ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

РОЗРАХУНКОВА РОБОТА

з курсу «Міжнародна економіка»

Варіант – 8

Ірпінь – 2014

ВСТУП

Зовнішньоторговельна діяльність країни обраховується у вигляді платіжного балансу. Макроекономічне призначення платіжного балансу полягає в тому, щоб у лаконічній формі відбивати стан міжнародних економічних відносин даної країни з її закордонними партнерами, являючись індикатором для вибору кредитно-грошової, валютної, бюджетно-податкової, зовнішньоторговельної політики і управління державною заборгованістю.

Метою розрахункової роботи є:

• засвоєння загальних питань щодо організації міжнародних економічних відносин, розкриття суті та змісту основних прикладних категорій та підготовка фахівців такого рівня кваліфікації в галузі міжнародної економіки, який забезпечуватиме їм мобільність, конкурентні переваги не тільки на національному, але міжнародному ринку праці;

• засвоєння способів обслуговування зовнішньоекономічних операцій, їх обліку, визначення, виміру і аналізу взаємозв’язків основних макроекономічних змінних, що характеризують участь країни у міжнародних економічних процесах, а також усвідомленні шляхів досягнення зовнішньої і внутрішньої рівноваги у відкритій економіці – основою при цьому виступає платіжний баланс.

Завдання розрахункової роботи:

• засвоїти методику проведення міжнародних розрахунків щодо регулювання грошових зобов’язань і вимог, специфіку міжнародних розрахунків, використання платіжних засобів у міжнародній практиці, форми різних кредитних знарядь міжнародних розрахунків та їх використання при здійсненні міжнародної економічної діяльності;

• засвоїти методику складання платіжного балансу держави та принципи його побудови, вміти структурувати статті платіжного балансу;

• розраховувати сальдо рахунку поточних операцій, сальдо рахунку операцій з капіталом і фінансових операцій, обсяги фінансування, величину помилок та упущень;

• обґрунтувати характер і наслідки змін першого і другого розділів платіжного балансу;

• визначити сальдо балансу міжнародних інвестицій (міжнародної заборгованості) та обґрунтувати його зв'язок з платіжним балансом країни;

• обґрунтувати вплив змін основних статей платіжного балансу на ефективність міжнародної економічної діяльності держави.

Теоретичний розділ

Зовнішньоекономічна діяльність кожної країни приводить до виникнення двох зустрічних потоків іноземної валюти: вхідного (наприклад виручка від експорту продукції) та вихідного (наприклад оплата імпорту). Інтегральним показником цих потоків можуть слугувати баланси міжнародних розрахунків як співвідношення грошових вимог і зобов'язань, надходжень і платежів однієї країни щодо інших.

Для того, щоб виконати дану розрахункову роботу, слід дослідити сутність наступних видів балансів міжнародних розрахунків:

• розрахунковий баланс;

• баланс міжнародної заборгованості;

• платіжний баланс.

Розрахунковий баланс використовується для виявлення країн — нетто-кредиторів і нетто-боржників. Він характеризує співвідношення всіх заборгованостей певної країни з боку іноземних партнерів на певну дату і зобов'язань щодо них цієї країни незалежно від строків надходження платежів.

З одного боку, розрахунковий баланс дає можливість визначити масштаби зовнішньоекономічної діяльності, особливо у сфері міжнародного кредиту.

Однак, з іншого боку, він недостатньо повно віддзеркалює стан справ, оскільки і серед іноземних боргів, і серед зобов'язань країни можуть бути як прострочені позиції, так і платежі, строк погашення яких ще не настав.

Баланс міжнародної заборгованості (його ще називають балансом міжнародних інвестицій) не враховує поточної заборгованості (наприклад заборгованості України за одержану в цьому році російську нафту), а показує лише співвідношення між закордонними активами і золотовалютними резервами країни з одного боку і зобов'язаннями перед іноземними вкладниками з другого.

Платіжний баланс є найбільш поширеним балансом міжнародних розрахунків, який показує співвідношення платежів за кордон і надходжень з-за кордону за певний період часу (рік, квартал, місяць).

Експорт товарів і запозичення, одержані країною, — це кредитні операції. Імпорт і кредитування інших країн — дебетні.

Платіжний баланс – статистичний звіт, в якому за методом подвійного запису систематизовано підсумкові дані про зовнішньоекономічні операції резидентів даної країни з резидентами інших країн світу за певний період часу.

Основні сфери використання даних ПБ:

• Ідентифікація нових ринків товарів та послуг;

• Прогнозування змін економічної кон'юнктури та бізнес-середовища (наприклад, значне зростання обсягів імпорту свідчить про тенденцію до неконтрольованої інфляції в країні);

• Прогнозування зміни курсу національної грошової одиниці (скорочення резервних активів вказує на загрозу можливої девальвації);

• Інформація про підвищення міжнародних інвестиційних та кредитних ризиків.

Фактори, що впливають на стан платіжного балансу:

• Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.

• Циклічні коливання економіки.

• Зростання закордонних державних витрат, пов’язаних із мілітаризацією економіки і військовими витратами.

• Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.

• Зміни в міжнародній торгівлі.

• Вплив валютно-фінансових факторів.

• Негативний вплив інфляції.

• Торговельно-політична дискримінація певних країн

З бухгалтерської точки зору платіжний баланс завжди перебуває в рівновазі. Але за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо, якщо надходження перевищують платежі, або пасивне, коли платежі перевищують надходження.

Платіжний баланс складається з таких розділів:

• торговельний баланс, тобто співвідношення між вивезенням та ввезенням товарів;

• баланс послуг і некомерційних платежів (баланс "невидимих" операцій);

• баланс руху капіталів та кредитів.

Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту й імпорту. Оскільки значна частина зовнішньої торгівлі здійснюється в кредит, є розбіжності між показниками торгівлі, платежів та надходжень, що фактично здійснені за відповідний період.

Баланс послуг і некомерційних платежів - включає платежі й надходження з транспортних перевезень, страхування, електронного, телекосмічного та інших видів зв'язку, міжнародного туризму, обміну науково-технічним і виробничим досвідом, експортних послуг, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачі інформації, культурних та наукових обмінів, різних комісійних зборів, реклами, організації виставок, ярмарок і т. ін.

За прийнятими у світовій статистиці правилами в розділ "послуги" входять виплати доходів з інвестицій за кордоном і процентів з міжнародних кредитів. Хоча за економічним змістом вони, безумовно, ближчі до руху капіталів.

За методикою МВФ, слід також показати особливою позицією в платіжному балансі так звані односторонні перекази:

• державні операції — субсидії іншим країнам за лінією економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;

• приватні перекази — перекази іноземних робітників, спеціалістів, родичів на батьківщину.

Платіжний баланс з поточних операцій включає торговельний баланс і "невидимі" операції. Поточними ці операції стали називати для того, щоб відокремити світову торгівлю товарами та послугами від міжнародного руху фінансових ресурсів у формі капіталів і кредитів.

Баланс руху капіталів і кредитів виражає співвідношення вивозу і ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів.

За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії:

• міжнародний рух підприємницького капіталу;

• міжнародний рух позикового капіталу.

Підприємницький капітал включає прямі закордонні (придбання і будівництво підприємств за кордоном) і портфельні (купівля цінних паперів закордонних компаній) інвестиції.

Міжнародний рух позичкового капіталу класифікується за ознаками терміновості. При складанні балансу слід розрізняти:

• Довго- і середньострокові операції включають державні й приватні запозичення і кредити, які надаються на термін понад один рік.

• Короткострокові операції включають міжнародні кредити терміном до одного року; поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари); переміщення грошового капіталу між банками.

Операції з ліквідними валютними активами. Заключна стаття платіжного балансу відображає операції з ліквідними валютними активами, в яких беруть участь державні валютні органи й у результаті яких відбуваються зміни як величини, так і складу центральних офіційних золотовалютних резервів.

Платіжний баланс завжди є бухгалтерським балансом, але він не завжди перебуває у стані рівноваги. Якщо платіжний баланс є в стані порушення рівноваги, то для відновлення його збалансованості необхідно змінити певні показники національної економіки (наприклад, рівень цін, валютні курси, рівень доходів). Концепція рівноваги платіжного балансу є концепцією вирівнювання ринку.

Стан платіжного балансу можна охарактеризувати за допомогою співвідношення між надходженнями з-за кордону платежів та здійсненими країною платежами за кордон.

Актив і пасив торговельного балансу пов'язаний з підвищенням або зниженням попиту на товари даної країни на світовому ринку, тобто економічної кон'юнктури світового ринку.

Перевищення експорту над імпортом (позитивне сальдо торговельного балансу) показує зростання світового попиту на товари даної країни і переважання попиту на товари вітчизняного виробництва в середині неї. І навпаки: дефіцит (від'ємне сальдо торговельного балансу) свідчить про недостатню конкурентноздатність товарів нашої країни на світовому ринку і переважанні попиту на імпортні товари всередині неї.

Для аналізу платіжного балансу особливе значення мають три баланси: баланс поточного рахунку, базисний баланс, баланс офіційних розрахунків. Згадані баланси підраховуються шляхом підведення підсумків у певних розділах платіжного балансу і підрахунку всіх записів, що знаходяться вище цього підсумку.

Баланс поточного рахунку — це частина платіжного балансу, то відображає співвідношення руху за кордон та з-за кордону товарів, послуг, доходів і поточних трансфертів. Дефіцит поточного рахунку означає, що країна постачала на ринок більше вітчизняної валюти, ніж був на неї попит.

Базисний баланс визначається як сума балансу поточного рахунку і чистого переміщення довгострокового капіталу. Він є показником довгострокової міжнародної економічної стабільності країни, оскільки відображає її забезпеченість економічними ресурсами, конкурентноздатність на світовому ринку, ставлення до економіки в аспекті надійності інвестицій тощо.

Для простеження тенденцій цих балансів необхідно проаналізувати платіжний баланс країни протягом кількох періодів — коротко- (до одного року), середньо- (3—5 років) та довгострокового (10-років).

Довгострокова рівновага вимагає, щоб чистий баланс товарів і послуг поточного рахунку був нульовим протягом довготривалого періоду часу.

Середньострокова рівновага передбачає нульовий баланс за базовими рахунками.

Короткострокова рівновага означає нульовий чистий баланс рахунку офіційних резервів, а також рівновагу на ринку іноземних валют.

Сальдо поточного рахунку показує, чи країна є нетто-кредитором (при активному балансі), чи є боржником (при пасивним, балансі). Дефіцит балансу поточних операцій означає, що імпортні операції по першій частині платіжного балансу створили поти на іноземну валюту більший, ніж експортні операції забезпечили її пропозицію.

Сальдо рахунку капіталу і фінансів фактично являє собою дзеркальне відображення сальдо поточного рахунку, бо показує фінансування потоку реальних ресурсів. Друга частина платіжного балансу, як і перша, показує співвідношення попиту на іноземну валюту та її пропозицію. Приплив капіталу збільшує надходження іноземної валюти, а відплив — її зменшення.

Якщо іноземці купують акції, облігації, нерухомість в Україні, то це приплив капіталу і попит на гривні. Якщо відбувається протилежна трансакція, то це відплив капіталу і пропозиція гривень. Отже, джерелами попиту на гривні є експорт і приплив капіталу, а джерелами пропозиції гривень — імпорт і відплив капіталу.

Баланс поточного рахунку і баланс рахунку руху капіталу є взаємопов'язаними. Дефіцит балансу поточного рахунку покриваєте в основному за рахунок припливу капіталів. І навпаки: при активному балансі поточного рахунку надлишкові кошти використовуються для купівлі нерухомості або цінних паперів в інших країнах.

Сальдо балансу офіційних розрахунків свідчить про зміну офіційних резервів країни в іноземних ліквідних активах. Цей баланс часто називають компенсаційним, оскільки він нейтралізує дефіцит або надлишок підсумкового балансу. Скорочення офіційних резервів (додатне значення у статті офіційних резервів) показує масштаби дефіциту платіжного балансу за основними статтями; зростання офіційних резервів (від'ємне значення у статті офіційних резерпіні означає активне сальдо платіжного балансу країни.

Баланс поточного рахунку разом із балансом рахунку капіталу та фінансів (без статті «Резервні активи») є підсумковим платіжним балансом. Якщо підсумковий платіжний баланс дорівнює нулю, то платіжний баланс країни врівноважений. Підсумковий платіжний баланс є пасивним, якщо видатки іноземної валюти перевищують н надходження. І навпаки: підсумковий платіжний баланс є активним, коли надходження іноземної валюти перевищують її використання резидентами країни. Підсумковий платіжний баланс врівноважується за рахунок офіційних резервів іноземної валюти центральних банків, позик у іноземних урядів або МВФ. За пасивного підсумкового платіжного балансу центральний банк зменшує валютні резерви, компенсуючи нестачу іноземної валюти в країні. Ця операція відображається у кредиті статті «Резервні активи», оскільки вона є пропозицією іноземної валюти, тобто операцією експортного типу. За активного підсумкового платіжного балансу приплив іноземної валюти в країну компенсується збільшенням валютних резервів центральним банком. Ця операція відображається у дебеті статті «Резервні активи».

Підсумковий платіжний баланс дорівнює балансові офіційних розрахунків із протилежним знаком.

Сальдо усіх рахунків платіжного балансу дорівнює нулю.