Державний екзамен

Предмет ,,Податкова система,,

1.Соціально-економічна сутність податків та їх подвійний характер.

За економічною сутністю податки є обов'язковими плате­жами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фі­зичних осіб до відповідного бюджету для фінансування вит­рат держави, передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Це одна Із форм вирівнювання дохо­дів юридичних І фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості й економічного розвитку. Вилучаючи частину доходів підприємців і громадян, держава гарантує їх ефектив­ніше використання для задоволення потреб суспільства в ці­лому й досягнення на цій основі зростання його добробуту. На перший погляд, податки виражають односторонні відно­сини держави з підприємцями та населенням під час їх .спла­ти. Однак це лише поверховий підхід до вивчення цих явищ і процесів. На ділі податки дають змогу мати зворотний зв'я­зок Із платниками завдяки фінансуванню відповідних витрат. Подвійне оподаткування — ситуація, коли з одного й то­го самого доходу податок сплачують декілька його послідовних отри­мувачів. Це виявляється при оподаткуванні доходу підприємства як самостійного платника та при оподаткуванні доходу акціонера або пайовика при розподілі прибутку. Як правило, проблема подвійного оподаткування розв'язується при розробленні національно­го податкового законодавства, в якому передбачено норми, що дають змогу певним способом зараховувати податок, сплачений на рівні під­приємства, при визначенні податкових зобов'язань акціонера.

2.Функції податків.Сутність фіскальної та розподільчо-регулюючої функції податків.Поєднання в єдиній системі оподаткування різноманітних за об'єктами оподаткування й методами обчислення податків дозволяє державі реалізувати на практиці основні функції податків: фіскальну, регулюючу, розподільчу, стимулюючу, контрольну. Фіскальна функція - є найважливішою, оскільки згідно з цією функцією податки виконують своє головне призначення - наповнення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. Основна ознака цієї функції - її стабільність, що дозволяє формувати надходження податків до бюджету на постійній, стабільній засаді. Регулююча функція виявляється в наданні пільг з оподаткування окремим галузям та виробникам, враховуючи їх перспективи, діяльність, рівень прибутковості та інше. Розподільча функція - своєрідне відображення фіскальної функції - наповнити скарбницю держави, щоб потім розподілити одержані кошти. Ця функція дуже щільно переплітається з регулюючою; наприклад, через непрямі податки створюються умови для перерозподілу коштів одних платників іншим (акцизи). Стимулююча функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва, діяльності. Як і регулююча, ця функція може бути пов'язана із застосуванням пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням бази оподаткування. Контрольна функція забезпечує нагляд та контроль за своєчасністю, повнотою сплати податків платниками в Україні. Економічна функція податків розглядається як їx здатність впливати на економічні процеси: темпи та пропорції розширеного відтворення, сукупний попит, інфляцію.

3.Елементи податку та їх характеристика. Основою податкової системи і механізму оподаткування є їх скла­дові елементи. Вони включають:а) суб´єкти оподаткування — це учасники податкових платежів.До них належать фізичні та юридичні особи, на яких покладено обов´язки сплачувати, утримувати та перераховувати податки до бюд­жету.б) об´єкт оподаткування вказує на явище, предмет чи процес, внаслідок наявності яких сплачується податок. Такими об´єктами мо­жуть бути: - доходи у формі прибутку, заробітної плати, дивідендів тощо;- рухоме й нерухоме майно;- вартість продукції (робіт, послуг);- операції з цінними паперами;-інші об´єкти, визначені Законом «Про оподаткування».Назва кожного податку здебільшого походить від об´єкта оподат­кування;в) джерелом оподаткування називають дохід, з якого платник сплачує податок. Джерело сплати податку може бути безпосередньо пов´язане з об´єктом оподаткування, а може і не бути пов´язане з об´єктом оподаткування. Податок сплачується із доходу незалежно від джерел його отримання або рухомого чи нерухомого майна, коли для сплати податку витрачається інша його частка;г) одиницею оподаткування або масштабом вимірювання є оди­ниця виміру об´єкта оподаткуванняд) база оподаткування — це законодавчо закріплена частина до­ходів чи майна платника податку за вирахуванням наданих пільг, яка приймається для розрахунку суми податку;є) ставка податку — це встановлений у законодавчому порядку розмір податку на одиницю виміру бази оподаткування. ж) норма оподаткування являє собою відношення обсягу податко­вих надходжень до податкової бази;з) податкові канікули — це відстрочення на певний період належ­ної до сплати суми податків або повне звільнення від сплати податку на певний період. 4.Сутність податкового адміністрування.Основні складові системи національного податкового адміністрування.Сутність податкової служби України, наприкінці 90 - х років, підказало саме життя, оскільки Україна стала на шлях ринкових перетворень, розпочався розвиток підприємницької діяльності. Спочатку були створені відповідні підрозділи які відповідали за справляння бюджетних доходів і виконання плану надходжень до бюджету. Податківці, хоч і були у 1990 році виділені в окрему державну організацію, залишились в структурі Міністерства фінансів, що не надавало їм справжньої самостійності так потрібної для виконання завдань, поставлених державою. Враховуючи вимоги часу, необхідність досягнення мобільності служби, можливості винесення швидких виважених рішень, 22 серпня 1996 року з'являється Указ Президента України про створення Державної податкової адміністрації, яку очолив Микола Янович Азаров. З цього року також розпочато спроби послаблення податкового тиску, про що засвідчили Указ Президента України від 31.07.1996 №621/96 “Про заходи по реформуванню податкової політики.Починаючи з 1997 року податкова служба займається пошуком найбільш ефективних важелів, які мають посприяти процесу вдосконалення роботи органів державної податкової служби. Саме у цей час виникає необхідність у проведенні докорінної модернізації органів державної податкової служби – починають розроблятися Концепція та Стратегія напряму розвитку Державної податкової служби України.Так, до річниці створення податкової служби в липні 1998 року вже було сформовано Адміністративну раду та Робочу групу з розробки та впровадження проекту модернізації податкової служби. 1999 рік можна вважати початком докорінних змін податкових органів.Саме тоді й було визначено головні стратегічні напрями розвитку державної податкової служби України. у 2001 році на виконання Указу Президента від 19 липня 2001 року №532/2001 з метою вдосконалення роботи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, створення комплексної системи державного контролю за сумнівними операціями, що здійснюються суб’єктами підприємницької діяльності, у складі Державної податкової адміністрації України утворено Департамент боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом. 2003 році було затверджено Концепцію вдосконалення організаційної структури державної податкової служби України (наказ ДПА України від 15.09.2003 №431), основним завданням якої є аналіз стану та визначення актуальних проблем у сфері вдосконалення організаційної структури органів ДПС України. 5.Організаційна структура органів державної податкової служби та їх основні завдання.Відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” до системи органів держав податково служби увійшли: –Державна податкова адміністрація України;– державні податкові адміністрації в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі;– державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах.У складі органів державної податкової служби функціонують також підрозділи боротьби з податковими правопорушеннями кримінального характеру (далі – податкова міліція).Державна податкова адміністрація України, залежно від кількості платників податків та деяких інших умов, може утворювати міжрайонні (два і більше райони), об’єднані (місто +район)ДПІУ ДПА України та ДПА АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя створено колегії, що підвищило статус колегіальних органів управління.Вони є дорадчими органами та розглядають найбільш важливі напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.Колегію Державної податкової адміністрації України очолює Голова Державної податкової адміністрації України. До її складу входять заступники Голови, народні депутати України, віце-президент УСПП та інші відповідальні працівники податкової служби. Загальна кількість членів колегії – 15 осіб. Її засідання проходять у міру необхідності вирішення питань, як правило, один раз на місяць. На засідання колегії запрошуються керівники податкових адміністрацій областей, начальники управлінь та самостійних відділів ДПА України. На колегії розглядаються найбільш важливі питання діяльності податкової служби, затверджуються плани роботи, підводяться підсумки проведеноїроботи.Завданнями органів державної податкової служби є: – здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі–податки,платежі); – внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; – прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендаційзпитаньоподаткування;– роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків– запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції 6.Сутність податкового адміністрування.Основні складові системи національного податкового адміністрування . адміністрування податків – це процес, який направлений на організацію оподаткування на законодавчій основі з метою забезпечення своєчасного і необхідного наповнення державного бюджету та уникнення недоїмок та необґрунтованих переплат з боку платників податків.У процесі адміністрування можна виділити такі напрями робіт: розробка основних положень податкової системи та системи оподаткування, обґрунтування та розробка заходів податкової політики, проведення роз’яснювальної роботи серед платників податків організацію нарахування, сплати податків, узгодження податкових зобов’язань; здійснення контрольно-перевірочної роботи, впровадження заходів відповідальності за порушення у сфері податкового законодавства. 7.Облік платників податків в органах державної реєстрації.Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. 63.2. Взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків. Взяття на облік в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору. 63.3. З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). 8.Облік великих платників податків.Податковим кодексом України, який вступив в дію з 1 січня цього року передбачено особливі умови взаємовідносин великих платників податків з органами державної податкової служби. Зокрема, центральний орган державної податкової служби визначає порядок обліку платників податків в органах державної податкової служби та порядок формування Реєстру великих платників податків на відповідний рік (п.64.7). Враховуючи зазначене, Державна податкова служба України сформувала Реєстр великих платників податків на 2012 рік, до якого включено 16 платників податків нашої області.За критеріями, визначеними Податковим кодексом (п.14.1.24), до великих платників податків відносяться юридичні особи у яких обсяг доходу  за останні чотири послідовні квартали перевищує п’ятсот мільйонів гривень або сума сплачених до Держбюджету податків перевищує 12 мільйонів гривень.Податковий кодекс також передбачає, що після включення до Реєстру великих платників податків підприємства зобов’язані стати на облік у спеціалізованому органі державної податкової служби, що здійснює супроводження великих платників податків. При цьому, якщо великий платник податків самостійно не став на облік у спеціалізованому органі державної податкової служби, то ДПС України має право змінити місце обліку такого великого платника податку до територіально найближчої Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові.Великий платник податків, щодо якого центральним органом державної податкової служби прийнято рішення про переведення на облік у спеціалізовану державну податкову інспекцію чи інший орган державної податкової служби, після взяття його на облік за новим місцем обліку, зобов'язаний сплачувати податки за місцем попереднього обліку в органах державної податкової служби, а подавати податкову звітність та виконувати інші обов'язки, передбачені цим Кодексом, за новим місцем обліку. 9.Державний реєстр фізичних осіб платників податків.Облік само зайнятих осіб.Стаття 2. Мета створення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів Створення Державного реєстру забезпечує:повний облік фізичних осіб, які сплачують податки та інші обов'язкові платежі, зоднозначною їх ідентифікацією;організацію автоматизованої обробки інформації про сплату податків та інших обов'язкових платежів фізичними особами в режимі комп'ютерної мережі;взаємодію державних податкових інспекцій з метою забезпечення контролю за правильністю та своєчасністю сплати податків та інших обов'язкових платежів фізичними особами;організацію нормативно-довідкової інформації для взаємодії державних податкових інспекцій з іншими державними органами;розвиток вітчизняного математичного забезпечення, засобів зв'язку та обчислювальної техніки.65.2. Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів. 11.Платники ПДВ. Платники ПДВ: юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України залежно від форм власності. .Платники податків є зобов'язаними суб'єктами. На пра­вовий статус платників податків впливає метод фінансово-пра­вового регулювання. Державне управління в сфері формуван­ня доходної частини бюджету об'єктивно Зумовлено необхідністю підпорядкування суб'єктів, за рахунок коштів яких і формується ця частина бюджету. Саме тому правове регулю­вання відносин у сфері податкової діяльності держави спрямо­вано на однобічні владні розпорядження державних органів щодо безумовно зобов'язаних суб'єктів. У зв'язку з цим у правовому статусі платників податків пріоритетним є комплекс по­даткових обов'язків щодо податкових прав, які є похідними від обов’язків. Платники податків — це суб'єкти, які сплачують подат­ки за рахунок коштів, що їм належать. Хто безпосередньо спла­чує податок — другорядне питання: це може бути особисто платник податків, його представник або податковий агент. 12.Обєкти та база оподаткування ПДВ.Об’єктом оподаткування є операції платників податку з:а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу,у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі – імпорт);г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі – експорт);ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 – 37 Митного кодексу України;д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 – 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.База оподаткування - це оборот у вартісному виразі до якого застосовується ставка для визначення суми ПДВ. Слід звернути увагу, що всі інші непрямі податки (наприклад, акцизний збір, мито), які були включені в ціни товарів, являються базою оподаткування ПДВ. Для різних видів операцій встановлюється різний порядок визначення бази. 13.Ставки ПДВ. Податковим кодексом передбачено, що за податковими зобов’язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків; з 1 січня 2014 року — 17 відсотків. База оподаткування визначатиметься на основі контрактної вартості товарів/послуг, але не нижче звичайних цін. В той же час, новий порядок визначення звичайних цін набере чинності з 1 січня 2013 року. Отже, до цієї дати діятимуть чинні на даний момент правила визначення звичайних цін (встановлені пунктом 1.20 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”). Виключено положення стосовно відхилення в розмірі 20% від рівня звичайної ціни. 14.Визначення платників акцизного податку та перелік об’єктів оподаткування акцизним податком.Згідно п. 212.1 ст. 212 "Платники податку" розділу VІ "Акцизний податок" Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI платниками податку є:– особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини;– особа - суб’єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України;– фізична особа - резидент або нерезидент, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства;– особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари (продукцію), підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними, підакцизні товари (продукцію), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку;– особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування;– особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають звільнення від оподаткування, у разі порушення таких вимог;– особа, на яку покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції), на які встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, 0 євро за 1000 кг нафтопродуктів у разі порушення таких умов;– особа, на яку при здійсненні операцій з підакцизними товарами (продукцією), які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування, покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції) в разі порушення таких умов;– замовники, за дорученням яких виробляються підакцизні товари (продукція) з давальницької сировини, сплачують податок виробнику. 15.Види ставок акцизного податку та порядок їх застосування.Існують два види ставок по акцизному податку тверді (у фіксованому виразі на одиницю товарів в кількісному виразі,наприклад, в євро за 1000 кг по бензину, в гривнях по алкогольним і тютюновим виробам) та процентні. Відповідно до існування різних видів ставок по АП існують і дварізних порядки визначення суми акцизного податку.Для обчислення акцизного податку по товарах, ставки яких визначено у відсотках, необхідно визначити базу оподаткування. Для вітчизняних товарів база оподаткування обчислюється виходячи з їх вартості, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами на товари, які він виробляє, без податку на додану вартість та акцизного податку. При імпорті підакцизних товарів база оподаткування визначається виходячи з їх вартості, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари, які він імпортує, без податку на додану вартість та акцизного податку (але не менше митної вартості таких товарів з урахуванням сум ввізного мита без податку на додану вартість та акцизного податку). Сума акцизного податку, якщо ставка встановлена у відсотках, обчислюється для вітчизняних товарів за формулоюА = С х О:100,де А - сума акцизного податку; С - ставка акцизного податку; О –обсяг реалізації за максимальними роздрібними цінами, що не включає АП і ПДВ;для імпортних товарів – за формулою, наведеною вище для вітчизняних товарів, якщо встановлені максимальні роздрібні ціни вище митної вартості з урахуванням суми мита. Якщо ж встановлені максимальні роздрібні ціни нижче митної вартості з урахуванням суми мита, застосовується слідуюча формула:А = С х (МВ+М):100,де А - сума акцизногоподатку; С - ставка акцизного податку; МВ – митна вартість товару; М- сума мита. 17.Сутність митної політики і об’єктивні фактори , що на неї впливають.Митна політика — система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.Митна політика являє собою певний комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування митних кордонів та забезпечення захисту національних інтересів та національної безпеки держави у зовнішньоекономічній сфері. Поняття національних інтересів та національної безпеки в даному випадку виступає тією головною категорією, за якою можливе визначення ефективності та актуальності державного впливу на сферу зовнішньоекономічних відносин. Засоби державного впливу на зовнішньоекономічні відносини за­стосовуються щодо правових відносин, що виникають при переміщенні товарів, інших предметів та транспортних засобів через митний кордон України. Такий спосіб реалізації митної політики засновано на критерії територіальної юрисдикції, до складу якої входять права держави обкладати податками будь–яку особу чи підприємство, що знаходяться на його території та вимагати від них виконання вимог правових норм цієї держави(правомірної поведінки). Проблеми сучасної митної політики визначають стратегію розвитку митної діяльності як сьогодення, так і майбутнього. Це пов’язано з цілим комплексом факторів об’єктивного та суб’єктивного характеру. Так, формування й реалізація митної політики держави об’єктивно спричинені закономірностями і тенденціями розвитку міжнародних зв’язків та відносин, з одного боку, закономірностями і тенденціями соціально-економічного розвитку світової спільноти − з другого.

18.Економічна сутність мита та його основні функції.Переваги та недоліки мита.Митна політика – це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.Мито являє собою податок на товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон. Суб’єктами сплати мита є як фізичні, так і юридичні особи при здійсненні експортно-імпортних операцій. Об’єктом оподаткування є митна вартість товарів або інших предметів, які переміщаються через митний кордон України, або їх кількісні показники Роль мита визначається відповідно до його функцій – фіскальної та регулювальної. У фіскальній функції мито служить для наповнення дохідної частини бюджету, однак на сучасному етапі розвитку значної ролі не відіграє. У регулювальній функції мито може слугувати для захисту або стимулювання вітчизняного виробництва В залежності від специфіки оподаткування ввізне та вивізне мито буває:адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів (легкові автомобілі);специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів (сигарети, нафтопродукти, горілка);комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладання;сезонне ввізне та вивізне мито нараховується на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення 19.Система митних платежів.Особливості справляння митних зборів.Митні платежі являють собою систему, яку можна поділити на дві групи: 1) основні — це обов'язкові платежі, які стягуються при переміщенні через митний кордон із суб'єктів, що не характеризуються специфічними особливостями. Ці платежі стягуються у більшості випадках, тому і мають таку назву. До таких платежів належать:— мито;— митні збори, які нараховуються за вантажною митною декларацією (за митне оформлення товарів, за перебування товарів та інших предметів під митним контролем); — податки: податок на доданувартість,акцизнийзбір.2) додаткові — це митні платежі за додатково надані митницею послуги чи дії (за зберігання товарів, плату за участь в митних аукціонах тощо). Такі платежі є зборами, які регулюють сплату при різних митних режимах. Особливості їх нарахування регулюються Державною митною службою України. Митні збори справляються під час митного оформлення за:митне оформлення товарів і предметів, транспортних засобів і номерних вузлів до них (у тому числі таких, що ввозяться тимчасово);перебування товарів і предметів, транспортних засобів і номерних вузлів до них під митним контролем;митне оформлення товарів і предметів, транспортних засобів і номерних вузлів до них у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, де вони зберігаються, чи поза робочим часом, установленим для митниці, у тому числі у вихідні та святкові дні;митне оформлення транспортного засобу індивідуального користування, якщо цей засіб використовується для перевезення товарів і предметів в обсягах, що підлягають обкладенню митом;видачу посвідчень на право реєстрації (перереєстрації) увезених в Україну громадянами транспортних засобів (у тому числі ввезених тимчасово. 20.Види мита:характеристика та мета застосування.В залежності від напрямку руху товару в Україні застосовується ввізне та вивізне мито. Ввізне мито- це мито, яке стягується митницями при надходженні іноземних товарів на внутрішній ринок.Вивізне мито- це мито, яке нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України.Воно застосовується в деяких країнах і встановлюється на певний строк, як правило в разі нестачі сировини в країні. За способом нарахування мита: адвалерне, специфічне, комбіноване.Адвалерне мито – це мито, яке нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, що обкладаються митом.Специфічне мито – це мито, яке нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, що обкладаються митом.Комбіноване мито – це мито, що поєднує особливості адвокорного і специфічного митного обкладання.

22.Платники податку на прибуток підприємств. Платниками податку є:З числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.З числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом. Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу ЮЛ, розташовані на території іншої,ніж такий платник податку, територіальної громади.Постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.Платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці.Платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.Національний банк України та його установи (крім госпрозрахункових) сплачують до Держбюджету України суму перевищення валових доходів консолідованого балансу над валовими витратами та частиною валових витрат років, що передують звітному (у разі коли вони не відшкодовані валовими доходами таких років) після закінчення фінансового року. У разі перевищення за підсумками року затверджених видатків НБУ над отриманими доходами дефіцит покривається за рахунок Держбюджету України.Установи пенітенціарної системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту. 

23.Обєкт оподаткування податку на прибуток підприємств.Податкова база.Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на: суму валових витрат платника податку; суму амортизаційних відрахувань.Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.Валовий доход включає:Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами. 24.Ставки податку на прибуток підприємств. Ставка податку на прибуток підприємств у розмірі 23 відсотки. Для окремих категорій може бути встановлено ставку у 0%. Так,  для застосування нульової ставки оподаткування підприємства повинні відповідати одному з наступних критеріїв:- протягом трьох попередніх років (або протягом всіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг прибутків не перевищував 3 млн.грн. і в яких чисельність працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;-  колишні платники єдиного податку (до набрання чинності ПК) та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції становив до 1 млн.грн.,- чисельність працівників – до 50 чоловік, при цьому, нарахована за кожний місяць звітного періоду середня зарплата їх працівників є не меншою, ніж дві мінімальні зарплати.Якщо у підприємства, яке буде застосовувати нульову ставку, у будь-якому звітному періоді хоча б один з показників (з отриманого прибутку, середньооблікової чисельності або середньої зарплати працівників) не буде відповідати вказаним критеріям, то тоді це підприємство повинно платити податок з прибутку.Існують також деякі обмеження по категорійному принципу. Так, не можуть скористатися “податковими канікулами” підприємства, які утворені після вступу в силу ПК шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації та корпоратизації.Не зможуть скористатися нульовою ставкою податку і підприємства, які працюють, , у сфері розваг, оптової торгівлі, експорту-імпорту підакцизних товарів, фінансів, операцій з нерухомістю, права, бухгалтерії.

25.Пільги щодо оподаткування окремих платників податку на прибуток підприємств.У розділі ІІІ «Податок на прибуток підприємств» проекту Податкового кодексу України передбачено надання спеціальних інвестиційних пільг: - на 5 років - нульова ставка податку для новоутворених суб’єктів господарювання, а також підприємств з щорічним обсягом доходів до 3 млн.грн.;- на 10 років - звільнення від оподаткування прибутку підприємств галузей легкої промисловості (крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині) та суб’єктів господарської діяльності від надання готельних послуг, підприємств суднобудівної та літакобудівної промисловості.Також передбачені пільги з енергозбереження:- звільнення від оподаткування 80 відсотків прибутку підприємств, отриманого від продажу деяких енергозберігаючих товарів власного виробництва промислового призначення;- звільнення від оподаткування 50 відсотків прибутку, отриманого від здійснення енергозберігаючих заходів та реалізації енергоефективних проектів підприємств, які займаються розробленням та використанням енергозберігаючих заходів та енергоефективних проектів;- тимчасове звільнення від оподаткування  прибутку виробників біопалива на виробництво електричної теплової енергії. 26.Платник податку на доходи фізичних осіб. Платником податку є фізична особа (громадянин України, фізична особа без громадянства або громадянин іноземної держави). З метою оподаткування розрізняють резидентів та нерезидентів – фізизичних осіб. До резидентів відносять як громадян України, так і осіб без громадянства або громадян іноземної держави. Віднесення тієї чи іншої особи до резидента України з метою оподаткування залежить від ряду чинників, таких як місце проживання та місце постійного проживання, місце розташування центру життєвих інтересів, місце реєстрації як суб”єкта підприємницкої діяльності, громадянство, тощо. Всі інші громадяни, яких не відносять до резидентів, є нерезидентами.Виключені з числа платників податку нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України і мають дипломатичні привілеї та імунітет. Якщо платник податку помирає або визнається судом померлим чи безвісно відсутнім, то податок за останній податковий період справляється з активів такого платника податку при відкритті спадщини. 27.Обєкти оподаткування податку на доходи фізичних осіб.База оподаткування та особливості їх визначення при нарахуванні доходів.Об'єктом оподаткування резидента є:загальний місячний оподатковуваний дохід;чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню приїх виплаті;іноземні доходи.Об'єктом оподаткування нерезидента є:загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням того, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду,на суми податкової знижки такого звітного року.

28.Ставки податку на доходи фізичних осіб.З 1 січня 2011 року набирав чинності Розділ IV Податкового кодексу України (далі-Кодекс), яким необхідно керуватись суб’єктам господарювання при справлянні податку на доходи фізичних осіб. Слід зазначити, що базова ставка податку залишилась без змін і складає 15%. Якщо, загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становитиме 17% суми перевищення з урахуванням податку сплаченого за ставкою 15%. 29.Податкова знижка з податку на доходи фізичних осіб та особливості її нарахування.Термін «податковий кредит» у ПК замінено на термін «податкова знижка». Право на податковову знижку матиме виключно резидент. При цьому не має значення, платнику податку присвоєно ідентифікаційний номер чи в нього є відмітка в паспорті про відмову від такого номера через свої релігійні переконання. Як і раніше, загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку у звітному податковому році, не може перевищувати нарахованої йому заробітної плати. Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься (пп. 166.4.3 ПК).Платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року за умови наявності підстав для її нарахування та документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки (відповідні платіжні та розрахункові документи, зокрема квитанції, фіскальні або товарні чеки, прибуткові касові ордери, копії договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця).Перелік витрат, що включаються до податкової знижки, наведено в п. 166.3 ПК, і він практично не змінився в порівнянні з переліком витрат, які давали право на податковий кредит відповідно до Закону № 889. Додатково із 01.01.11 р. матиме право на податкову знижку платник податку, який протягом звітного року перерахує суму коштів або передасть майно у вигляді пожертвувань чи благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні та внесеним до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату передачі таких коштів та майна, у розмірі, що не перевищує 4 % суми його загального оподатковуваного Доходу такого звітного року. 30.Податкові соціальні пільги з податку на доходи фізичних осіб та порядок їх нарахування.Як і раніше, право на зменшення загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП матимуть платники податку, у яких такий дохід не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, який діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. (пп. 169.4.1 ПК).Однак розмір ПСП змінився: якщо за нормами ст. 6 Закону № 889 ПСП дорівнювала 50% мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), установленої законом на 1 січня звітного податкового року, то за ПК вона обчислюватиметься виходячи із прожитковому мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року (пп. 169.1.1 ПК). У 2011 році ПСП установлюється в розмірі 50% від цього показника (абзац восьмий п. 1 розд. XIX ПК).Перелік осіб, які мають право на підвищену ПСП, доповнено категоріями платників, які потребували державної підтримки. А саме з 01.01.11 р. матиме право на ПСП:-у розмірі 100% - платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину (пп. 169.1.2 ПК); -у розмірі 150% - платник податку, який був учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону від 22.10.93 р. № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім інвалідів І і II групи, які мають право на 200%-ву ПСП) (абзац «є» пп. 169.1.3 ПК). -Не передбачено застосування ПСП у розмірі 150% для вдів та вдівців (вони користуватимуться ПСП на загальних підставах) та на ПСП у розмірі 200% - для осіб, які мають та виховують трьох чи більше дітей віком до 18 років. 31.Порядок подання платниками податку на доход фізичних осіб річної декларації про майновий стан і доходи.Згідно з пп. 49.18.4 ПК строк подання річної податкової декларації фізичними особами - платниками податку на доходи фізичних осiб установлено до 1 травня року, що настає за звітним (наприклад, останнім днем подання декларації про доходи за 2010 рік буде 29 квітня 2011 року, адже 30 квітня припадає на вихідний день). За нормами Закону № 889 річна податкова декларація подавалася до 1 квітня року, що настає звітним, а платники, які мали право на податковий кредит, могли подавати таку декларацiю до кінця року, що настає за звітним. Відповідно до пп. 8.1.3, 9.9.1, 8.2.1 Закону № 889 обов’язковість подання декларації відноситься до тих фізичних осіб, які отримали:-    іноземні доходи-   доходи від нерезидента, фізичної особи, яка не є СПД, або особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність-   доходи (прибутки), які не підлягали оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті.18.1. Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який:а) зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів;б) має право подати таку декларацію для отримання податкового кредит18.2. Для цілей цього Закону обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку.18.3. Платники податку - резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов'язані подати податковому органу декларацію не пізніше закінчення 60 календарного дня, що передує такому виїзду.Податковий орган зобов'язаний протягом 30 календарних днів від дня отримання такої декларації визначити податкове зобов'язання та надіслати податкове повідомлення платнику податку, який зобов'язаний сплатити належну суму податку та отримати довідку про таку сплату або про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, яка здається органам митного контролю під час перетину митного кордону та є підставою для проведення митних процедур .32.Платники фіксованого сільськогосподарського податку.Обєкт оподаткування та ставки фіксованого сільськогосподарського податку.Порядок обчислення суми податку.Платниками фіксованого податку можуть бути: • сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм; • селянські та інші господарства, які займаються виробництвом, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції; • власники земельних ділянок та землекористувачі, в тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію. Для того, щоб стати платником фіксованого сільськогосподарського податку, необхідне виконання 2 умов. Перша - платниками податку можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, в яких виручка від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки за попередній звітний рік перевищує 50% від загальної суми валового доходу субʼєкта господарювання (дана норма запроваджена у статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"). Якщо у звітному періоді виручка від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки становитиме менше 50% від загального обсягу валового доходу, то суб'єкт господарювання в наступному звітному періоді сплачує податки на загальних підставах. Друга умова - наявність у потенційного платника податку сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень). Цю норму проголошено у п. 1 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 658. Об'єктом оподаткування фіксованим податком виступає площа сільськогосподарських угідь, яка знаходиться в сільськогосподарського товаровиробника у власності або надана йому в користування, в тому числі на умовах оренди. Положенням визначено, що у разі коли платник фіксованого сільськогосподарського податку здає сільськогосподарські угіддя в оренду, орендовані площі не можуть включатися до розрахунку сплати фіксованого сільськогосподарського податку орендаря. Названі площі повинні бути включені до розрахунку податку орендодавця, який в термін до 1 лютого поточного року вже подав його до органу державної податкової служби за місцем свого знаходження. Ставки фіксованого сільськогосподарського податку встановлюються з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь у відсотках від їх грошової оцінки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., у таких розмірах: • для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,5% ; 33.Платники податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений ст. 265 р. ХІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ). Зазначена ст. 265 р. ХІІ ПКУ відповідно до ч. 1 р. ХІХ ПКУ набирає чинності з 1 січня 2012 року. Згідно із п. 265.1 ст. 265 р. ХІІ ПКУ платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості. Відповідно до п. 265.2 ст. 265 р. ХІІ ПКУ об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості. Об’єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності). Цивільний кодекс України характеризує державну власність як майно, що належить державі Україна, а комунальну власність – територіальній громаді (Статті 326 і 327 Цивільного кодексу України).Об’єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження або безумовного (обов’язкового) відселення. Відповідно до статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» залежно від ландшафтних і геохімічних особливостей ґрунтів, 34.Порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно до бюджету.Порядок обчислення суми податку. Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно й органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, щоквартально в 15-денний термін після його закінчення подають органам державної податкової служби відомості, необхідні для розрахунку даного податку. Відповідно податкові органи до 1 липня звітного року обчислюють його розмір для фізичних осіб і надсилають за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості податкове повідомлення-рішення про суму податку, що підлягає сплаті, а також платіжні реквізити. При цьому платники можуть звернутися до органів державної податкової служби для звірки даних щодо площі житлової нерухомості, податкових пільг, ставок та нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. На відміну від фізичних осіб, юридичні особи самостійно обчислюють суму даного податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подають податковим органам за місцезнаходженням об’єкта оподаткування деклараціюПорядок сплати. Сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за місцем розташування об’єкта оподаткування і зараховується до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. 35.Обєкти та база оподаткування збору за першу реєстрацію транспортного засобу.З моменту набрання чинності Кодексом (тобто з 01.01.2011 р.) перелік обєктів оподаткування збором дещо зміниться, порівняно з нинідіючим, встановленим ЗУ "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (N 75/97-ВР від 18.02.97 р.).Так, окрім існуючих нині, до переліку потрапили: - трактори на гусеничному ходу і мотоцикли незалежно від обєму циліндру двигуна - судна, зареєстровані у Державному судновому реєстрі України або у Судновій книзі України; - літаки і вертольоти, зареєстровані у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України або у Реєстрі державних повітряних суден України (крім літаків і вертольотів Збройних Сил України, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту населення, а також органів управління та сил цивільного захисту, що виконують завдання цивільного захисту).Водночас виключені з переліку обєктів оподаткування мопеди та велосипеди з установленим двигуном незалежно від обєму циліндра двигуна).Причепи і напівпричепи також не підлягатимуть оподаткуванню.База оподаткування визначається окремо для кожного транспортного засобу:- для колісних транспортних засобів (крім легкових авто, обладнаних електродвигуном) як і раніше - за обємом циліндрів двигуна в куб. сантиметрах;- для легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном, та для суден, обладнаних двигуном - за потужністю двигуна в кВт;- для суден, не обладнаних двигуном, - за довжиною корпусу судна в сантиметрах;- для літаків, вертольотів - за максимальною злітною масою.

36.Платники і податкові агенти екологічного податку.Відповідно до п. 240.1 ст.240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентівТакож, платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива. Закон № 3609  від 07.07.2011р. змінює склад податкових агентів (пункт 241.2 статті 241 Податкового кодексу). Якщо раніше ними були суб’єкти господарювання, що здійснювали оптову та роздрібну торгівлю паливом (окрім тих, що реалізують паливо, придбане в оптових торговців), то відповідно до Закону № 3609 ними стануть суб’єкти господарювання, які:-здійснюють на митній території України торгівлю паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника;-здійснюють ввезення палива на митну територію України.

37.Пільги щодо земельного податку.Земельні ділянки які не пільгають оподаткуванню.Відповідно до п.281.1 ст. 281 Податкового кодексу від сплати земельного податку звільняються:* інваліди І і ІІ групи;* фізичні особи, які виховують трьох і більше * пенсіонери (за віком);* ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону № 3551-ХІІ;* фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.Згідно з п.281.2 ст.281 Податкового кодексу звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видомвикористання у межах граничних норм:* для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 га;* для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 га, в селищах – небільш як 0,15 га, в містах – не більш як 0,10 га;* для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 га;* для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 га;* для ведення садівництва – не більш як 0,12 га.Не сплачується податок за:283.1.1. сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;283.1.3. земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;283.1.4. землі дорожнього господарства автомобільних доріг землі під проїзною частиною, узбіччям,загального користування земляним полотном, 38.Платники та податкові агенти туристичного збору.Особи які не можуть бути платниками туристичного збору.Податковим кодексом України з 1 січня 2011 р. запроваджено туристичний збір, який належить до категорії місцевих.Рішенням чернівецької міської ради від 25.01.2011 № 18 затверджено Положення про туристичний збір в м. Чернівці.Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію м. Чернівців, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в визначений строк.Ставка туристичного збору встановлюється в розмірі 1 % від вартості (за вирахуванням ПДВ) усього періоду проживання (ночівлі) в готелях, кемпінгах, мотелях, гуртожитках для приїжджих та інших закладах готельного типу, санаторно-курортних закладах тощо.Справляння збору здійснюється податковими агентами:а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;б) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;в) юридичними особами або фізичними особами - підприємцями, які уповноважуються міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з міською радою.Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), та вказують суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання.Збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця . Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу. Платниками збору не можуть бути особи, які: а) постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір; б) особи, які прибули у відрядження; в) інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); г) ветерани війни; ґ) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; д) особи, які прибули за путівками та курсовками в санаторії та пансіонати.

39.Сутність податкової політики та її соціально-економічний характер.Податкова політика держави є невід'ємною складовою фінансової політики. Вона не має самостійного характеру, оскільки податки, як інструмент впливу на економіку, застосовуються в комплексі з іншими методами її регулювання. Система оподаткування — частина загальної податкової політики держави.Загалом податкова політика — це система відносин, які складаються між платником податку і державою, а також стратегія їх дій у різних умовах господарювання та економічних системах.Залежно від організаційної структури управління державою розрізняють податкову політику на макроекономічному рівні, тобто державну податкову політику, і на мікроекономічному рівні, тобто податкову політику суб'єкта оподаткування на рівні підприємства, фірми (юридичних і фізичних осіб).Кожен рівень має свої особливості, завдання, мету і методи її досягнення.Якщо розглядати податкову політику на макроекономічному рівні, то вона є системою відносин між державою і платниками податків та інших обов'язкових платежів, які складаються при отриманні та розподілі їх у державі.За характером державна податкова політика може бути дискреційною та антидискреційною. Такий розподіл залежить від циклічності розвитку економіки, стадій економічного розвитку суспільства. 40.Класифікація неподаткових платежів та їх характеристика .Неподатковими надходженнями визнаються:1) доходи від власності та підприємницької діяльності;2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності;3) інші неподаткові надходження.Неподаткові надходження є важливим джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Проте їх обсяг значно менший від податкових надходжень.Склад неподаткових надходжень державного й місцевих бюджетів визначено ст. 29, 64, 66 і 69 Кодексу та назвами кодів неподаткових надходжень згідно із класифікацією доходів, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 р. № 604 “Про бюджетну класифікацію та її запровадження” (зі змінами). Ці надходження групуються за такими класифікаційними ознаками: доходи від власності й підприємницької діяльності, адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного й побічного продажу, інші неподаткові надходження.Важливою складовою доходів бюджету є доходи від операцій із капіталом. Згідно зі ст. 9 Кодексу до доходів від операцій із капіталом зараховані надходження від продажу основного капіталу (надходження коштів від реалізації безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави або територіальної громади, та скарбів, знахідок, а також валютні цінності і грошові кошти, власники яких невідомі, надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також надходження від відчуження майна, яке належить Автономній Республіці Крим, та майна, що перебуває в комунальній власності); надходження від реалізації державних запасів товарів (надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву, надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного