- •Розділ іі. Цивільне правове відношення Глава 5. Загальні положення про цивільні правовідносини
- •Глава 6. Фізична особа як суб'єкт цивільних правовідносин
- •Цивільна правоздатність
- •Глава 7. Юридична особа як суб'єкт цивільних правовідносин
- •Глава 9. Об'єкти цивільних правовідносин
- •Глава 10. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин
- •Розділ IV. Особисті немайнові права фізичних осіб Глава 15. Загальні положення про особисті немайнові права
- •Глава 16. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •Глава 17. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
Глава 6. Фізична особа як суб'єкт цивільних правовідносин
Одним з найбільш важливих учасників цивільних правовідносин є фізична особа. Однак, дане поняття слід відмежовувати і від низки інших суміжних понять. Так, наприклад, відмінність між поняттям “фізична особа” та “людина” полягає в тому, що: |
|
поняттям “людина” охоплюється будь-яка біопсихосоціальна істота, незалежно від того, чи вступає вона в цивільні правовідносини, чи ні. |
Натомість, “фізичною особою” може бути тільки людина, як суб'єкт цивільних правовідносин (ст.24 ЦК України).
|
Цивільна правоздатність
Цивільна правоздатність, як здатність мати цивільні права та цивільні обов’язки, визнається за усіма фізичними особами з моменту народження. |
Моментом припинення правоздатності фізичної особи є момент її смерті, з якого фізична особа втрачає здатність бути носієм цивільних прав та обов’язків, тобто бути учасником цивільних правовідносин.
|
Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними (ч.1 ст.30 ЦК України). |
Зміст суб’єктивного цивільного права фізичних осіб включає в себе такі повноваження: |
||
1. здатність фізичної особи своїми діями набувати цивільних прав та створювати для себе цивільні обов'язки; |
2. здатність самостійно здійснювати цивільні права та виконувати обов'язки; |
3. здатність нести відповідальність за невиконання цивільних обов’язків.
|
-
Законом виділяються декілька різновидів дієздатності:
|
3) дієздатність фізичних осіб у віці до 14 років (малолітніх). |
|||
---|---|---|---|---|
1. повна дієздатність; |
|
|||
|
2) дієздатність фізичних осіб у віці від 14 до 18 років (неповнолітніх); |
|
Повна цивільна дієздатність – здатність фізичної особи своїми діями набувати та здійснювати весь спектр передбачених законом цивільних права та створювати для себе та виконувати будь-які цивільні обов'язки, тобто реалізовувати належну їй правоздатність у повному обсязі. Повна дієздатність може набуватись фізичною особою та надаватись їй. |
Набуття має місце у випадку, коли повна дієздатність фізичної особи виникає у неї незалежно від її волі. ЦК України до таких випадків відносить:
|
1) досягнення фізичною особою віку 18 років (повноліття) (ч.1 ст.34 ЦК України); |
2) реєстрація шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття. При цьому, у разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття, а також у разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається (ч.2 ст.34 ЦК України). |
|
Надання має місце у випадку, коли виникнення повної дієздатності фізичної особи залежить від її волі та проводиться у спеціальному порядку. Так, повна дієздатність надається:
|
1) фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором; |
2) неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини; |
|
3) фізичній особі, яка досягла 16 років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. В цьому випадку повна дієздатність надається з моменту реєстрації неповнолітньої фізичної особи як підприємця. |
Самостійно фізичні особи віком від 14 до 18 років вправі вчиняти такі дії: |
1) вчиняти дрібні побутові правочини. При цьому, правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; |
2) здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; |
|
3) розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; |
|
4) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; |
|
5) укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку). |
|
Решту своїх прав фізичні особи у віці від 14 до 18 років вправі здійснювати за згодою батьків (усиновителів) чи піклувальника. |
Цивільна дієздатність фізичних осіб до 14 років (малолітніх) характеризується як часткова. Переважну більшість її прав здійснюють її батьки (усиновлівачі) чи опікун, які є її законними представниками та діють від її імені в її інтересі. Однак, в ст.31 ЦК України визначається низка прав, які неповнолітня особа може здійснювати самостійно. До таких прав відносять: |
|
1) вчинення дрібних побутових правочинів; |
2) здійснення особистих немайнових прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. |
В окремих випадках законодавець визначає умови, за яких фізична особа може бути обмежена у цивільній дієздатності, воно допускається у випадку, коли фізична особа, яка набула повної дієздатності: |
а) страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;
|
б) зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
|
Правовими наслідками обмеження повної дієздатності фізичної особи є встановленням судом над нею піклування. |
Недієздатність фізичної особи – нездатність фізичної особи власними діями набувати цивільних прав і виконувати цивільні обов'язки. |
Підставою визнання фізичної особи недієздатною є хронічний, стійкий психічний розлад здоров'я, в наслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними (ст.39 ЦК України). |
Наслідками визнання фізичної особи недієздатною є встановлення над особою опіки, тобто абсолютно весь спектр можливих цивільних прав (обов'язків) фізичної особи здійснюється (виконується) опікунами, в тому числі і обов'язки по відповідальності. |
Важливу роль для забезпечення рівності у можливості набуття та здійснення цивільних прав фізичної особи та створення і виконання її цивільних обов'язків відіграє інститут опіки та піклування. |
Опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст.58 ЦК України). |
Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (ст.59 ЦК України).
|
Першим етапом є встановлення опіки чи піклування. Опіка чи піклування встановлюється судом або органом опіки та піклування. Судом встановлюється опіка або піклування у випадках: |
1) визнання фізичної особи недієздатною; |
2) обмеження фізичної особи у цивільній дієздатності; |
|
3) коли малолітній чи неповнолітній позбавлений батьківського піклування. |
В решті випадків опіка чи піклування над фізичною особою встановлюється органами опіки та піклування.
Особа, яка призначена опікуном чи піклувальником може бути звільнена від виконанням нею своїх повноважень, у таких випадках: |
1) за заявою опікуна чи піклувальника; |
2) за заявою особи, над якою встановлено піклування; |
|
3) за заявою органу опіки та піклування у разі невиконання нею своїх обов'язків, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту. |
Оопіка припиняється у випадках: |
1) передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам); |
2) досягнення підопічним 14 років; |
|
3) поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною. |
В свою чергу, піклування припиняється у разі: |
1) досягнення фізичною особою повноліття; |
2) реєстрації шлюбу неповнолітньої особи; |
|
3) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; |
|
4) поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена. |
Від опіки та піклування слід відмежовувати інститут помічника та патронатного вихователя.
Помічник, відповідно до чинного законодавства, має право на: |
1) одержання пенсії, аліментів, заробітної плати, поштової кореспонденції, що належать фізичній особі, яка потребує допомоги; |
2) вчинення дрібних побутових правочинів в інтересах особи, яка потребує допомоги, відповідно до наданих йому повноважень; |
|
3) представляти особу в органах державної влади, органах влади АРК, органах місцевого самоврядування та організаціях, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення; |
|
4) представляти фізичну особу в суді на підставі окремої довіреності; |
|
5) отримувати від фізичної особи плату за виконання повноважень помічника, якщо інше непередбачено домовленістю між ними. |
Патронатний вихователь зобов'язаний: |
1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо; |
2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку; |
|
3) захищати дитину, її права та інтереси як опікун або піклувальник, без спеціальних на те повноважень. |
В законодавстві також встановлюється і легальне місце проживання фізичних осіб, до я кого слід відносити: |
1) місце проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років, яке визначається місцем проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає; |
2) місце проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, що визначається місцем проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає;
|
|
3) місце проживання недієздатної особи, яке визначається місцем проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.
|
Визнання фізичної особи безвісно відсутньою означає засвідчення в судовому порядку факту тривалої відсутності фізичної особи в місці його проживання, якщо не можливо встановити місце її перебування. |
Підставою визнання фізичної особи безвісно відсутньою є відсутність у місці її постійного проживання будь-яких відомостей про місце її перебування. |
Підставою оголошення фізичної особи померлою є відсутність у місці її постійного проживання в продовж певного строку відомостей про місце її перебування. Даний строк складає: |
а) 3 роки – загальне правило; |
б) 6 місяців – за умови, що фізична особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку; |
|
в) 2 роки від дня закінчення воєнних дій – за умови, що фізична особа, пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями. Однак з урахуванням конкретних обставин справи, суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу 6 місяців. |
Правовими наслідками оголошення судом фізичної особи померлою є: |
1) припинення або ж перехід до спадкоємців усіх прав та обов'язків фізичної особи, що оголошена померлою. Проте, спадкоємці фізичної особи, яка оголошена такою, що померла, не мають права відчужувати протягом 5 років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини; |
2) припинення шлюбу та інші наслідки, які настають у разі смерті. |