3. Поняття джерел транспортного права.

Серед нормативно-правових актів, що є джерелами транспортного права необхідно виділити закони і підзаконні акти.

Головним джерелом транспортного права є основний закон – Конституція України, яка прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради 28 червня 1996 року.

В основному законі передбачаються основні засади управління об’єктами державної власності; проведення екологічної, фінансової, цінової, інвестиційної політики та природокористування. (розділ VI).

Важливим джерелом транспортного права є цивільне законодавство України.

Новий Цивільний кодекс України (вступає в дію з 1.01.2004 року) містить Главу 64 “Перевезення”, яка визначає загальні положення про перевезення (ст. 908), поняття договору (ст. ст. 909, 910), та окремі аспекти перевезень. Цивільне законодавством передбачається відповідальність перевізників за невиконання зобов’язань, за витрату, нестачу і пошкодження вантажу або багажу.

З прийняттям Господарського кодексу України (вступає в дію з 1.01.2004 року) правове регулювання транспорту отримало додатковий розвиток. Зокрема Господарський кодекс України містить Главу 32 “Правове регулювання перевезення вантажів”, в якій регулюється перевезення вантажів, як господарська діяльність. Також Господарський кодекс України визначає основні засади господарсько-правової відповідальності в т.ч. на транспорті.

Джерелом транспортного права є цілий ряд законів, які регулюють відносини, що виникають у транспортній діяльності.

Серед них Закон України “Про транспорт” від 10.11 1994 року (із змінами і доповненнями за станом на 21.12.2000, ВВР, 2001, N 9, ст.38) який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні основи діяльності всіх видів транспорту в Україні.Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту, його відносини з органами державної виконавчої влади, органами самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти встановлені Законом України “Про залізничний транспорт”, який прийнятий Верховною Радою України 4 липня 1996 року.

Джерелом автотранспортного права є Закон України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 р. яки визначає засади діяльності автотранспортних підприємств, порядок здійснення господарювання на автотранспорті, вимоги до перевізників, до договорів на перевозку тощо.

Джерелом транспортного права є також Повітряний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 4 травня 1993 року (із змінами та доповненнями за станом на 15.12.99, ВВР, 2000, N 11, ст.89) .

Кодекс визначає правові засади діяльності користувачів повітряного транспорту України; державного регулювання діяльності цивільної авіації, господарської і комерційної діяльності авіації; встановлює авіації правила; визначає правові положення повітряних суден, аеродромів і аеропортів, нормує порядок сертифікації та допуску повітряних трас, польоти повітряних суден; повітряні перевезення; авіаційні роботи.

Правові, економічні і соціальні засади діяльності морського транспорту передбачені ще одним джерелом транспортного права – Кодексом торговельного мореплавства України, який прийнятий Верховною Радою України 23 травня 1995 року (із змінами та доповненнями за станом на 21.10.97, ВВР, 1998, N 2, ст. 5) .

Нарешті ще один Закон України - “Про трубопровідний транспорт”, від 15 травня 1996 року, який визначає правовий, економічний та організаційний порядок діяльності цього виду транспорту.

Джерелами транспортного права України є також Закон України “Про підприємства в Україні”, від 27 березня 1991 року (із змінами та доповненнями за станом на від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.194) (втрачає чинність з 1.01.2004 року), “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року (із змінами та доповненнями за станом на від 07.03.2002), “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 року (із змінами та доповненнями за станом на від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 7, ст.52 )(втрачає чинність з 1.01.2004 року), Земельний кодекс України .

Окрім законів, джерелами транспортного права є цілий ряд підзаконних нормативно-правових актів. Це Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, документи національного банку України, накази міністра транспорту, деяких галузевих міністрів, керівників залізниць, портів та інші акти, прийняті на підставі та для виконання законів.

• Серед них, зокрема, як приклад, можна назвати: Укази Президента України; Постанови Кабінету міністрів України; Роз’яснення Національного банку України; Накази міністра транспорту.

• Серед джерел транспортного права особливе місце посідають Статути окремих видів транспорту.

1. Статут автомобільного транспорту затв. пост. КМ УРСР від 27.06.1969 р. № 401.

2. Статут внутрішнього водного транспорту Союзу СРСР затв. пост. КМ Радянського Союзу 15.10.1955. № 1801.

3. Статут залізниць України (Затверджене Постановою КМУ N 457 від 6 квітня 1998 р.).

Ще одна група джерел транспортного права – охоплюється поняттям нормативно-правовий договір.

Мова йде про договори які укладаються між Україною й іншими країнами з приводу забезпечення міждержавної транспортної діяльності, а також договори між транспортними підприємствами і організаціями України і зарубіжних країн.

Це можуть бути як договори, що укладені спеціально для врегулювання правовідносин в галузі транспортної діяльності так і інші договори. У яких визначаються основні засади правового регулювання цієї сфери.

До таких договорів, можна віднести договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 р. та договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною і Румунією від 2 червня 1997 р.

Задачі

1

Авіатехнік А., при встановлені тросів управління хвостовим гвинтом вертольоту порушив схему з’єднання тросів, що містилась в Інструкції по технічній експлуатації вертольоту. Під час випробувань вертоліт почав рухатись навколо вертикальної осі, внаслідок чого лопастями рульового гвинта зіткнувся з пожежним автомобілем. Вертоліт та автомобіль вибухнули, загинув пілот вертольоту, кілька осіб отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, завдано значні матеріальні збитки.

Питання:

1) Кваліфікуйте дії А. згідно чинного законодавства.

• 1.Відповідно до ст. 101ПК. «Особи, винні у порушенні норм і правил, що регламентують діяльність авіації, несуть відповідальність за законодавством України.»До даного авіатехніка потрібно застосувати кримінальну відповідальність. Ч.2 ст.272 ККУ

2. Ви юрист Державіаадміністрації України. Дайте відповідь на питання у наступній ситуації:

Над територією України сталася катастрофа повітряного судна, яке зареєстроване в іноземній державі.

Питання:

1) Якими нормативними актами регулюється і яка держава компетентна проводити розслідування причин цієї катастрофи?

2) Які права має держава реєстрації ПС при проведенні даного розслідування?

1. ПОЛОЖЕННЯ про розслідування авіаційних подій та інцидентів, Положення про службове розслідування авіаційних подій на території України, Конвенції про міжнародну цивільну авіацію.

В даному випадку Україна проводить розслідування,але може за домовленістю й іноземна держава.

Відповідно до п. 5.2. Положення про службове розслідування авіаційних подій на території України ( Повноваження та відповідальність за розслідування АП з

ПС згідно із законодавством України покладені на Укравіатранс.)але відповідно до п. 5.4.цього положення (За відповідним рішенням проведення розслідування може

бути передано цілком або частково іншій договірній державі за

взаємною домовленістю та згодою.)

5.6 Якщо Державіаадміністрація проводить розслідування події, що сталася на території України з іноземним ПС, а держава реєстрації та держава експлуатанта не призначили своїх уповноважених представників, до участі в розслідуванні необхідно залучати експлуатанта згідно з цими Правилами.