1.1. Уявлення про материнство й батьківські позиції у неповнолітнього материнства.

Огляд досліджень психології вагітних жінок показав, що під час вагітності в батьків формується подання про свою дитину й про ролі матері.

Ми припустили, що існують розходження в поданнях про материнство у вагітних жінок, готових і не готових до материнства.

Щоб визначити подання про матір й її роль у наших випробуваних, ми використали метод вільних асоціацій. Це дозволило провести содержательнь1й аналіз особистісного змісту, що має слово «мати» для вагітних жінок, готових і не готових до материнства.

У виборі жінок, готових до материнства, були отримані наступні групи асоціацій:

• любляча - 95% (наприклад, «любляча», «любов»);

• розуміюча - 79% («розуміюча», «справедлива»);

• добра, ніжна, ласкава - 58% («посмішка», «ласкаві руки», «пухната, як кішка», «доброта», «пещення»);

• вчитель, вихователь, помічник - 53% («знаюча», «мудра», «наставник», «учитель», «рада»);

• турботлива - 47% («оберігаюча», «турботлива»);

• охоронниця домівки - 37% («будинок», «родина», «затишок»).

Для випробуваних цієї вибірки характерно позитивне відношення до материнської ролі й функцій жінки в родині, у них яскраво виражені такі якості матері, як прийняття (76%), чуйність (63%), передумови суб'єкта навчання становлять 53%. У їхніх асоціаціях можна простежити самостійну цінність дитини як об'єкта материнської сфери (потреба в контакті, у турботі про нього).

У підборі жінок, не готових до материнства, асоціації наступні:

• любляча - 43%;

• живуча заради дитини - 36% («живуча заради дитини», «найважливіше - це дитина», «готова віддати все для своєї дитини»);

• надмірно опікує - 29% («постійна опіка», «величезна відповідальність»);

• ігноруючи дитину - 29% («не повинна втручатися в справи

дитини»);

• вчитель, радник - 7% («готова дати пораду», «навчити самостійності»).

Слід зазначити, що жінки цього підбору із працею знаходили асоціації, їхня кількість була менше, ніж у жінок з вибірки готових до материнства. Аналіз їхніх асоціацій свідчить про невиразність таких якостей матері, як прийняття й чуйність, подання про те, що треба розвивати дитини з перших місяців життя, не значимо. Яскраво простежується подання про зверх-цінності дитини (бажання присвятити йому життя, віддати всю себе, надмірно опікувати). Імовірно, це пов'язане із задоволенням потреби в об'єкті прихильності, прагненням піти від власних проблем у мир дитини.

Батьківські позиції стосовно майбутньої дитини вагітних жінок, готових і не готових до материнства

Ми припустили, що існують розходження в батьківських позиціях стосовно майбутньої дитини у вагітних жінок, готових і не готових до материнства. Є достовірні розходження (на 1%-ном рівні значимості) між вибірками жінок, готових і не готових до материнства, по показниках:

• оберігання дитини від труднощів;

• «жертовність» батьків;

• страх заподіяти дитині шкода;

• «мучеництво» батьків;

• дратівливість батьків;

• залежність дитини від матері;

• уникнення спілкування з дитиною;

• неуважність чоловіка;

• товариські відносини з дитиною;

• необхідність сторонньої допомоги у вихованні.

Виходячи з порівняльного аналізу середніх значень досліджуваних ознак, можна зробити наступні виводи:

Випробувані з вибірки жінок, готових до материнства, характеризуються більше високими показниками товариських відносин з дитиною.

Випробувані з вибірки жінок, не готових до материнства, мають більше високі наступні показники: оберігання дитини оттрудностей, страх заподіяти дитині шкода, залежність дитини від матері. Вони більше відчувають свою «жертовність» стосовно дитини, частіше випробовують роздратування й уникають спілкування з ним, більше вказують на неуважність чоловіка й необхідність сторонньої допомоги у вихованні.

У цілому для жінок, готових до материнства, характерні:

- підвищена увага з боку чоловіка (42%) і надмірне прагнення до товариських відносин з дитиною (42%);

- інші показники методики PARI перебувають у межах середніх значень, що є найбільш сприятливим для даної методики.

Для жінок, не готових до материнства, характерні:

- відчуття самопожертвенності в ролі матері, обмеженість інтересів жінки рамками родини, незадоволеність роллю господарки будинку;

- велика кількість подружніх конфліктів й «байдужість» чоловіка, його невключенність у справи родини; необхідність сторонньої допомоги у вихованні дитини;

- прагнення до надмірного оберігання дитини від труднощів і зверх авторитету батьків, підвищений страх заподіяти дитині шкода;

- схильність до нетовариських відносин з дитиною;

- схильність не придушувати сексуальність, агресивність дитини, небажання прискорювати його розвиток і сприяти його активності.

Механізм формування психологічної готовності до материнства.

Традиційна функціонально-рольова погодженість чоловіка й жінки, їхня уважність один одному, не конфліктність у спілкуванні сприяє позитивному прийняттю ними своїх батьківських функцій: самостійності у вихованні, відсутності строгості й дратівливості стосовно дитини, відсутності відчуття «мучеництва» у виконуваній ролі батька. Надалі це виражається в прагненні до демократичних відносин з дитиною, обліку його суб'єктивних якостей, потреб, прагнень, бажань, деякої самостійності в прийнятті рішень. Все перераховане, на наш погляд, є сприятливими факторами для психічного розвитку дитини, придбання їм позитивного комунікативного досвіду (однієї з передумов готовності до батьківству), збереження й розвитку доброзичливих й уважних відносин між чоловіками й створення сприятливого психологічного клімату в родині в цілому.

Отриманий фактор гіперопіки розглядається в контексті особливостей даної вибірки. Всі випробувані в даний момент тільки очікують дитини, і прагнення піклуватися про нього, подання про його беззахисність і необхідність батьківського відходу контролю, задоволення потреб дитини, які він не може здійснити на даному етапі свого розвитку, є, на наш погляд, виправданими.

За результатами проведеного дослідження в цілому можна зробити наступні виводи:

У вибірці жінок, готових до материнства, переважають:

• мобілізуючі компоненти психоемоційного стану: психічний спокій, прагнення до дії й активність;

• образ матері приймаючому, чуйному, сприятливому розвитку й навчанню дитини, що розділяє його самостійну цінність;

• підвищена увага з боку чоловіка й надмірне прагнення до товариських відносин з дитиною;

• гіперопіка, облік суб'єктивності дитини, демократичність у відносинах з ним; прийняття батьківських функцій, традиційна функціонально-рольова погодженість чоловіка й жінки.

Для вибору жінок, не готових до материнства, характерні:

• де мобілізуючі компоненти психоемоційного стану: психічне занепокоєння, пригніченість і депресія, пригніченість і тужливість, страхи й побоювання;

• невиразність таких якостей, як прийняття, чуйність і прагнення до розвитку дитини. Крім того, простежується поверх цінність дитини (бажання присвятити йому життя, віддати всю себе, надмірно опікувати). Імовірно, це пов'язане із задоволенням потреби в об'єкті прихильності, прагненням піти від власних проблем у мир дитини;

• відчуття саможертовності в ролі матері, обмеженість інтересів жінки рамками родини, незадоволеність роллю господарки будинку;

• велика кількість подружніх конфліктів й «байдужість» чоловіка, його невключенность у справи родини; необхідність сторонньої допомоги у вихованні дитини;

• прагнення до надмірного оберігання дитини від труднощів і зверх авторитету батьків, підвищений страх заподіяти дитині шкода;

• схильність до нетовариських відносин з дитиною;

• прагнення не придушувати сексуальність й агресивність дитини, небажання прискорювати його розвиток і сприяти його активності;

• негативне подання про батьківство, емоційна нестійкість у вихованні, переживання нерозділеної батьківської відповідальності, ігнорування дитини або гіперон опіка .