Тема: джерела трудового права україни План лекції:

1. Поняття джерел трудового права України, їх класифікація.

2. Конституція України як основне джерело трудового права.

3. Кодекс законів про працю України та інші законодавчі акти України, що регулюють трудові відносини.

4. Підзаконні акти, що регулюють трудові відносини.

5. Локальні правові норми.

6. Міжнародні правові акти про працю.

1.Поняття джерел трудового права України, їх класифікація

Джерела трудового права України – це спосіб вираження норм права, що прийма­ються компетентними на те органами держави і призначені регу­лювати трудові відносини в процесі застосування праці і суспіль­ного захисту людей праці.

(М.Д.Бойко: форми вираження правових приписів через нормативні акти, як результат діяльності компетентних органів держави, які встановлюють чи санкціонують правові норми, обов’язкові для сторін правовідносин, що складають предмет трудового права.

Р.Б.Шишка: форми встановлення норм трудового права у державі.)

Класифікація джерел трудового права:

1. Залежно від органів правотворчості джерела трудового права поділяються на акти, які видаються:

- вищими органами державної влади та управління (Верхов­ною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Президентом України);

- центральними органами державного управління (міністерст­вами, державними комітетами та іншими відомствами);

- місцевими органами влади та самоврядування;

- керівниками об'єднань, підприємств і організацій спільно чи за погодженням з профспілковими комітетами.

2. За формою акта джерела трудового права можуть бути класифі­ковані на:

- закони;

- укази;

- декрети;

- постанови;

- розпорядження;

- на­кази;

- інструкції;

- правила;

- положення;

- рішення тощо.

3. За сферою дії джерела поділяються на:

- загальнодержавні;

- галу­зеві (відомчі);

- локальні (місцеві) акти.

4. За ступенем узагальнення джерела трудового права є:

- кодифіковані, наприклад, Кодекс законів про працю;

- комплексні, тобто такі, які одночасно є джерелами декількох галузей права;

- базові, зазвичай, це закони чи постанови, прийняті Верховною Радою, які містять загальні положення, а детальне регла­ментування передбачене підзаконними актами.

5. За юридичною силою джерела трудового права поділя­ються на:

а) міжнародні правові акти, ратифіковані Україною;

б) закони України;

в) підзаконні нормативні акти:

- Укази Президента України;

- декрети, постанови, розпорядження Кабінету Міністрів Ук­раїни;

- накази, інструкції, правила відповідних міністерств, держав­них комітетів, інших відомств. Ці нормативні акти в свою чергу поділяються на такі, що поширюються на всіх суб'єктів трудових відносин, наприклад ті, що видаються Міністерством праці і соціаль­ної політики України (Наказ від 10 жовтня 1997 р. № 7 «Про за­твердження рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці»), і такі, що поширюються тільки на відповідну галузь народного господарства;

- інструкції та інші акти профспілок (з питань охорони праці);

г) локальні нормативно-правові акти.

Найвищу юри­дичну силу має Конституція України, норми якої є нормами пря­мої дії.