1. Наука про політику: причини появи, завдання, функції, категорії.

Політика (гр. роlitikе — мистецтво управління державою) — це одне з основних явищ у системі найважливіших сфер життя суспільства: економічної, ідеологічної, правової, культурної, релігійної тощо. Термін «політика» виник завдяки твору видатного мислителя античного світу Арістотеля про державу, правління й володарювання, що мав назву «Політика». політика (гр. роlitikе — мистецтво управління державою) — це одне з основних явищ у системі найважливіших сфер життя суспільства: економічної, ідеологічної, правової, культурної, релігійної тощо Політологія, якою вона є сьогодні — це явище новітнього часу. Вона з'явилася на сучасному етапі людської цивілізації — у період утвердження індустріального суспільства. Організаційне оформлення політологія набула у країнах Заходу лише після другої світової війни, бо ще до середини XX ст. у гуманітарній науці розуміння політичної системи обмежувалося вченням про державу.

Необхідно зазначити, що вихідний теоретичний матеріал пізнання будь-якої науки становлять категорії — найбільш загальні фундаментальні поняття науки, які відбивають найсуттєвіші риси її предмета. Категорії розкривають або необхідні зв’язки, вузлові пункти науки, або найсуттєвіші елементи її структури. У порівнянні з іншими суспільними науками, що досліджують проблеми політичного життя, категорії політології мають конкретніший характер. Так, наприклад, проблема свідомості в соціології досліджується як проблема групової свідомості, в теорії держави й права — як проблема правової свідомості, а в політології — як проблема політичної свідомості.

Завдання П виражені в її функніях.

Теоре-тико-пізнавальна реалізуєтся через вивче-ня, систематизацію, поясненя, аналіз уза-гальненя й оцінку політ явищ. Репрезентує себе у вигляді сукупності теоретичних ко-нцепцій. Полягає у розробці основних кон-цептуальних ідей які пояснюють характер розвитку суспільства на його різних етапах Методологічна яка визначає порядок ана-ліз закономірнестей, методів, способів і принципів теоретичного дослідженя полі-тики і практичної реалізації набутих знань. Озброїти людину ефективними засобами пізнаня політ реальності, філософськими і емпіричного аналізу. Світоглядна- стверд-жує ціності, ідеали, норми цивілізованої політ поведінки, політ культури соціальнтх суб’єктів що сприяють досягненю певного консенсусу в суспільстві, оптимальному функціонувані політичних інститутів. Ця функція сприяє розвитку політичного ми-сленя. Важливу роль прогностична функц-ія полягає у спрямованості політології на передбаченя шляхів розвитку політ проце-сів різних варіантів політ поведінки. Це необхідно для розробки механізму рацона-льної організації політичних процесів, ура-хуваня ресурсів політ влади, контроль. По-літологія має велике виховне значеня.

2. Методи політичних досліджень.

У процесі вивчення політичних явищ політична наука використовує різні методи дослідження. Виходячи з того, що у сферу інтересів науки про політику входить величезна за своїми масштабами соціальна практика, політологія використовує власне всі методи інших соціальних наук: філософські, правові, соціологічні, історичні, математичні, логічні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція і дедукція, аналогія й моделювання тощо). Із суто теоретичних методів можна назвати такі: теоретичний експеримент, математична формалізація, гіпотетично-дедуктивний метод, метод поступового руху від абстрактного до конкретного, метод історичного опису та ін.

Найпоширений серед політологів є діалектичний метод, який хар-ся конкретно-істор підходом до аналізу явиш дійсності, урахуванням впливу на пол явища багатьох різних факторів, що діють у сусп-ві,визнанням пріоритетної дії екон-ї сфери життя сусп-ва, розглядом усіх пол-х явищ і подій у їхньому розвитку.

Також суттєве значення мають системний підхід та структурно-функціональний аналіз.

Системн-й аналіз політологи вважають особливо важливим у пізнавальному відношенні. Цінність і важливість такого підходу полягає у цілісному сприйнятті об"єкта досл-ня та загальному аналізі зв"язків між окремими елементами в межах широкого цілого.

У 2-й пол 20 ст. широкого розповс-ня набулв біхевіористський меотд (спостереженя за поведі-нкою людей).

Найдавніші методи - порівняльні (зіставлення двох або більше політ об’єк-тів, які мають спільні характеристики).

Зараз у пол-гії широко застосов-ся емпірично-соціологічні м, м соціальної психології, статистики, моделюваня тощо