиток, якісний стан телебачен­ня та радіомовлення України, зростання професійного, худож­нього й етичного рівня програм і передач телерадіоорганізацій. Половину складу Національної ради призначає Верховна Рада України, а другу штатну — Президент України. З метою координації діяльності місцевих телеорганізацій і забезпечення виконання законодавства України в галузі теле­бачення й радіомовлення, нормативних актів Національної ради в АРК, областях України, містах Києві та Севастополі створюють представництва Національної ради України з пи­тань телебачення й радіомовлення.

Указом Президента України «Про вдосконалення державно­го управління інформаційною сферою» з метою підвищення ефективності державної інформаційної полі­тики утворено Державне агентство інформації України.

Масова інформація — це публічно поширювана друкована й аудіовізуальна інформація. Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) — газети, журнали, бюлетені тощо та разові видання з визначеним тира­жем. Аудіовізуальними засобами масової інформації є: радіо­мовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

Державну політику у видавничій справі визначає Верховна Рада України. Її дії спрямовано на підтримку розвитку націо­нального книговидання, наповнення україномовними видання­ми ринку, фондів бібліотек, забезпечення потреб навчальних і наукових закладів, Збройних Сил України та інших військових формувань, правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій необхідними виданнями державною мовою.

Державну політику підтримки культур національних меншин у видавничій справі здійснюють через відповідні органи вико­навчої влади із залученням національно-культурних товариств. У сфері видавничої справи та інформаційної діяльності пев­на роль належить державній культурно-науковій установі — Книжковій палаті України, повноваження якої закріплено в ст. 27 Закону України «Про видавничу справу».

Державну політику в галузі кінематографії реалізує Мінкультури України, яке здійснює управління кіновиробниц­твом і кінопрокатом¹, та формує Державний фільмофонд.

Державне управління в галузі охорони й використання па­м'яток історії та культури здійснюють Кабінет Міністрів Ук­раїни, центральні органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування. Спеціально уповноваженими державними органами в цій галузі є Мінкультури України, Державний ко­мітет будівництва, архітектури та житлової політики України, Державний комітет архівів України та їх органи на місцях, а також інші державні органи, до компетенції яких законодав­ством віднесено здійснення цих функцій. Компетенцію цих органів визначають положення про них.